Класифікація господарських рішень
Господарські рішення та їх види
Поняття «рішення» в науковій літературі трактується по-різному. Наiйчастіше воно розуміється і як процес, і як акт вибору, і як результат вибору.
Рішення як процес характеризується тим, що, відбуваючись у часі, здійснюється в декілька етапів (підготовка, формування, прийняття й реалізація). Воно містить окремі, алетісно взаємопов’язані елементи: постановку мети та планування діяльності; розподіл часу, ресурсів і дій; мотивацію чи спонукання до дій; координацію та регулювання процесу; здійснення обліку й контролю зробленого, аби переконатися, що результати відповідають запланованим.
Існування рішення передбачає наявність певних елементів: суб’єкта, що приймає рішення (менеджер, відділ, підприємство в цілому); об’єкта — виконавця рішення (підлеглий, відділ, підприємство в цілому); предмет рішення; мета й причини розробки рішення.
Господарське рішення (ГР) — це результат аналізу, прогнозування, оптимізації економічного обґрунтування та вибору альтернативи із сукупності варіантів досягнення конкретної мети підприємства.
Загалом господарське рішення характеризують такі ознаки:
— можливість вибору єдиної дії з безлічі альтернатив (якщо немає альтернативи, то немає і вибору, а отже, немає і рішення);
— наявність мети (безцільний вибір не вважається рішенням);
— необхідність вольового акту особи, що приймає рішення (ОПР) стосовно його вибору, оскільки ОПР формує рішення через боротьбу думок і мотивів.
Господарські рішення мають місце в управлінні процесами всередині організації, процесами взаємодії організації із зовнішнім середовищем, в безпосередньому управлінні організацією.
Класифікацію господарських рішень за певними ознаками наведено в табл. 1.1.
Таблиця 1.1
Класифікація господарських рішень
| Ознака | Види господарських рішень |
| За ступенем невизначеності (повноти інформації) | — прийняті в умовах визначеності; — прийняті в умовах невизначеності; — прийняті в умовах ризику |
| За ступенем унікаль- ності | — рутинні; — нетворчі; — унікальні (творчі) |
| За типом застосову- ваних критеріїв і часу (швидкості) вирішення завдань | — автоматичні (прийняті миттєво: питання — відповідь); — бліц-рішення (прийняті за кілька хвилин); — експрес-рішення — приймаються протягом кількох годин; — лонгіровані — вироблення рішень впродовж тижнів і місяців |
| За стадією життєвого циклу товару | — рішення на стадії НДДКР; — рішення на стадії виробництва; — тощо |
| За функціональною спрямованістю | — розроблювані для здійснення планових заходів у компанії, підрозділі; — спрямовані на розв’язок організаційних проблем функціонування підприємства; — розроблювані за різними аспектами діяльності працівників підприємства; — координаційні (необхідні для узгодження мінливих умов внутрішнього та зовнішнього середовища, що мають на меті гармонізацію діяльності підприємства); — контрольні (служать для оцінки результату тих чи інших дій підлеглих і спрямовані на забезпечення своєчасного виконання планів та намічених цілей); — інформативні (спрямовані на впорядкування інформаційного поля для працівників компанії та надання їм необхідної інформації); — регулювальні (найчастіше наказують спосіб здійснення у визначених ситуаціях тих чи інших дій і виражаються в різного роду правилах, розпорядках, графіках, нормах, нормативах тощо) |
| За сферою дії | — технічні (приймаються з приводу об’єктивних факторів діяльності — використання устаткування, технологій тощо); — економічні (пов’язані з витратами підприємства й зумовлені ними); — соціальні (приймаються стосовно умов праці персоналу, її оплати, пільг, гарантій) |
| За метою | — комерційні; — некомерційні |
| За рівнем управління | — прийняті на вищому рівні; — прийняті на середньому рівні; — прийняті на нижчому рівні |
| За масштабністю | — комплексні; — часткові |
| За організацією розробки | — колегіальні; — корпоративні; — індивідуальні; — змішані |
| За терміном дії | — стратегічні (розробляються на тривалий строк (5—10 років) з охопленням ключових елементів підприємства (структура, виробництво)); — тактичні (розробляються на 1—3 роки з охопленням частини ключових елементів компанії); — оперативні (короткострокові рішення, які розробляються в разі виникнення ситуацій, що заважають реалізації тактичних рішень) |
| За ступенем складності | — стандартні; — нестандартні |
| За глибиною дії | — однорівневі; — багаторівневі |
| За компетентністю | — на основі здорового глузду; — професіональні |
| За часом дії | — тривалої дії; — разові; — неперервної дії; — для розв’язання певних завдань |
| За прогнозованою ефективністю | — ординарні — за яких ефективність витрат ресурсів на одиницю отриманого результату відповідає нормам і нормативам, прийнятим для даної галузі, напряму діяльності; — синергічні — за яких ефективність витрат ресурсів на одиницю здобутого ефекту різко зростає (ефект має яскраво виражений характер непропорційного зростання); — асинергічні — призводять до непропорційного зниження ефективності системи/операції |
| За складністю реалізації | — прості (реалізуються для виконанння однієї дії); — процесні (реалізуються для виконання деякої сукупності взаємопов’язаних дій) |
| За ознакою врахування або неврахування зміни умов реалізації рішення | — гнучкі, алгоритми реалізації яких уже під час прийняття рішень передбачають різні варіанти дій залежно від умов; — жорсткі (мають єдиний варіант реалізації за будь-яких умов або станів суб’єктів чи об’єктів) |
| За ознакою управлінських функцій | — рішення функції планування; — рішення функції організаційної діяльності; — рішення функції мотивації учасників; — рішення функції контролю |
| За кількістю цілей | — одноцільові; — багатоцільові |
| За рівнем прийняття | — рішення організації в цілому; — рішення структурних підрозділів; — рішення функціональних служб; — рішення окремих працівників. |
| За напрямом вирішення | — приймаються всередині організації як системи; — рішення, що виходять за межі організації |
| За тривалістю періоду реалізації | — довгострокові (понад 5 років, прогнозні, зумовлені баченням майбутнього, що випливає з умов і потреб сьогодення); — середньострокові (від одного року до 5-ти, відбиваються в обов’язкових для виконання планах і програмах, згідно з якими здійснюються конкретні практичні заходи); — короткострокові (до одного року, відображаються, як правило, в усних чи письмових наказах, розпорядженнях; приймаються без попередньої підготовки) |
| За ступенем обов’язковості виконання | — директивні (розробляються вищими органами управління в стабільних умовах; стосуються найбільш важливих поточних і перспективних проблем організації та призначені для обов’язкового виконання на її нижчих рівнях); — рекомендаційні (готуються органами ради (комітетами, комісіями); їх виконання бажане, але не обов’язкове, оскільки ті, кого ці рішення стосуються, не є підлеглими тих, хто їх приймає); — орієнтаційні (призначені для нижчих рівнів управління, що перебувають під значним впливом центру) |
| За характером при- йняття | — вибіркові (стосуються одного чи кількох бли- зьких аспектів розглянутої проблеми); — систематичні (охоплюють проблему в цілому, в усьому її різноманітті та взаємозв’язках) |
| За способом прийняття | — консультативне (припускає, що особа, котра його приймає остаточно, радиться з підлеглими або експертами, а потім, з урахуванням висловлених рекомендацій, робить власний вибір); — спільне (приймається в результаті взаємної згоди всіх учасників на основі консенсусу); — парламентське (приймається в результаті взаємної згоди більшості) |
| За широтою охоплення | — загальні (стосуються однакових проблем усіх (декількох) підрозділів організації (наприклад, про час початку та закінчення робочого дня)); — спеціальні (стосуються вузьких проблем одного підрозділу чи групи працівників) |
| З погляду зумовленості | — запрограмовані (приймаються в стандартних регулярно повторюваних ситуаціях); — незапрограмовані (приймаються в неординарних обставинах і вимагають індивідуального творчого підходу, що інтегрує досвід, дані спеціальних досліджень, мистецтво та чуття менеджера) |
| З погляду принципового підходу до варіантності | — безальтернативне (приймається в тому випадку, якщо все зрозуміло, та зі становища, що склалося, є тільки один вихід (як правило, характерно для нескладних стандартних ситуацій і проблем)); — бінарне (має на увазі альтернативу); — багатоваріантне (припускає можливість вибору з досить великої кількості способів дії); — інноваційне (приймається на основі штучного комбінування окремих найбільш придатних і несуперечних один одному характеристик тих рішень, що були в цілому відхилені) |
У цілому будь-яке господарське рішення має задовольняти певні вимоги. Господарське рішення має бути оптимальним, ефективним і результативним.
Оптимальність ГР — властивість ГР бути найкращим відповідно до критерію (системи критеріїв) оптимальності.
Ефективним є рішення, що приводить до потрібних і дієвих результатів. Результативнимможна назвати рішення, реалізація якого приводить до остаточних результатів.
Дата добавления: 2016-04-06; просмотров: 2551;