Склад оборотних активів

Оборотними активами є грошові кошти та їхні еквіваленти, а також інші активи, що призначені для реалізації або використання протягом операційного циклу.

Оборотні активи групуються по ознаках:

- функціональній ролі у процесі виробництва – оборотні виробничі активи (фонди) і активи (фонди) обертання;

- практиці керування – нормовані і ненормовані;

- джерел фінансування – за рахунок власного оборотного капіталу, за рахунок позикового оборотного капіталу;

- ліквідності – у абсолютно ліквідній формі, високоліквідні, середньоліквідні;

- за ступенем ризику;

- стандартам обліку – запаси (матеріальні оборотні активи), дебіторська заборгованість, короткострокові фінансові інвестиції, грошові засоби, інші оборотні активи;

- матеріально-речовинному змісту – предмети праці, готова продукція, грошові засоби, засоби у розрахунках.

Для виробництва продукції підприємству разом з основними виробничими активами необхідні оборотні виробничі активи, що включають виробничі запаси, залишки незавершеного виробництва.

По економічному змісту оборотні виробничі активи являють собою предмети праці, що беруть участь у процесі виробництва один раз, якісно змінюють свою матеріально-речовинну форму і цілком переносять свою вартість на готову продукцію.

Спожиті у процесі виробництва оборотні активи вступають у сферу обертання у товарній формі (у виді готової продукції), що потім, у міру реалізації продукції, переходить у грошову (кошти у розрахунках, у касі, на поточних рахунках). Товарна і грошова форма ресурсів, що знаходяться у сфері обертання, відносяться до активів обертання.

Для забезпечення безперебійного процесу виробництва і реалізації продукції підприємство повинне мати у розпорядженні одночасно й оборотними виробничими активами й активами обертання. Кошти, вкладені у оборотні виробничі активи й активи обертання, формують оборотний капітал підприємства.

Об'єднання оборотних виробничих активів і активів обертання у одному понятті оборотних активів засновано на економічній сутності оборотного капіталу, покликаного забезпечити безперервність усього виробничого процесу, у ході якого активи проходять як стадію виробництва, так і стадію обертання.

Матеріальні оборотні активи включають активи, що:

- утримуються для подальшого продажу при умовах звичайної господарської діяльності;

- знаходяться у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

- утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, а також управління підприємством.

До матеріальних оборотних активів відносяться виробничі запаси; тварини на вирощуванні і відгодівлі; незавершене виробництво; готова продукція; товари.

Інші оборотні активи відносять до фінансових активів.

Фінансові операційні оборотні активи включають наступні основні групи:

- поточна дебіторська заборгованість (усі види);

- грошові кошти і їхні еквіваленти;

- інші оборотні активи.

Фінансові інвестиційні оборотні активи включають:

- короткострокові фінансів інвестиції;

- дебіторська заборгованість по нарахованих доходах – нараховані дивіденди, відсотки, роялті тощо, що підлягають надходженню;

- частина інших оборотних активів, що відноситься до даної діяльності.

Матеріальні оборотні активи визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство одержить у майбутньому економічні вигоди, зв'язані з їх використанням, і їхня вартість може бути вірогідно визначена.

Придбані (отримані) чи вироблені матеріальні активи зараховуються на баланс підприємства по первісній вартості.

Первісною вартістю матеріальних активів, що отримані за плату, є собівартість, що включає:

- суму, сплачену постачальнику, за винятком непрямих податків;

- суму ввізного мита;

- сума непрямих податків, що не відшкодовується підприємству;

- транспортно-заготівельні витрати;

- інші витрати, що безпосередньо зв'язані з придбанням матеріальних активів і приведенням їх у стан, у якому вони придатні до використання запланованим образом.

Первісною вартістю матеріальних оборотних активів, що вироблені власними силами, є їхня виробнича собівартість.

Первісною вартістю інших оборотних матеріальних активів визнається їхня справедлива вартість (отримані у статутний капітал, отриманих безкоштовно).

При відпустці матеріальних оборотних активів (запасів) у виробництво, продажі й іншому вибутті оцінка їх здійснюється по таких методах:

- ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

- середньозваженої собівартості;

- собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

- собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);

- нормативних витрат;

- ціни продажу.

Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення й однакові умови використання, застосовується тільки один із приведених методів.

Запаси, що відпускаються, і послуги, що виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, що не заміняють один одного, оцінюються по ідентифікованій собівартості.

Оцінка по середньозваженій собівартості проводиться по кожній одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості отриманих у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця й отриманих у звітному місяці запасів.

Оцінка запасів по методу ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство, тобто запаси, що першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються по собівартості перших за часом надходження запасів.

Оцінка запасів по методу ЛІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у послідовності, що протилежна їхньому надходженню на підприємство, тобто запаси, що першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються по собівартості останніх за часом надходження запасів.

Оцінка по нормативних витратах полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), що встановлюються підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних витрат до фактичних, норми витрат і ціни повинні регулярно перевірятися і переглядатися.

Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього відсотка торгової націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати (якщо інші методи оцінки вибуття запасів не виправдані) підприємства, що мають значну і перемінну номенклатуру товарів із приблизно однаковим рівнем торгової націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібної) вартістю реалізованих товарів і сумою торгової націнки на ці товари. Сума торгової націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотка торгової націнки. Середній відсоток торгової націнки визначається діленням суми залишку торгових націнок на початок звітного місяця і торгових націнок у продажній вартості отриманих у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця і продажної (роздрібної) вартості отриманих у звітному місяці товарів.

Вартість предметів, що швидко зношуються, що передані у експлуатацію, виключається зі складу активів з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за містом експлуатації протягом терміну їхнього фактичного використання.

Запаси відображаються у бухгалтерському обліку і звітності по найменшій із двох оцінок: первісній вартості або чистій вартості реалізації.

Чиста вартість реалізації запасів – очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їхнього виробництва і реалізації.

Запаси відображаються по чистій вартості реалізації, якщо на дату балансу їхня ціна знизилася чи вони зіпсовані, застаріли, чи іншим способом утратили очікувану економічну вигоду.

Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує імовірність одержання підприємством майбутніх економічних вигод і може бути вірогідно визначена її сума.

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги включається в підсумок балансу по чистій реалізаційній вартості. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів.

Для формування оборотних активів підприємства, як правило, використовують як власні, так і позикові ресурси. Власний оборотний капітал (робочий капітал) характеризує ту частину власного капіталу підприємства, що є джерелом фінансування його оборотних активів. Даний показник може розраховуватися як різниця між сумою оборотних активів і сумою поточних зобов'язань.