Нематеріальні активи

Нематеріальний актив – це актив, що не має матеріальної форми, може бути ідентифікований і утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (чи одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання у оренду іншим особам.

Нематеріальні активи підрозділяються на такі групи:

- права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною й іншою інформацією про природне середовище тощо);

- права користування майном (право користування земельною ділянкою, право користування будинком, право на оренду приміщень тощо);

- права на знаки для товарів і послуг (товарні знаки, торгові марки, фірмові назви тощо);

- права на об'єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорт рослин, породи тварин, ноу-хау, захист від несумлінної конкуренції тощо);

- авторські і суміжні з ними права (право на літературні і музичні твори, програми для ЕОМ, бази даних тощо);

- гудвіл;

- інші нематеріальні активи (право на ведення діяльності, використання економічних і інших привілеїв тощо).

Не визнаються активом, а підлягають відображенню у складі витрат того звітного періоду, у якому вони були здійснені:

- витрати на дослідження;

- витрати на підготовку і перепідготовку кадрів;

- витрати на рекламу і просування продукції на ринку;

- витрати на створення, реорганізацію і переміщення підприємства чи його частини;

- витрати на підвищення ділової репутації підприємства.

Нематеріальні активи зараховуються на баланс по первісній вартості, що формується витратами на їхнє створення.

Аналогічно основним засобам підприємства мають право здійснювати переоцінку нематеріальних активів по справедливій вартості.

Справедливою вартістю нематеріальних активів є ринкова вартість. У випадку відсутності такої вартості – оціночна вартість, що підприємство сплатило б за актив у випадку операції між інформованими, зацікавленими і незалежними сторонами, виходячи з наявної інформації.

Нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється протягом терміну їх корисного використання, що встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом, але не більше 20 років.

При визначенні терміну корисного використання об'єкта нематеріальних активів варто враховувати:

- терміни корисного використання подібних активів;

- передбачуваний моральний знос;

- правові та інші подібні обмеження щодо термінів його використання тощо.

Метод амортизації нематеріального активу обирається підприємством самостійно, виходячи з умов одержання майбутніх економічних вигод. Якщо такі умови визначити неможливо, то амортизація нараховується із застосуванням прямолінійного методу. Застосовуються методи нарахування амортизації, аналогічні основним засобам.

Для цілей оподаткування для амортизації нематеріальних активів установлений лінійний метод. При цьому термін корисного використання обмежений 10 роками.

Термін корисного використання нематеріального активу і метод його амортизації переглядаються наприкінці звітного року, якщо у наступному періоді очікуються зміни терміну корисного використання активу або зміни умов одержання майбутніх економічних вигод.

Ефективність використання нематеріальних активів виміряється загальними показниками ефективності, що визначаються як відношення чистого доходу від нематеріального активу за певний період часу до його вартості.