Визначення потреби у оборотних активах та їх нормування

Потреба у оборотних активах визначається з позицій бажаного співвідношення рівня прибутковості і ризику. Стосовно до оборотних активів це співвідношення визначає вибір певного типу політики їх формування. Виділяють три принципових підходи до формування оборотних активів підприємства: консервативний, помірний і агресивний.

Консервативний підхід до формування оборотних активів передбачає не тільки повне задоволення поточної потреби у всіх їх видах, що забезпечує нормальний хід операційної діяльності, але і створення високих розмірів їхніх резервів на випадок непередбачених складностей у забезпеченні підприємства запасами, погіршення внутрішніх умов виробництва продукції, затримки інкасації дебіторської заборгованості, активізації попиту покупців тощо. Такий підхід гарантує мінімізацію операційних і фінансових ризиків, але негативно позначається на ефективності використання оборотних активів (їхньої оборотності і рівні рентабельності).

Помірний підхід до формування оборотних активів спрямований на забезпечення повного задоволення поточної потреби у всіх видах оборотних активів і створення страхових резервів на випадок найбільш типових збоїв у ході операційної діяльності підприємства. При такому підході забезпечується середнє співвідношення між рівнем ризику і рівнем ефективності використання фінансових ресурсів.

Агресивний підхід до формування оборотних активів полягає у мінімізації усіх форм страхових резервів. При відсутності збоїв у ході операційної діяльності такий підхід до формування оборотних активів забезпечує найбільш високий рівень ефективності їхнього використання. Однак будь-які збої у здійсненні нормального ходу операційної діяльності, викликані дією внутрішніх чи зовнішніх факторів, приводять до істотних фінансових утрат через скорочення обсягу виробництва і реалізації продукції.

Оптимізація обсягу оборотних активів повинна виходити з обраного типу політики їхнього формування, забезпечуючи заданий рівень співвідношення ефективності їх використання і ризику. Процес оптимізації обсягу оборотних активів складається з трьох основних етапів.

На першому етапі визначається система заходів щодо реалізації резервів, спрямованих на скорочення тривалості операційного, а в його рамках – виробничого і фінансового циклів підприємства. При цьому скорочення тривалості окремих циклів не повинне приводити до зниження обсягів виробництва і реалізації продукції.

На другому етапі на основі обраного типу політики формування оборотних активів, очікуваного обсягу виробництва і реалізації окремих видів продукції і розкритих резервів скорочення тривалості операційного циклу (у розрізі окремих його стадій) оптимізується обсяг і рівень окремих видів цих активів. Засобом такої оптимізації виступає нормування періоду їхнього обороту і суми.

На третьому етапі планується загальний обсяг оборотних активів підприємства на майбутній період як сума їх складових (виробничі запаси, готова продукція, дебіторська заборгованість, грошові активи, інші оборотні активи).

Нормування оборотних активів виконується шляхом розрахунку норм і нормативів оборотних активів.

Норма оборотних активів характеризує розмір мінімальної потреби у запасах матеріальних цінностей чи інших видів оборотних активів на одиницю показника виробничої діяльності. Вона виражається у днях, відсотках, гривнях на одного працівника й інших відносних величинах. Наприклад, норма оборотних активів на запаси матеріалів встановлюється у днях стосовно витрати цих матеріалів у виробництві. Вона показує, на скількох днів виробничий процес може бути забезпечений матеріальними цінностями, що знаходяться у запасі без їхнього поповнення.

Норматив оборотних активів – це сума оборотних активів, установлена виходячи з норми оборотних активів для забезпечення мінімальних залишків нормованих оборотних активів.

При нормуванні оборотних активів застосовуються наступні три методи: прямого розрахунку, аналітичний і коефіцієнтний.

Метод прямого рахунка полягає у тому, що потреба розраховується по кожній статті оборотних активів на основі показників виробництва і постачання, що характеризують розмір їх надходження. Так, норматив на запаси матеріалів цим методом визначається виходячи з норми запасу у днях і плановій сумі їх середньодобової витрати.

Норма на запаси матеріалів у днях залежить від:

- частоти відвантаження матеріалів постачальником (середній проміжок часу між двома суміжними постачаннями);

- часу перебування матеріалів у дорозі;

- часу на розвантаження, сортування і складської обробки;

- часу на комплектацію і відпуск матеріалів;

- величини страхового запасу.

Норма запасу кожного виду матеріалів визначається як сума відповідних складових.

Сутність аналітичного методу полягає у тому, що аналізуються фактичні дані про величину оборотних активів за попередній період, виключаються непотрібні і зайві запаси, вносяться виправлення, пов’язані зі зміною умов виробництва і постачання, й у результаті визначається норматив оборотних активів на плановий рік. Таким чином, цей метод орієнтується на сформовані умови діяльності. Його доцільно застосовувати, якщо умови роботи в плановому році не зміняться в порівнянні з попереднім.

При розрахунку нормативу оборотних активів методом коефіцієнтів вносяться виправлення у норматив попереднього року виходячи з очікуваної зміни умов і обсягу виробництва. Цей метод простий, але дозволяє визначити норматив оборотних коштів орієнтовно.

Запаси товарно-матеріальних цінностей, що включаються до складу оборотних активів, можуть створюватися на підприємстві з різними цілями:

- забезпечення поточної виробничої діяльності (поточні виробничі запаси);

- забезпечення поточної збутової діяльності (поточні запаси готової продукції);

- нагромадження сезонних запасів, що забезпечують господарський процес у майбутньому періоді (сезонні запаси) тощо.

Оптимізація розміру основних груп поточних запасів зв'язана з попереднім поділом усієї сукупності запасів товарно-матеріальних цінностей на два основних види - виробничі запаси і запаси готової продукції. У розрізі кожного з цих видів виділяються запаси поточного збереження - постійно обновлювана частина запасів, сформованих на регулярній основі і рівномірно споживаних у процесі виробництва продукції чи її реалізації.

Оптимізація загальної суми запасів товарно-матеріальних цінностей, що включаються до складу оборотних активів, здійснюється з використанням формули:

,

де - оптимальна сума запасів на кінець періоду, що розглядається;

- норма запасів поточного збереження у днях обороту;

- одноденна витрата запасів (грн.);

- планована сума запасів сезонного характеру;

- планована сума запасів цільового призначення.

При визначенні обсягу капіталу, необхідного для інвестування у дебіторську заборгованість, використовуються наступні показники:

Середній період інкасації дебіторської заборгованості , що характеризує її роль у фактичній тривалості фінансового й операційного циклу:

,

де - середній залишок дебіторської заборгованості за період;

- сума одноденного обороту з оплати дебіторської заборгованості (сумарний кредитовий оборот відповідних рахунків, розділений на кількість днів у періоді).

Кількість оборотів дебіторської заборгованості (характеризує швидкість обороту інвестованого у неї капіталу):

де - загальна сума обороту з погашення дебіторської заборгованості.

Формування підприємством грошових активів викликане різними причинами, які покладені у основу відповідної класифікації залишків його грошових коштів, що поділяються на:

операційний (трансакційний) залишок грошових активів формується з метою забезпечення поточних платежів, зв'язаних з виробничо-комерційною (операційною) діяльністю підприємства: по закупівлі виробничих запасів; оплаті праці; сплаті податків; оплаті послуг сторонніх організацій тощо. Цей вид залишку коштів є основним у складі грошових активів підприємства;

страховий (резервний) залишок грошових активів формується для страхування ризику несвоєчасного надходження коштів від операційної діяльності у зв'язку з погіршенням кон'юнктури на ринку готової продукції, уповільненням платіжного обороту і з інших причин. Необхідність формування цього виду залишку обумовлена вимогами підтримки постійної платоспроможності підприємства по невідкладних фінансових зобов'язаннях;

інвестиційний (спекулятивний) залишок грошових активів формується з метою здійснення ефективних короткострокових фінансових вкладень при сприятливій кон'юнктурі у окремих сегментах ринку грошей. Цей вид залишку може цілеспрямовано формуватися тільки у тому випадку, якщо цілком задоволена потреба у формуванні грошових активів інших видів;

компенсаційний залишок грошових активів формується у основному за вимогою банку, що здійснює розрахункове обслуговування підприємства і надає йому інші види фінансових послуг. Він являє собою незнижувану суму грошових активів, що підприємство відповідно до умов угоди про банківське обслуговування повинне постійно зберігати на своєму поточному рахунку. Формування такого залишку грошових активів є однією з умов видачі підприємству незабезпеченого кредиту і надання йому широкого спектра банківських послуг.

Оптимізація середнього залишку грошових активів підприємства забезпечується шляхом розрахунків необхідного розміру окремих видів цього залишку в майбутньому періоді.

Потреба у операційному залишку грошових активів характеризує мінімально їхню суму, необхідну для здійснення поточної господарської діяльності. Розрахунок цієї суми ґрунтується на планованому грошовому обігу по операційній діяльності і кількості оборотів грошових активів. Для розрахунку планованої суми операційного залишку грошових активів використовується формула:

,

де - планована сума операційного залишку грошових активів;

- планований обсяг грошового обігу (суми витрати грошових коштів) по операційній діяльності підприємства;

- кількість оборотів середнього залишку грошових активів у плановому періоді.

Потреба в страховому (резервному) залишку грошових активів визначається на основі розрахованої суми їхнього операційного залишку і коефіцієнта варіації надходження коштів на підприємство по окремих місяцях попереднього року. Для розрахунку планованої суми страхового залишку грошових активів використовується формула:

,

де - планована сума страхового залишку грошових активів;

- коефіцієнт варіації надходження грошових коштів на підприємство у звітному періоді.

Загальний розмір середнього залишку грошових активів у плановому періоді визначається підсумовуванням розрахованої потреби у окремих їхніх видах.

Лекція №23 "Фінансові ресурси підприємства"

План:

1 Поняття і склад фінансових ресурсів.

2 Власний капітал.

3 Запозичений капітал.

Зміст: