Тема 2. Побудова та збереження фотографічного зображення.

Лекція 2. Фотокамери та фотографічне обладнання.

1. Будова фотокамер.

Фотокамера – прилад для фіксації оптичного зображення на спеціальному носієві (зазвичай на фотоплівці або у формі комп’ютерного файлу на електронній карті пам’яті). Термін походить від латинського Camera – кімната. В українській мові до останнього домінував термін «фотоапарат» (нім.), але з розвитком і стрімким розповсюдженням цифрової фотографії на зміну прийшов термін «фотокамера» (англ.).

Основним принципом роботи фотокамери є проекція оптичного зображення заданої інтенсивності світлового потоку на реєструючий елемент протягом певного часу. У всіх камерах застосовується однакова базова конструкція: світло входить у замкнутий корпус камери через збираючу лінзу і зображення записується на світлочутливому носії.

В першу чергу до будови фотокамери відноситься корпус, який ще називають «тушкою» або «боді» (від англ. body). В корпусі знаходиться матриця, яка реєструє зображення, а також елементи управління камерою, з допомогою яких фотограф вказує коли і як фотографувати. До корпусу також входять акумулятор, вбудований спалах, експонометр, електронний дисплей для перегляду фотографій та інші елементи.

З тильної сторони камери знаходиться видошукач, в який фотограф бачить кадр під час зйомки. В основі роботи частини видошукачів лежить дзеркало з допомогою якого можна бачити сцену через об’єктив (такі видошукачі називають TTL). Інші видошукачі мають вигляд простого отвору в корпусі камери (розповсюджені в «мильницях» - компактних камерах). Завдяки TTL-видошукачу отримане зображення має ті межі, які фотограф визначив при зйомці. Тому його включають у будову камери для професійних фотографів і серйозних аматорів з метою забезпечення точності передачі зображення.

До корпусу камери відносять затвор та спуск затвору. Затвор – це непрозора деталь всередині камери, яка захищає матрицю (або плівку) від попадання на неї світла. Затвор піднімається за допомогою кнопки спуску, на яку натискає фотограф з метою закріплення кадру. Час, протягом якого затвор відкритий, регулюється витримкою. Спуск затвору – це спеціальна кнопка, яка відкриває або піднімає затвор всередині камери аби зареєструвати кадр. Будова дзеркальної камери також передбачає, що цією кнопкою піднімається дзеркало, завдяки якому фотограф бачить сцену через об’єктив. В більшості «просунутих» камер спуском затвору можна управляти дистанційно за допомогою спеціального кабелю або інфрачервоного порта.

До будови камери відносяться також об’єктив, світлочутлива матриця, кільце об’єктиву (байонет), «гарячий черевик» (для кріплення зовнішнього спалаху).

2.Типи фотокамер.

Сучасний ринок фототехніки представлений широким асортиментом фотокамер з різними технічними характеристиками, цінами, компаніями-виробниками.

За типами всі фотокамери можна поділити на компактні, дзеркальні, бездзеркальні (системні), спеціальні.

Компактні фотокамери – невеликі за розміром, в переважній більшості з незйомними об’єктивами і автоматичними налаштуваннями режимів зйомки. Компакти можна розділити на три групи: повністю автоматичний компактний цифровий апарат, з розширеним можливостями управління налаштуваннями і просьюмерські камери. Повністю автоматичний компактний цифровий апарат, в народі його ще називають «мильниця», основна задача якого максимально спрощений процес отримання фотографії - зформувати кадр і просто натиснути кнопку. Така камера позиціонується виробниками як «Point & Shoot» або «Навів і зняв». Всі необхідні налаштування автоматика зробить сама, а в необхідних винятках включить ще і вбудований спалах. Камери з розширеними можливостями управління поряд з автоматичними налаштуваннями мають функцію ручного управління витримкою і діафрагмою. Це досягається шляхом використання пріоритету діафрагми (A або Av), витримки ( S або Tv), ручного режиму M (Manual). Все це дозволяє робити фотографії в більш складних умовах, а також створювати різноманітні творчі ефекти вже під час зйомки. Використання цих режимів вже вимагає певних знань основ фотографії і уміння застосовувати їх на практиці. Вони мають зум-об’єктиви. Просьюмерскі компактні фотокамери призначені для серйозних, просунутих фотоаматорів. Такими камерами цілком можна робити професійні знімки. Вони мають автоматичні і розширені ручні налаштування, більш якісний об’єктив, як правило більших розмірів матрицю, «гарячий черевик» для зовнішнього спалаху, до них випускаються всіляки насадки, світлофільтри тощо.

Дзеркальні фотокамери (DSLR) – камери для просунутих аматорів та професійних фотографів, для яких важлива висока якість знімка і повний контроль над процесом зйомки. «Дзеркалки» надають користувачу повну можливість управління будь-якими параметрами і налаштуваннями. Вони мають матрицю великих розмірів (Full fram), що досягають у професійних моделях розміру кадру фотоплівки 24х36 мм, що дає найвищу якість зображення. Відмінною особливістю є повна відсутність затримки між натисканням на кнопку спуску і спрацюванням затвору, що дозволяє фіксувати дуже динамічні події. Якість зображення, зробленого такою камерою – найкраща з можливого в цифровій техніці на сьогоднішній день (за винятком середньоформатних цифрових камер і цифрозадників, але ціна їх така висока, що доступна навіть не всім професіоналам).

Бездзеркальні фотокамери - камери зі змінною оптикою, що недавно появились на ринку фототехніки. Їх ще називають системними. Цей тип фотокамер має сенсор менший або такий же за розмірами, як і у дзеркальних камер, але не має системи візування з використанням дзеркала і пентапризми, що дозволяє значно зменшити їх розмір. Малі габарити і можливість безпосередньої наводки на різкість з допомогою рідко-кристалічного дисплею або електронного видошукача, якість зображення, що мало поступається зображенню дзеркальних камер, можливість міняти об’єктиви обумовлює зростання популярності бездзеркальних камер.

Спеціальні камери – камери, що використовуються для аерокосмічної фотозйомки, астрофотографії, підводної, панорамної фотозйомки, для зйомки в спеціальних умовах, камери, що витримують падіння з значної висоти тощо.

3.Управління сучасною фотокамерою.

Одною з самих неприємних реалій складних механічних чи електронних пристроїв, в тому числі цифрових фотокамер, є той факт, що чим більшими функціями і можливостями володіє даний пристрій, тим складніше ним користуватись. Наприклад, користуватись простенькою фотокамерою-«мильницею» не складно. Вона працює по принципу «Наведи і натисни». Іменно таку мету переслідував Джордж Істмен, коли в 1888 році представив перший фотоапарат Kodak з ручним регулюванням. Він переслідував єдину мету: фотоапарат повинен стати в користуванні таким же простим, як і звичайний олівець. Він голосно заявляв:»Вам достатньо лише натиснути кнопку, а ми зробимо решту». В ті часи «решта» припускала наступне: відправка фотоапарату поштою в компанію Kodak для обробки, очікування надрукованих фотографій, а також повернення фотоапарату з новою плівкою. Все «інше» було поза компетенцією фотоаматора.

Сучасні цифрові фотокамери повністю передають контроль в руки фотографа. Фотограф, як і раніше, повинен скомпонувати кадр, одначе камера може автоматично виставити фокус, вибрати витримку, кольоровий баланс, а також багато інших параметрів. При бажанні все це можна відрегулювати в ручному режимі власними силами. Зробивши знімок, фотограф може роздивитись отримане зображення і при необхідності повторити зйомку.

На сьогодні навіть висококласні, надто дорогі професійні фотокамери також можна використовувати в режимі «наведи та натисни». Практично кожна цифрова фотокамера здатна самостійно проаналізувати вибрану сцену, визначити з набору доступних альтернатив найбільш підходящу витримку, налаштувати фокус на основний предмет і, нарешті, зробити знімок. Переважна більшість камер має вбудовану базу даних, що складається з тисяч і декількох десятків тисяч окремих знімків. Вона «просіює» інформацію про знімки, що вже маються і зображення яких вже раніше проаналізовані, находить знімок по параметрах, близьких тому, який намагається зробити фотограф, і застосовує ці параметри. Скажімо, якщо фотографується поле в літню пору року, то камера підбирає подібний знімок з бази даних і застосовує його параметри до знімку, який збираються зробити.

Однак, навіть з урахуванням всіх можливостей, які надаються сучасними цифровими камерами, виникають ситуації, коли необхідно повністю контролювати увесь процес зйомки. Не дивлячись на те, що кожна камера має власні кнопки і меню управління, все ж таки у всіх їх використовується певна варіація визначених базових елементів управління. Призначення елементів управління цифрових камер і способи їх застосування детально розглядаються в довіднику-інструкції, яку користувач повинен уважно вивчити.

Таким чином, сучасна цифрова фотокамера може управлятись як автоматично, так і у ручному режимі. Можливо, що повністю переходити з автоматичного режиму в ручний і не буде потреби. Достатньо буде натиснути якусь кнопку чи покрутити якесь коліщатко. Саме головне - це розуміти призначення кожного елементу управління фотокамери і той вплив, який він завдає на підсумковий знімок.

4. Додаткове обладнання для фотозйомки.

Для зйомки в недостатніх умовах освітлення застосовуються штативи та зовнішні (накамерні) спалахи. Для студійної зйомки використовуються імпульсні спалахи чи прилади постійного світла, фони і тримачі фонів, софт-бокси та парасольки студійні, рефлектори та соти, тубуси, відбивачі світла (лайт-бокси), світлофільтри, стійки та журавлі, радіосинхронізатори, інфрачервоні синхронізатори чи синхрокабелі, вентилятори.

В прикладній чи рекламній фотографії отримують зображення на однотонному фоні. Використовуються предметні столи, макробокси для зйомки (світлові бокси), світлорозсіючі бокси.

З метою захисту лінзи об’єктиву від механічних пошкоджень та сторонньої дії світлових променів, корекції кольору зображення та створення художнього ефекту застосовуються світлофільтри.

Бленда на об’єктив встановлюється для усунення попадання стороннього світла (сонячних променів чи сторонніх штучних джерел світла). Флешметр застосовується з метою встановлення точної експозиції, особливо в студійних умовах при використанні декількох джерел світла. Дистанційний спуск електронний чи спусковий тросик використовують з метою запобігання «зсуву» камери і, як наслідок, змазування кадру.

Для захисту камери від непогоди та механічних впливів для великої або дзеркальної камери необхідно придбати спеціальну фотосумку (кофр) або фоторюкзак, а для компактної камери – спеціальний футляр (чохол). Підбирається такий кофр або футляр, щоб максимально захистити камеру як від пилу, снігу, так і від зливи.

5. Догляд за фотокамерою і оптикою, чистка оптики.

Цифрова фотокамера – це складний оптико-механічний пристрій, стабільність і якість роботи якого багато залежать від зовнішніх факторів, в тому числі і від правильного догляду за ним. Дотримання простих правил догляду за фотокамерою та оптикою – запорука їх довгої і безперебійної роботи.

Перед початком роботи з будь-якою технікою взагалі, а з фотокамерою зокрема, необхідно ознайомитись з інструкцією. В ній можуть бути важливі і корисні відомості по догляду, особливості, які необхідно знати і яких необхідно дотримуватись.

Камеру необхідно утримувати в порядку, захищати від пилу та вологи, періодично проводити її чистку при достатньому освітленні і з використанням твердої і стійкої поверхні. Якщо на камеру попала волога, а особливо коли вона проникла всередину, необхідно негайно виключити її, зразу ж зняти акумулятор, протерти камеру сухою серветкою. Дати камері просохнути. Ні в якому разі не розбирайте камеру самостійно. Якщо техніці необхідний ремонт, то краще довірити його професіоналам і здати в сервісний центр.

Якщо не планується використовувати камеру найближчим часом, то її необхідно підготувати до зберігання: почистити від пилу та бруду, вийняти акумулятор, поставити кришку на об’єктив та покласти камеру в футляр чи сумку (кофр). Акумулятор не повинен залишатись повністю розрядженим – його необхідно періодично заряджати. Флеш-карти пам’яті завжди необхідно тримати в пластмасових футлярах або в спеціальних пакетах з метою запобігання забрудненню контактів.

Фотокамеру необхідно зберігати в приміщенні при кімнатній температурі і нормальній вологості. Не допускати аби камера лежала біля радіаторів опалення, нагрівальних приладів, під дією прямих сонячних променів. Така техніка не любить дію сильних електромагнітних полів. Не залишати камеру в автомобілі. Зимою вона може сильно промерзнути, а літом навпаки може сильно перегрітись. І особливо – на панелі під лобовим склом.

Коли ж камера підпадає перепаду температур, то всередині камери утворюється конденсат. Він може призвести до короткого замикання та виходу з ладу електричних схем. При зйомці в зимову пору року необхідно камеру зберігати в спеціальній фотосумці. Напередодні знімального дня для суттєвого зменшення перепаду температур бажано зберігати камеру в сумці на балконі. При цьому не забувати видалити акумулятор. Під час зйомки не рекомендується на морозі міняти об’єктив. Не варто здувати з нього сніжинки. Позаяк на лінзі об’єктиву може з’явитись і замерзнути волога. Якщо зйомка проходить в дуже сонячний зимовий день, то треба бути максимально обережним, знімаючи проти сонця.

Зайшовши в приміщення після зимової зйомки, не поспішайте розпаковувати сумку і включати камеру. Після повернення камери з холоду в тепле приміщення виникає все та ж різниця температур і утворення конденсату. Тому необхідно дати камері кілька годин для «прогріву» камери. Перед входом до теплого приміщення необхідно видалити акумулятор та карту пам’яті. Не варто піддавати камеру дії фену чи теплових приладів з метою швидкого нагріву.

Фотокамеру не бажано надовго залишати в непрацюючому стані. Один раз на два-три тижні необхідно пофотографувати, покрутити об’єктив, поганяти авто фокус. Попрацювати як з вбудованим, так і з накамерним спалахом. Електричним схемам необхідно працювати, конденсаторам заряджатись та розряджатись. Всі рухомі вузли та механізми з метою рівномірного розміщення змазки повинні періодично працювати.

Особливого догляду вимагає оптика, позаяк від плям на об’єктиві трапляються неякісні знімки. Лінзу об’єктиву і видошукач не варто чистити фланелевою серветкою чи ганчіркою. Дуже корисно придбати і мати при собі спеціальний олівець для чистки оптики – LensPen. Ним зручно користуватись: з одної сторони м’який пензлик для видалення крупних частинок, пилу і піску з лінзи і інших частин фотокамери, а з іншої – фетрове кружальце для чистки скла від плям. Не можна протирати об’єктив фетром, ганчіркою і рідиною для чистки до видалення піску, крупних частинок, бо можна подряпати лінзу. Необхідно попередньо видалити пісок та крупі частинки на об’єктиві чи під оправою пензликом чи грушею.

Грушу необхідно використовувати спеціальну, так звану «фотогрушу». Категорично забороняється використовувати медичну грушу, позаяк з неї на об’єктив будуть попадати тальк і дрібні частинки гуми.

Також необхідна періодична чистка світлочутливої матриці фотокамери. Якщо в камері відсутня функція самоочистки матриці, то можна почистити її самостійно або здати в сервісний центр. Слід зауважити, що це непроста операція і вимагає певних навиків. Неправильне виконання чистки може призвести до виходу з ладу високовартісної матриці або не менш дорогих інших вузлів камери. Зважившись на такий крок, необхідно детально вивчити і зрозуміти спеціальний розділ інструкції на фотокамеру.