Мал.2.1 Схема кругопотоку ділових операцій

Зовнішнє коло показує рух грошей. Домогосподарства придбають у фірм хліб, а фірми частину виручки від його продажу використовують для виплати заробітної плати найманим робітникам, а частка, що залишилася, становить прибуток власників фірм (які, в свою чергу, самі є часткою сектору домашніх господарств). Таким чином, витрати на придбання хліба ідуть від домашніх господарств до фірм, а від фірм до домогосподарств ідуть доходи у формі заробітної плати та прибутку.

Наведена схема допомагає зрозуміти методологію обчислення ВВП: його можна обчислити, як суму всіх видатків і, як суму всіх доходів.

За першим методом (за видатками або метод потоку товарів) ВВП визначається, як сума всіх видатків, необхідних для того, щоб викупити на ринку всю вироблену за рік продукцію. Це витрати всіх економічних агентів, а саме:

• Споживчі витрати домашніх господарств (С), що включають витрати на особисте споживання продуктів, на товари поточного споживання, предмети споживання тривалого періоду та сплату послуг. Видатки на особисте споживання включають витрати домашніх господарств і суспільних некомерційних організацій, які обслуговують домашні господарства.

• Витрати суспільних некомерційних організацій (профспілок, політичних партій, релігійних груп та ін.), які включають витрати виробництва, пов’язані з наданням соціальних і комунальних послуг домашнім господарствам на некомерційній основі. Велика частина діяльності цих організацій фінансується за рахунок субсидій, членських внесків, пожертвувань тощо.

• Валові приватні внутрішні інвестиції (І_g), які включають чисті інвестиції в основний капітал, амортизаційні відрахування та зміну запасів. Чисті інвестиції складаються з видатків на нове будівництво (виробниче і житлове) і приріст основного капіталу. У 2011 році, наприклад, валові інвестиційні видатки в Україні становили 5% від ВВП. Різниця між валовими і чистими інвестиціями являє собою вартість застосованого капіталу або амортизацію. До речі, співвідношення між валовими інвестиціями і амортизацією, а також величина чистих інвестицій слугує добрим індикатором стану національної економіки: знаходиться вона на підйомі, чи у стані занепаду.

• Державні закупки (G) товарів і послуг, які охоплюють усі витрати держави на управління, оборону, освіту, охорону здоров’я, соціальне забезпечення, житлове господарство і комунальне обслуговування та інші потреби держави (видатки, пов’язані з державною заборгованістю, стихійними лихами та ін.).

• Чистий експорт, як різниця між експортом та імпортом товарів і послуг(X_n). Це величина, на яку видатки іноземців на товари вітчизняного виробництва і послуги (експорт) перевищують видатки вітчизняні на товари іноземного виробництва (імпорт).

У випадку перевищення імпорту над експортом, чистий експорт може бути величиною від’ємною. Так, наприклад, в Україні в 2011 році експорт становив 707953 млн. дол. США, а імпорт – 779028 млн. дол. США. Від’ємне сальдо зовнішньоторговельного балансу становило 71075 млн. дол. США.

Таким чином, метод потоку товарів передбачає обчислення ВВП, як суми видатків усіх секторів економіки: сектору домашніх господарств, підприємницького сектора, державного сектору, а також міжнародного сектору.

ВВП=С+І_g+G+X_n

ВВП, визначений за методом потоку доходів, вимірюється, як сума всіх доходів, одержаних від виробництва в даному році. Ці доходи включають заробітну плату, відсоток, ренту, прибуток, а також розподіл коштів, не пов’язаних з виплатою доходів – амортизаційні відрахування та непрямі податки на бізнес.

У країнах з ринковою економікою більшу частину доходів становить заробітна плата найманих робітників. Прибуток становить доход приватних власників засобів виробництва. Він включає: прибуток корпорацій і некорпорованих підприємств. Прибуток корпорацій, у свою чергу, складається із податків (тобто доходу держави), дивідендів (тобто доходів власників цінних паперів) і нерозподіленого прибутку (тобто чистого заощадження корпорацій). Ренту отримують власники земельних ділянок, а відсоток – власники грошового капіталу за надання його в кредит.

Амортизаційні відрахування, необхідні для заміщення елементів основного капіталу, що використовувалися в процесі виробництва, включають нормальне фізичне зношення, можливе моральне старіння і звичайні ушкодження чи втрати відтворюваних основних фондів.

Непрямі податки на бізнес – ті, якими обкладаються виробники у зв’язку з виробництвом, продажем, покупкою чи використанням товарів і послуг, що належать до виробничих затрат. Сюди включаються також акцизи, ліцензії і митні збори.

Більш глибокий аналіз цих двох підходів до розрахунку ВВП дозволяє розкрити сутність, до якої вони обоє зводяться, а саме: ВВП може бути визначеним як шляхом складання всіх витрат на покупку всього обсягу виробленої в даному році продукції, так і шляхом складання всіх доходів, отриманих від її поточного виробництва.

Якщо уявити це у вигляді простого рівняння, то можна сказати, що обсяг всіх витрат дорівнює всім доходам. Але це не просто рівняння, а тотожність. Купівля, тобто витрата грошей і продаж, тобто отримання грошей, являють собою дві сторони однієї і тієї ж угоди. То, що витрачено споживачем на покупку блага, отримано у вигляді доходу тими, хто приймав участь у його виробництві.

Обидва методи підрахунку ВВП виключають повторний рахунок, оскільки всі елементи розраховуються без вартості проміжних продуктів, і тому потік товарів, з одного боку, і потік доходів, з іншого, повинні бути рівними. Відзначимо, що розрахунки ВВП в СНР проводяться обома методами паралельно і незалежно один від одного. Після цього показники потоку товарів і потоку доходів балансуються за допомогою побудови загального балансу і ряду часткових балансів.

При розрахунку ВВП в СНР, щоб уникнути повторного (подвійного) рахунку, використовується показник доданої вартості. Додана вартість є ринкова вартість обсягу продукції, що вироблена фірмою, за винятком вартості проміжних продуктів, тобто вартості сировини, палива, енергії, матеріалів, що придбані нею у зовнішніх постачальників ресурсів, а також послуг виробничого характеру. Це різниця між виторгом фірми і вартістю придбаних нею матеріальних ресурсів. Іншими словами, економічний зміст доданої вартості полягає в тому, що вона відображає додаткову обробку, внесок вартості на кожній стадії виробництва кінцевої продукції.

Пояснимо це ствердження на умовному прикладі. Припустимо, що виробництво вовняного костюму, перш ніж він попаде до рук кінцевого споживача, включає п’ять стадій. Як показано в таблиці 2.1, фірма А, вівчарська ферма, поставляє підприємству, що переробляє вовну, фірмі Б вовни на суму 100 грн. Фірма Б обробляє вовну і продає її фірмі В, що виробляє костюми за 150 грн. Фірма В із вовняної тканини виготовляє костюм і продає його фірмі Г, оптовому продавцю одягу за 200 грн. В свою чергу, фірма Г продає його фірмі Д, роздрібному продавцю, за 225 грн. Покупець, що являється кінцевим споживачем товару, купляє його у фірми Д за 250 грн. (див. таблицю 2.1).

Таблиця 2.1

Загальна та додана вартість (грн.)

На кожній стадії різниця між тим, що фірма заплатила за продукт і тим, що вона отримує від його продажу і складає додану вартість. Так, додана вартість, створена фірмою Б складає 50 грн. (150 – 100), фірмою В – 50 грн. (200 – 150), фірмою Г – 25 грн. (225 – 200) і фірмою Д також 25 грн. .(250 – 225). Склавши додану вартість, створену всіма фірмами, ми можемо підрахувати вартість вовняного костюму, який придбав наш покупець. Вона складає, як і вартість самого костюму, 250 грн. (100+50+50+25+25). Загальна ж вартість становить 925 грн. (100+150+200+225+250).

По такій же схемі, підсумувавши додані вартості, створені в економіці всіма фірмами, ми також можемо визначити ВВП, тобто вартість всього обсягу продукції. Це третій метод обчислення ВВП, який ще називають виробничим методом.

Слід підкреслити, що поряд із ВВП, у СНР розраховується і показник валового національного продукту (ВНП). Він становить вартість кінцевої продукції, товарів і послуг, створених за допомогою економічних ресурсів виробниками даної країни, як всередині неї, так і на території інших країн. Статистично, ВНП відрізняється від ВВП на величину сальдо потоків факторних доходів (заробітної плати і підприємницького доходу) від закордонного виробництва між даною та іншими країнами.

Для обчислення ВНП потрібно додати до ВВП платежі за фактори виробництва від інших країн і відняти платежі за фактори виробництва іншим країнам світу. Тобто ВНП можна розрахувати як ВВП плюс надходження з-за кордону за фактори виробництва мінус платежі за факторні ресурси за кордон. В залежності від співвідношення надходжень за фактори виробництва і платежів за них, ВНП може бути меншим або більшим за ВВП. Оскільки різниця між ВНП і ВВП може складати від 1% до 5%, то у вигляді основного макроекономічного показника можуть бути прийняті як ВВП так і ВНП. Проте, в СНР ООН вихідним показником усе ж таки прийнято рахувати ВВП. Більш того, окремі країни, в тому числі Україна, у зв’язку із значними статистичними труднощами обчислення ВНП, публікують лише показник ВВП.