Доходи та витрати населення за 2011 рік

В структурі доходів населення України питома вага заробітної плати за 2011 рік становила 41,6%. Частка доходів у вигляді прибутку та змішаного доходу в структурі доходів населення складає 15,8%; одержаних доходів від власності – 5,4%; соціальної допомоги та інших одержаних поточних трансфертів – 37,0%. В структурі видатків найбільше місце займають витрати населення на придбання товарів і послуг – майже 82%.

За звичай, основними джерелами формування особистих доходів є:

1. Трудові доходи найманих працівників (заробітна плата).

2. Доходи від підприємницької діяльності (прибуток).

3. Соціальні доходи, які надходять до домогосподарств незалежно від трудового внеску та участі у підприємництві (трансфертні платежі, виплати із соціального страхування, допомога малозабезпеченим).

4. Доходи від власності (процент, рента).

Всі названі доходи можна умовно поділити на дві великі групи:

1. Трудові, одержані від участі у виробничій і підприємницькій діяльності.

2. Нетрудові, які отримуються на законній підставі і не залежать від трудових зусиль.

Окрім цих двох, існують також доходи від участі у тіньовій економіці, значення яких у деяких країнах є досить суттєвими. Так, наприклад, якщо обсяг тіньової економіки України у 2011 році становив 350 млрд. грн., то половина цих коштів – заробітна плата в «конвертах».

В останній час в Україні спостерігається зростання особистих доходів населення. У 2010 році, в порівнянні з попереднім роком, номінальні доходи населення зросли на 23,1%, реальний наявний дохід збільшився на 16,2%, а у розрахунку на одну особу – на 27,6% і становив 18347,0 грн. Середньомісячна номінальна заробітна плата зросла на 20% і становила 2239 грн., а в 2011 році – 2633 грн. (зросла на 15%). При цьому реальна заробітна плата збільшилась на 10,2%. Мінімальна заробітна плата становила 1044 грн., а середній розмір пенсії разом з цільовою грошовою допомогою – 1151,93 грн. При цьому, мінімальний розмір допомоги по безробіттю склав 714 грн., а прожитковий мінімум в середньому на одну особу в місяць – 953 грн. Але незважаючи на зростання цих показників, їх співвідношення залишається далеким від стандартів Європейської соціальної хартії, відповідно до вимог якої, мінімальна заробітна плата повинна становити не менше ніж 2,5 прожиткового мінімуму. Україна входить до країн з найнижчими витратами на кінцеве споживання на душу населення: Молдова – 3,4 тис. дол., Україна – 5,9 тис. дол., Білорусь – 8,4 тис. дол. (Норвегія – 35,7 тис. дол.).

У нинішніх економічних умовах основним напрямом соціальної політики держави має стати курс на скорочення розбіжності між доходами бідних (частка яких, за даними Держкомстату України, сягає 26,4%) і багатих, на піднесення добробуту населення України. Розрив у їх доходах настільки великий, що так званого «середнього класу» в Україні фактично не має. У більш як 50% населення середньомісячний доход на одного члена сім’ї не перевищує 1000 грн. У той же час середньомісячний дохід українських мільярдерів (сумарні статки яких становили 29,3 млрд. дол., що перевищували прибуткову частину бюджету всієї країни, яка дорівнювала в 2008 році 28,8 млрд. дол.) становить близько 19 млрд. грн. Якщо у країнах ЄС співвідношення доходів 20% найбагатших і 20% найбідніших громадян становить у середньому 4:1, а у Китаї – 7:1, то в Україні – 15:1.

Для України крива Лоренца (яка демонструє нерівномірність розподілу доходів) показує, що 80% населення має тільки 60% від сукупного доходу; у розпорядженні решти 20% багатих і надбагатих верств населення зосереджено 40% грошових ресурсів країни. Коефіцієнт Джині (або коефіцієнт концентрації доходів населення) для України становить 0,32. Чим вищий ступінь поляризації суспільства за рівнем доходів, тим коефіцієнт Джині ближче до одиниці (його величина коливається від нуля до одиниці). При збереженні існуючих тенденцій, через кілька десятки років цей показник для України може наблизитися до індексів, які характерні для країн «третього світу» і буде більшим від 0,5 (найменший у Швеції – 0,23).

Фахівці стверджують, що головними негативними наслідками збереження в Україні практики низької оплати праці та бідності працюючих стануть консервація екстенсивного типу економічного зростання, відхід від курсу суспільного прогресу та формування ринкового середовища.

Вітчизняні науковці також констатують, що Україна як незалежна держава понад дванадцять років із своєї історії перебуває в різного роду кризах, що супроводжується зниженням рівня життя населення в результаті глибокої рецесії в економіці.

Зазначимо, що вперше категорія «рівень життя» була введена К. Марксом і розглядалася як соціально-економічна характеристика рівня і ступеня задоволення матеріальних, духовних і соціальних потреб населення окремих територій, класів і соціальних груп, а також сімей і окремої людини. Тобто, життєвий рівень у своїй основі визначається рівнем розвитку матеріального виробництва, сфери послуг та економіки в цілому.

Тому зусилля держави щодо підвищення рівня життя населення України мають спиратися на забезпечення сталого економічного розвитку, проведення економічних реформ, побудові в Україні соціально орієнтованої ринкової економіки європейського типу, утвердження сучасних європейських стандартів якості життя та ефективної системи соціального захисту населення.