Тіньова економіка: причини виникнення, сутність, основні форми та особливості в Україні

Новим, досить важливим макроекономічним показником є рівень тінізації економіки, який визначається відношенням обсягу ВВП, створеного у тіньовому (неофіційному) секторі економіки до офіційного обсягу створеного у країні валового внутрішнього продукту.

Варто зазначити, що тенденції до росту тіньової економіки набувають все більшої виразності. Так, за оцінками Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), тінізація економіки за останні п’ять років зростала щорічно на 6,2%, а економічне зростання у середньому на 3,5%.

Нині під «тіньовою економікою» розуміють усю сукупність економічної діяльності, що не враховує офіційна статистика і не включають у валовий національний продукт країни. Вона, на думку О. Турчинова, виникає разом із появою перших держав і її історична доля нерозривно пов’язана з існуванням державної форми організації суспільного життя. Тіньова економіка функціонує поряд з легальною економікою і певний її рівень притаманний кожній країні світу. Наприклад, в економічно розвинутих країнах світу обсяги тіньового сектору утримуються на рівні, що не має суттєвого впливу на соціально-економічні процеси у суспільстві (5-12% ВВП). При розмірах тіньового сектору у 30-40% ВВП настає критична межа, перевищення якої свідчить про функціонування у країні відтворювальної системи тіньових економічних відносин. Такий рівень тінізації економіки спостерігається у Казахстані, Латвії, Болгарії, Росії, африканських країнах, країнах Південної Америки, Азії.

Слід зазначити, що серед економістів немає єдиної точки зору щодо оцінки ролі тіньової економіки: одні дослідники вважають неофіційний сектор суцільно негативним явищем, інші вважають його структурою, що сприяє офіційній економіці, коли в ній проявляються збої і розлади. На думку, наприклад, З. Варналія наявність тіньового сектору характеризується такими позитивними ефектами, як:

- зниження обсягів реального безробіття та підвищення матеріального

добробуту населення;

- сприяння розвитку легального виробництва товарів і послуг шляхом витрат у легальному секторі економіки доходів, зароблених у тіньовому;

- наповнення ринку нелегально виробленими товарами і послугами;

- підвищення конкурентоспроможності національної економіки шляхом забезпечення конкурентних переваг підприємств, що здійснюють тіньову економічну діяльність.

До речі, ідею про благотворність для суспільства тіньових економічних відносин не можна рахувати досить оригінальною. Швейцарський економіст Д. Касел ще в 80-х роках минулого століття виділив три позитивних функції тіньової економіки у ринковому господарстві:

1. «Економічного мастила» – згладжування перепадів в економічній кон’юнктурі за допомогою переливу ресурсів поміж легальною і тіньовою економікою.

2. «Соціальний амортизатор» – гасіння небажаних соціальних витрат (зокрема, неофіційна зайнятість покращує матеріальне положення малозабезпечених, зменшуючи тим самим соціальну напругу у суспільстві).

3. «Вбудований стабілізатор» – тіньова економіка підпитує легальну (неофіційні доходи використовуються для закупки товарів та послуг у легальному секторі, «відмиті» кримінальні капітали обкладаються податками і т.д).

Але, на думку більшості економістів, негативний вплив тіньової економіки на національні інтереси набагато більший від вище названих позитивних ефектів: значний тіньовий сектор становить загрозу економічній безпеці країни.

У просторі тіньової економіки виділяють такі основні зони:

· Неофіційна економіка – легальні види економічної діяльності, у рамках яких має місце лише нефіксоване офіційною статистикою виробництво товарів та послуг, приховання цієї діяльності від оподаткування.

· Фіктивна економіка – хабарництво, приписки, спекулятивні угоди та інше.

· Підпільна економіка – усі заборонені законом види економічної діяльності.

Характерно, що найбільш поширеними видами тіньової економічної діяльності за часів СРСР були саме нелегальне, підпільне виробництво, розкрадання державної власності і фінансів, хабарництво, а особливо приписки. Ухилення від податків, що складає основу тіньової економіки в державах з ринковою економікою, було для економіки СРСР не типовим і стосувалося лише невеликого сектору індивідуальної трудової діяльності.

Слід зазначити, що тіньові економіки у різних країнах, хоча і можуть мати однакові масштаби і соціально-економічне тло, можуть істотно відрізнятися, наприклад, за такими характеристиками:

· за структурою (часткою кримінальної діяльності, активності підпільного бізнесу);

· за впливом на розподільчі відносини;

· за проблемами, які вони породжують (недобір коштів у бюджет, розвиток кримінальних господарських зв’язків і таке інше).

Відзначимо, що тіньова економіка в Україні, як неконтрольованого суспільством виробництва, розподілу, обміну й споживання товарно-матеріальних цінностей, докорінно відрізняється не тільки від «західної», але й від «східноєвропейської».

Деякі економісти пояснюють нинішній розмах тіньового бізнесу у нашій країні винятково генетичними передумовами, сформованими ще при соціалізмі. Інші – що специфіка і масштаби тіньової діяльності сьогодення – наслідок обраної моделі реформування економіки (руйнування колишньої державності, що призвело до розриву господарських зв’язків, значного ослаблення боротьби з економічними злочинами).

Масштаби тіньової економіки в Україні, на думку більшості експертів, коливаються у межах від 40 до 50% ВВП залежно від методу оцінки (розрахунки здійснюються за допомогою 4-х окремих методів: фінансового, монетарного (на основі попиту на гроші), на основі споживання електроенергії, а також порівняння витрат домогосподарств).

Найвищими темпами тіньова економіка в Україні розвивалася у 1994-1998 роках, коли її обсяги сягали 65% офіційного ВВП. На той час тіньовий бізнес охопив більшу частину промислового виробництва (особливо паливно-енергетичного комплексу), сільського господарства, приватизаційні процеси. Характерною ознакою цього періоду був підвищений попит на готівкові гроші поза банками, темпи зростання якого майже удвічі перевищували темпи зростання депозитних внесків у банківський системі.

Починаючи з 2001 року процес тінізації економіки дещо знизився, хоча питома вага тіньового сектору економіки України й надалі залишається досить високою – близько 50% ВВП: тобто тіньова економіка практично зрівнялась з офіційною. Сукупний тіньовий капітал українців, по деяким підрахункам, становить майже 4 млрд. дол.

На тлі вельми оптимістичних цифр стабільного економічного зростання в Україні протягом останніх двох років, збільшення надходжень до бюджету існують непрямі ознаки зростання тінізації економіки, що визначаються дією таких чинників, як наявність джерел формування тіньових доходів, висока мотивація до здійснення тіньової економічної діяльності та наявність механізмів для реалізації тіньових схем і операцій. За даними Міністерства економіки України, рівень тінізації економіки зріс в першій половині 2009 року до 32% порівняно з 28% у 2008 році та до 35% станом на початок 2010 року. Реальний же обсяг нелегального сектору української економіки, на думку фахівців, на сьогодні є набагато більшим і оцінюється в 47,3% від ВВП.

Водночас треба підкреслити, що висока питома вага тіньового сектору в Україні пов’язана не лише із методами його кількісної оцінки, але й визначенням власне об’єкта аналізу. Узагальнений характер визначення тіньової економіки допускає включення до цієї категорії досить широкого переліку сфер та видів виробничої діяльності.

В економічній літературі виділяють такі структурні компоненти тіньової економіки:

· сектор домашніх господарств – у ньому товари виробляються лише для потреб споживання виробників та їхніх сімей;

· неформальний сектор – представлений дрібними виробниками, що займаються індивідуальною трудовою діяльністю, власниками малих приватних підприємств, селянами-фермерами та іншими суб’єктами малого бізнесу. Найпоширенішими формами правопорушень у цій сфері є різноманітні механізми ухилення від офіційного обліку підприємницької діяльності та від сплати податків;

· „прихований сектор” національного виробництва включає середні та великі промислові підприємства, а також монопольні об’єднання. Особливість тіньової діяльності у цьому секторі полягає не стільки у прямих порушеннях чинного законодавства, скільки у проведенні операцій, не заборонених українським законодавством (бартерні угоди, діяльність у межах офшорних зон і податкових гаваней).

Недосконалість вітчизняного законодавства, як відзначають деякі аналітики, нерідко підтримується штучно, через «тіньову» лобістську діяльність груп впливу. Тому національний тіньовий бізнес працює на принципах соціального зговору, наслідком якого є поширення корупції в органах державної та місцевої влади та управління.

Комплексний розгляд проблеми тінізації економіки України дозволяє виділити низку причин, що зумовлюють її існування і значні обсяги:

· високі податки і нерівномірність податкового навантаження;

· відсутність стабільного та збалансованого законодавства, недостатня його прозорість;

· непрозорі приватизаційні процеси;

· правова незахищеність суб’єктів економічної діяльності, втручання владних структур усіх рівнів у їх діяльність;

· корупція в органах державної влади та місцевого самоврядування, зацікавленість окремих представників державного апарату в існуванні тіньової економіки та отриманні тіньових доходів;

· низький рівень оплати праці державних службовців і працівників бюджетної сфери;

· неритмічна і неприбуткова робота багатьох підприємств, несвоєчасна виплата заробітної плати, безробіття, відсутність реального соціального захисту населення;

· високий рівень бідності працюючого населення.

Важливим чинником існування тіньової економіки є активізація участі в ній значної частки населення України, формування тіньової зайнятості, яка в умовах трансформаційної економіки є абсолютно очевидним фактом, а її наявність зумовлена слабкістю соціально-економічних інститутів. Основними чинниками існування тіньової зайнятості є скорочення виробництва в основних видах економічної діяльності, низька частка фонду оплати праці у ВВП, високий рівень бідності населення України. Відомо, що середня заробітна плата кваліфікованого українського робітника в 12,5 разів менша, ніж американського, хоча вартість споживчого кошика вже складає понад 40% від американського рівня. Тому, щоб вижити, населення змушене брати участь у різних формах тіньової економіки, що зміцнює основу тіньової діяльності та кримінальної активності. За даними соціологічних опитувань, додатковий дохід від різних видів побічної діяльності досягає 80% сукупного сімейного доходу працівників промислових підприємств, а 45% опитаних працюють у „тіні”.

Відзначені чинники багато в чому і визначають існування тіньового сектора української економіки, а тому саме вони і можуть стати складовими механізму, який зможе забезпечити його скорочення, а саме: вдосконалення податкової системи, зниження податкового тиску; прозорість приватизаційних процесів, удосконалення процедури банкрутства і унеможливлення використання її, як інструменту тіньової приватизації; невтручання владних структур у діяльність суб’єктів підприємництва, стимулювання підприємницької діяльності, захист інтересів підприємців: створення сприятливого інвестиційного клімату; посилення боротьби з корупцією (Україна нині займає 152 місце у світі за рівнем корумпованості), порушеннями фінансово-бюджетного законодавства, фінансової дисципліни; підвищення життєвого рівня і соціального захисту населення; створення умов для легалізації тіньових структур.

Детінізація економіки України можлива шляхом створення сприятливих умов для легальної економічної діяльності на основі максимального урахування інтересів суб’єктів господарювання, проведення послідовної державної політики, яка б законодавчо гарантувала недоторканність легалізованого капіталу некримінального походження. Здійснення цілої низки радикальних політичних, економічних, правових, організаційних та силових заходів національного рівня.

Їх реалізація стає нині більш ніж актуальною. Справа в тому, що розширення сфери тіньової, насамперед, фіктивної і кримінальної економіки, може привести нашу країну не до цивілізованого ринку і демократії, а до встановлення корпоративно-бюрократичного, кланового правління, що, як свідчить історія, може бути тривалим і навіть здатним забезпечити визначену соціальну стабільність.

Запитання для самоконтролю

1.У чому полягає сутність балансу народного господарства і системи національних рахунків, їх спільність і відмінність, зміст переходу від БНГ до СНР?

2.Дати змістовну характеристику основним макроекономічним показникам.

3.Які існують методи розрахунку ВВП ?

4.Що таке проміжний продукт, додана вартість і як їх визначають?

5.Чому при розрахунку ВВП враховується вартість тільки кінцевих продуктів?

6.Як розраховуються у СНР показники ЧНП, національного і особистого доходу?

7.Що таке інфлювання і дефлювання ВВП?

8.Що визначають поняття номінального і реального ВВП? У чому полягає їх відмінність?

9.У чому полягає відмінність дефлятора ВВП та індекса споживчих цін?

10.Що таке суспільний добробут та які виникають проблеми його кількісного визначення?

11.Що таке тіньова економіка, які причини її виникнення та основні форми в Україні?

12.Які основні напрямки детінізації економіки України?