Метод макроекономіки

Агрегування. Розглядаючи економіку країни як щось цілісне, макроекономіка виділяє в ній 4 економічних суб’єкти: сектор домашніх господарств, підприємницький сектор, державний сектор, закордонний сектор. Кожен з них є сукупністю реальних господарюючих суб’єктів, які розглядаються як один узагальнений суб’єкт.

Сектор домогосподарств об’єднує всі приватні сімейні осередки, що діють для задоволення своїх власних потреб. У макроекономічній теорії домашні господарства, як юридичні та фізичні особи є власниками всіх факторів виробництва, що належать приватним особам. Унаслідок їх продажу або здачі в оренду домогосподарства отримують свої доходи, які вони розподіляють на поточне споживання та заощадження. Таким чином, домогосподарства виявляють три види економічної активності: пропонують фактори виробництва, споживають частину отриманих доходів, купуючи споживчі блага, заощаджують іншу частину отриманих доходів.

Підприємницький сектор об’єднує всі фірми, що діють у країні. Вони виявляють попит на фактори виробництва, пропонують блага та здійснюють інвестування.

Державний сектор об’єднує всі державні інституції. Він виробляє суспільні блага, які передаються споживачам безкоштовно. Такими суспільними благами, що виробляє держава, є безпека, досягнення фундаментальної науки, послуги державної, соціальної і виробничої інфраструктури. Діяльність держави як виробника суспільних благ веде до підвищення продуктивності підприємницького сектора та до зниження витрат на споживання домогосподарств. Діяльність державного сектора не спрямована на одержання максимального прибутку. Державні витрати на виробництво складаються з витрат на придбання засобів виробництва у приватного сектора, і на заробітну платню державним службовцям. Ці витрати здійснюються за рахунок коштів держбюджету, тобто за рахунок податків. Держава також може надавати грошову допомогу домогосподарствам у вигляді стипендій, пенсій, грошової допомоги. Ці видатки називаються трансфертними платежами. Держава може надавати дотації та субсидії підприємницькому сектору. Також держава може інвестувати реальний капітал. Але для спрощення, в макроекономічній теорії припускається, що все інвестування здійснює лише приватний підприємницький сектор.

Закордонний сектор об’єднує економічних суб’єктів, що знаходяться за кордоном. Він впливає на національну економіку завдяки взаємному обміну товарами, послугами, капіталом, валютами.

Усі розглянуті макроекономічні суб’єкти взаємодіють один з одним.

Агрегують не лише суб’єктів економіки, але й характер їх економічної поведінки. В макроекономічному аналізі припускається, що поведінка макроекономічного суб’єкта відповідає поведінці типового мікроекономічного суб’єкта.

Агрегують також і ринки. Всі окремі ринки об’єднують в єдиний ринок, на якому продають та купують лише одне благо – сукупний суспільний продукт. Завдяки цьому агрегують і ціни в показник, що дозволяє виявити динаміку цін.

Особливим агрегованим ринком, що аналізує макроекономіка є грошовий ринок.

Моделювання. Економічні явища і процеси мають не лише якісну визначеність. Їх можливо вимірювати кількісно. А це веде до широкого використання математичних і статистичних засобів дослідження. Важливим методом дослідження є економіко-математичне моделювання. Цей метод дозволяє в формалізованому вигляді представити закономірності та наслідки змін, можливості впливу на хід змін, а також витрати, пов’язані з таким впливом. За допомогою метода моделювання створюються економічні моделі. Економічна модель – це формалізований опис економічного явища або процесу.

Побудова макроекономічної моделі передбачає спрощення реальності до обмеженої кількості параметрів. Ця реальність і є базою даних, вихідною інформацією. Взяті з неї змінні називаються екзогенними. Їх ніхто не намагається пояснювати, вони застосовуються як дані. Оперування цією інформацією дозволяє отримати нове знання, нову інформацію, нові змінні. Вони називаються ендогенними, тобто отриманими внаслідок рішення задачі, заради якої і будувалась модель. Ці змінні економісти пояснюють, застосовуючи економічні принципи, теорії. Метою моделі є пояснення того, як екзогенні змінні впливають на ендогенні. Таким чином, побудувати модель функціонування будь-якої системи означає знайти або постулювати функцію, яка пов’язує невідомі та відомі параметри. Прикладом екзогенних змінних є інструменти економічної політики (знаряддя фіскальної і монетарної політики); те, що відбувається за кордоном (стан ділової активності, процентні ставки, валютні курси).

При характеристиці зв’язків між змінними досить часто використовується передумова ceteris paribus, тобто “при інших рівних умовах”. Вона означає, що деякі величини не змінюються, а змінюються лише величини, застосовані в моделі. Ця передумова важлива для розуміння взаємозв’язків параметрів моделі, але дуже важко ізолювати деякі величини, забезпечити незмінність останніх для того, щоб доказати або спростувати якусь теорію.

Існують два класи моделей – роз’яснюючі та моделі економічної політики.

Роз’яснюючі моделі бувають ретроспективними і прогнозними. Вони застосовуються для аналізу суті економічних явищ та процесів.

Моделі економічної політики показують до яких результатів можуть привести різні варіанти економічної політики.

Позитивний і нормативний макроекономічний аналіз. Макроекономічний аналіз базується на вивченні змінних, показників, які контролюють уряди, він спрощує вирішення проблеми щодо того, яка економічна політика позитивна, тобто яка дозволяє досягти загальнонаціональних цілей, а яка не дозволяє досягти високих показників у виробництві, зайнятості, цінах. Такий аспект аналізу політизує аналітиків. На підґрунті макроекономічних досліджень, які встановлюють істину, тобто спрямовані на пояснення економічної реальності, того, що є насправді, економісти роблять висновки про те, що повинно бути і розробляють рекомендації, як цього досягнути. Таким чином, макроекономічні дослідження об’єднують три аспекти: позитивний або власне аналітичний, тобто дослідження того, що є; нормативний, тобто розуміння того, що повинно бути; розробка рекомендацій для економічної політики. Ці аспекти досить часто змішуються. Не лише серед широких верств суспільства, а й навіть серед самих економістів панує думка про те, що макроекономічна теорія базується на статистичних дослідженнях, які торкаються сукупних величин, зокрема, на вивченні даних загальнонаціональних рахунків і національного доходу. Це невиправдано оптимістичний погляд на проблему. Економісти досить часто керуються власною інтуїцією, власним розумінням макроекономічних зв’язків при розробці концепцій. Авторів концепцій може зовсім не хвилювати проблема – чи підтверджують реальні дані встановлений ними зв’язок між макроекономічними змінними. Це торкається не лише проблем споживчих бюджетів та теорії граничної схильності до споживання, мультиплікатора ВНП, але й багатьох інших, у тому числі таких гострих проблем, як причини інфляції, права власності, темпи зростання та ін. Економісти-дослідники при розробці своїх теорій найчастіше звертають увагу на критерії внутрішньої несуперечності самої теорії, задовільністю вихідних аксіом, самоочевидних істин. До того ж, люди висловлюють свої ідеї, мають свій погляд на світ, а значить, свої пристрасті, політичні, соціальні уяви. Все це призводить до існування протилежних концепцій роз’яснення однієї і тієї ж події. Виходячи з цього, економістів цікавить можливість перевірки складних економічних стверджень. Тобто, наскільки можна вважати достовірним позитивне аналітичне дослідження. Важливість такої перевірки пов’язана з тим, що на базі позитивних аналітичних досліджень формуються рекомендації щодо економічної політики. А складність її пов’язана з тим, що зіставлення аналітичних взаємозв’язків з даними реальної дійсності відразу ж порушує принцип ceteris paribus, тобто дані, які не враховувалися в моделі взаємозв’язків змінних, обов’язково впливають на реальні величини розглянутих параметрів економічних явищ та процесів.

Нормативний аспект дослідження базується на поясненні того, що і як повинно відбуватися. Такий аналіз передбачає ціннісні оцінки – справедливо чи ні, добре чи погано, припустимо чи неприпустимо. Різні школи економічної теорії, різні економісти пропонують своє розуміння, своє тлумачення того, що повинно бути. Саме на те, що повинно бути з точки зору тієї чи іншої теорії, того чи іншого дослідника і спрямовані рекомендації. Природно, що з точки зору іншої теорії, іншого економіста повинне відбуватися зовсім інше. Все це означає, що макроекономічні дослідження розробляють і пропонують багато різних рекомендацій. Які із них обирає уряд залежить не стільки від уряду, скільки від суспільства – яке це суспільство, як воно висловлює свої економічні, політичні, соціальні потреби та інтереси, якою мірою суспільний устрій передбачає їх урахування урядом при розробці економічної політики. І лише після цього – від можливостей уряду втілити в життя ту чи іншу економічну політику і від можливостей суспільства контролювати дії уряду та скоригувати їх у разі невдачі.

Загальна економічна рівновага – є категорією аналізу ex ante, тобто передумовою аналізу. Загальна економічна рівновага є станом, при якому обсяги виробництва і пропорції обміну сформувалися таким чином, що на всіх ринках водночас досягнуто рівноваги між попитом і пропозицією та жоден з учасників ринку не зацікавлений змінювати свої обсяги покупок і продажу. При цьому стані можливі непередбачені прирости запасів готової продукції у виробників і вимушені заощадження у споживачів.

Досягнення загальної економічної рівноваги не означає, що кожен учасник ринкового господарства задоволений своїм станом. Вона є лише констатацією того, що в даних умовах ніхто не зможе покращити свій економічний стан за рахунок зміни обсягів і структури покупок або продажу. Загальна економічна рівновага не є типовим станом ринкової економіки, тому що дії відокремлених один від одного суб’єктів ринкового господарства лише можуть випадково бути взаємоузгодженими.

Для розуміння специфіки господарського стану і прийняття рішення про економічну політику важливо виявити, чи є рівновага тривалою. Вона буде такою, якщо після ендогенного імпульсу, що порушує рівновагу, економічна система сама повертається в стан рівноваги. Якщо ж система сама не повертається в стан рівноваги, то вона є нетривалою.

Урахування фактора часу. Залежно від того, якою мірою при дослідженні враховується час, відрізняють три види аналізу: статичний, порівняльної статики і динамічний. При статичному аналізі виявляють значення ендогенних параметрів на деякий момент. У моделях порівняльної статики виявляють значення ендогенних параметрів на різні моменти, при цьому не описують процес переходу від одного рівноважного стану до іншого. Цей процес досліджують у ході динамічного аналізу, при якому як екзогенні, так і ендогенні змінні є функціями часу. Динамічний аналіз спрямований на пояснення причин можливого неповертання економіки в рівноважне становище після екзогенного імпульсу.

Рівноважне значення всіх ендогенних параметрів виявляється на базі вирішення системи рівнянь, що описують взаємодію макроекономічних суб’єктів одночасно на всіх ринках.

Запитання для самоконтролю

1. Що є предметом макроекономіки?

2. Як формувалася макроекономіка як наука?

3. Як співвідносяться макроекономіка та економічна політика?

4. Як пов’язані макроекономіка та мікроекономіка?

5. Як пов’язані одне з одним макроекономічний аналіз і прогнозування?

6. Що собою уявляє метод макроекономіки?

7. Що таке агрегування?

8. Що таке моделювання?

9. Зв'язок та відмінності позитивного та нормативного макроекономічного аналізу?

10. Що таке загальна економічна рівновага?