Держаний сектор економіки і державне підприємництво.

Держава є активним економічним суб'єктом змішаної еко­номіки, діяльність якого в економічній сфері має дві складові. По-перше, економіка має у своєму складі державний сектор, який можна визначити як сукупність підприємств держав­ної форми власності, та підприємств, у капіталі яких є дер­жавна частка. Зазначені підприємства, як і приватні та ко­лективні, є суб'єктами підприємницької діяльності, активно діють у ринковій економіці згідно з її законами. Так, нині макроекономічна структура України налічує близько 4100 дер­жавних підприємств, держава також є власником пакетів акцій у 2263 суб'єктах господарювання, серед яких 2036 – відкриті акціонерні товариства, 34 – державні акціонерні та холдингові компанії, 193 – закриті акціонерні товариства, товари­ства з обмеженою відповідальністю та інші суб'єкти підприє­мницької діяльності, де держава має свою частку. Економіч­на діяльність державних підприємств, як суб'єктів ринку, визначається і обмежується державою, яка спрямовує її вихо­дячи з державних інтересів. Отже, складовою економічної діяльності держави є безпосереднє управління державним сектором економіки, так зване державне підприємництво.

Як бачимо, різні країни демонструють неоднакові підхо­ди до визначення пріоритетних для державного підприєм­ництва галузей.

Другою складовою діяльності держави як економічного суб'єкта в ринковій системі є державне регулювання економі­ки — сукупність заходів державного впливу на об'єкти і про­цеси з метою певного спрямування господарської діяльності суб'єктів національної економіки, узгодження їхніх інтересів і дій для реалізації суспільних цілей. При цьому слід розріз­няти державне регулювання економіки і державне регулю­вання діяльності підприємств державного сектора економі­ки, якому значною мірою притаманні риси підприємниць­кої діяльності.

Нині склалося кілька моделей державного регулювання економіки:

американська — державне регулювання зводиться до вико­ристання правових та опосередкованих методів, насамперед податково-бюджетних, з метою створення сприятливих умов для розвитку конкуренції та підприємництва;

японська — система взаємодії державних органів та корпо­рацій, спрямована на досягнення стратегічних цілей в еко­номіці;

шведська — активне втручання держави у процес розподі­лу та перерозподілу доходів з метою створення сильної сис­теми соціального захисту населення;

німецька — система управління національною економікою з активним використанням ринкових регуляторів та створен­ня на державному рівні ефективної системи соціального за­хисту громадян. Для Західної Європи взагалі характерне спо­лучення великої частки державних витрат у ВВП з наявністю значного державного сектора.

Запитання для самоконтролю знань

1. Що таке державне регулювання економіки?

2. Чим зумовлена необхідність ДРЕ?

3. Чим відрізняються основні моделі макроекономічного регулювання?

4. Назвіть основні елементи змішаної системи макроекономічного регулювання.

5. Які головні економічні функції держави у ринковій економіці?

6. Яка основна мета ДРЕ?

7. Хто виступає суб'єктами ДРЕ?

8. Дайте класифікацію методів ДРЕ.

9. У чому полягає суть економічних та адміністративних методів ДРЕ?

10. Що є інструментом прямих і непрямих методів ДРЕ?

11. Дайте найповніше визначення ДРЕ.

12. Що таке державний сектор економіки? Його призначення.

ТЕМА 17.