Побудова фінансового обліку

Побудова фінансового обліку повинна забезпечити потреби в управлінні необоротними і оборотними активами, капіталом і забезпеченнями.

Управління необоротними активами - це процес впливу на майно з тривалим строком корисного використання з метою найбільш ефективної її експлуатації в підприємницькій діяльності. Усі дії, пов’язані зі спостереженням, документальним оформленням, вибором найкращого варіанту нарахування амортизації, визнанням активу тощо, грунтуються на зборі та обробці інформації, яку надає система бухгалтерського обліку.

Значення обліку необоротних активів пов’язане з тим, що вкладення в них капіталу є найсуттєвішою часткою інвестицій. Не дивлячись на те, що необоротні активи є найменш ліквідною складовою активів, питання їх реалізації досить важливі для фінансового маневрування підприємства. Так, амортизація необоротних активів, особливо активної частини основних засобів безпосередньо впливає на розмір витрат діяльності, що завжди цікавить фінансистів. Управління необоротним капіталом безпосередньо пов’язано управлінням інвестиційними процесами, які також є у полі уваги фінансистів.

Бухгалтерський облік в управлінні необоротними активами повинен забезпечити інформацією користувачів про:

- наявність підтвердження, проте що всі ризики та вигоди, пов’язані з використанням цих активів, уже перейшли до підприємства. Документально підтверджені витрати на їх придбання, або створення. Це забезпечить можливість відповідного визнання зазначених активів;

- відповідність облікової політики особливостям і структурі активів підприємства;

- загальну балансову вартість усіх необоротних активів;

- первісну, справедливу, ліквідаційну, переоцінену вартість окремих об’єктів;

- витрати, що здійснюються для підтримання об’єктів в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод. Ця інформація необхідна для їх розподілу між підрозділами підприємства (місцями виникнення витрат) та центрами відповідальності;

- суми нарахованої амортизації;

- втрати від зменшення корисності об’єктів основних засобів та нематеріальних активів;

- фінансовий результат від вибуття об’єктів основних засобів;

- вартість повністю зношених об’єктів;

- витрати на страхуванню майна;

- надходження та вибуття основних засобів, нематеріальних активів;

- доцільність орендних операцій;

- вигідність інвестиційного об’єкту;

- витрати, пов’язані з розробкою нематеріального активу.

Усвідомлення основних моментів одержання інформації про необоротні активи пов’язані з опануванням методологічних засад П(С)БО 7 “Основні засоби”, П(С)БО 8 “Нематеріальні активи”, П(С)БО 14 “Оренда”, П(С)БО 16 “Витрати”.

Розглянемо використання облікової інформації про необоротні активи в системі управління ними. Зупинимося на реалізації лише основних з вищезазначених завдань.

Загальна балансова вартість всіх основних засобів необхідна для вирішення питання про час та обсяг нових фінансових вкладень в основні засоби. Відомо, що найбільш доцільно проводити оновлення діючого обладнання в момент зниження (падіння) попиту на продукцію його постачальників, що зменшити первісну вартість.

Для прийняття відповідних рішень буде в нагоді інформація з регістрів аналітичного обліку по рахунку 10 “Основні засоби”. Особливо вона буде необхідною, якщо виникне потреба у реконструкції, перепрофілюванні виробництва на випуск нової конкурентноздатної продукції. Прийняття рішень повинно базуватися на інформації про стан наявних основних засобів, суму накопиченого зносу, наявність джерел фінансування.

Облікова інформація буде потрібною на всіх стадіях управління інвестиціями.

В системі фінансового обліку накопичується необхідна інформація для обгрунтування амортизаційної політики. При цьому вирішується проблема пошуку найоптимальнішого співвідношення між зростанням суми амортизації, що є об’єктивним явищем в науково-технічному середовищі, і витратами діяльності. За даними аналітичного обліку здійснюються розрахунки, які дозволяють розрахувати вплив обраного методу амортизації на витрати і очікуваний прибуток.

Система постійного бухгалтерського контролю за станом та змінами в активах дозволяє, з одного боку, до моменту придбання основних засобів суму накопиченої амортизації використовувати як джерело фінансування оборотних активів, а з іншого боку, мати вільні обігові кошти до моменту оновлення необоротних активів.

Важливою проблемою управління підприємством є визначення успішності загальної ефективності використання основних засобів. При цьому необхідно оцінити понесені фактичні витрати на утримання і експлуатацію обладнання в розрізі їх видів з прогнозними.

При аналізі понесених витрат, пов’язаних з необоротними активами необхідно чітко усвідомлювати, що одна частина їх відноситься до вартості цих активів, а інша – до складу витрат того звітного періоду, у якому вони були понесені.

Певної уваги вимагає аналіз інших нематеріальних активів, який починається з вивчення процесу їх створення: дослідження та розробки. Будь-які нематеріальні активи, отримані в результаті дослідження, не визнаються активами підприємства. Вони є витратами операційної діяльності. Для визнання нематеріальних активів, отриманих в результаті розробки, існують певні умови.

Особливе місце в управлінні – підприємством має облік оборотних активів. Їх мобільність, потенціальна можливість створювати прибуток і швидкість обертання пояснює причину концентрації уваги на них з боку менеджерів кожного рівня.

Аналітичний облік по рахунках ІІ і ІІІ класів дозволить прокласифікувати активи за формами функціонування, характером участі у господарському процесі і швидкості обертання, за характером обслуговування видів діяльності, за характером фінансових джерел формування, характером володіння, ступенем ліквідності тощо. Безумовно, що необхідно буде зробити певне перегрупування інформації.

За даними перевинного обліку можна дослідити принципи формування активів, в т.ч. розрахувати потребу у відповідних активах: в запасах – потреба в оборотному капіталі, авансованому в запаси сировини і матеріалів (рахунок 20), потреба в оборотному капіталі, авансованому в записи готової продукції (рахунок 26) чи товарів (рахунок 28), обгрунтувати вибір найбільш прогресивних видів активів з позицій забезпечення зростання ринкової вартості підприємства.

Облік повинен забезпечувати фінансових менеджерів інформацією для оптимізації обсягів оборотних активів з урахуванням альтернативних підходів до їх формування, забезпечення необхідної ліквідності, управління запасами. Між тим, ці потреби фінансового менеджменту можуть бути реалізовано тільки в системі управлінського обліку (оптимізація розміру основних груп запасів розрахунок резервного запасу тощо).

Примноження грошових ресурсів підприємства, правильне використання та збереження певним чином впливає на платоспроможність підприємства, своєчасність оплати за працю персоналу, інші розрахунки по зобов’язаннях. За даними бухгалтерського обліку контролюється дотриманням касової, розрахункової, платіжної дисципліни.

Управління грошовими потоками потребує інформації для їх аналізу, оптимізації, ефективного контролю. Управління надходженнями та витратами коштів полягає у синхронізації грошових потоків, прискоренні погашення дебіторської заборгованості, тимчасовому інвестуванню грошових коштів у цінні папери, які можна легко реалізувати, контролю за витратами.

Суттєва увага всіма економічними службами приділяється інформації про дебіторську заборгованість. В основу управління дебіторською заборгованістю покладено два підходи:

- порівняння додаткового прибутку з витратами, що виникають при зміні політики розрахунків за реалізовану продукцію;

- порівняння і оптимізація розміру та строків погашення дебіторської та кредиторської заборгованості;

Ознайомимося з процесом управління дебіторською заборгованістю. (рис. 11) .

Аналіз рахунків з обліку дебіторської заборгованості не тільки дозволяє дати оцінку її впливу на стан ліквідності підприємства, але також дає основу для оцінки кредитної політики і практики. Чим вище відношення дебіторської заборгованості до суми товарів, проданих в кредит, тим більшим повинні бути резерви на покриття безнадійних до стягнення боргів. Таким чином, фінансовий відділ може визначити чи достатні існуючі резерви на покриття безнадійних до стягнення боргів, і які слід застосувати заходи для підвищення рівня погашення рахунків дебіторів.

Методологію обліку та порядок розкриття інформації про дебіторську заборгованість в звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 “Дебіторська заборгованість”.

Для одержання інформації щодо поточної дебіторської заборгованості користуються рахунками ІІІ класу. (36,37,38) При цьому необхідно розмежувати дебіторську заборгованість за товарними і нетоварними операціями.

Побудова аналітичного обліку дозволяє контролювати дотримання строків погашення заборгованості, в т.ч. і за векселями.

Бухгалтерський облік вексельних операцій залежить від виду векселів, порядку заповнення показників векселя та їх змісту, порядку видачі та акцепту, передачі та авалю векселів.

Об’єктом бухгалтерського обліку є також фінансові інвестиції - активи, що утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інвестиції визначені в П(С)БО 12 “Фінансові інвестиції”.

Узагальнимо напрями деталізації інформації про активи у фінансовому обліку.

Питання для розмірковування та самоконтролю:

1. Дайте визначення поняттю “активи”.

2. Розкрийте сутність управління активами підприємства.

3. Якими можуть бути інформаційні потреби фінансових менеджерів щодо облікової інформації про активи?

4. Як система бухгалтерського обліку дозволяє здійснювати фінансовим менеджерам їх функції?