Коротка характеристика загальних методів 2 страница

Розглянемо види планування ухвалення рішень при виникаючих проблемах або у робочих ситуаціях. Таких видів планування два:

1 Цільове планування ухвалення рішення;

2 Направлене планування ухвалення рішення.

Відомі види ситуацій, в яких може бути застосовано цільове або направлене планування:

1 Ситуація в умовах визначеності – використовується цільове планування ухвалення рішення. Це припускає чітке знання початкових даних і кінцевих результатів з вірогідністю, яка рівнює або близька до 1.

2 Ситуація в умовах ризику і в умовах невизначеності – припускає ухвалення направленого планування. Ухвалення направленого планування в умовах ризику припускає чітке знання початкових даних для розрахунків і декілька варіантів кінцевих результатів з певною вірогідністю їх походження. В умовах невизначеності немає чіткої картини початкових даних, і є тільки напрям рішення ситуації.

Нижче, у таблиці 1.2, наведена порівняльна характеристика цільового і направленого планування ухвалення рішення.

Зв'язок планування з процесом ухвалення рішення здійснюється ще і при створенні організаційних планів розвитку управлінських структур підприємства. Такі плани існують на кожному підприємстві і мають довготривалий характер. Такі плани мають відмінності в масштабності планованих чинників і різницю рівня горизонту планування.

Організаційний план розвитку управлінських структур може бути загальним для всієї системи управління і окремим для кожної виробничої системи управління, що входить в загальну.

Таблиця 1.2 - Порівняльна характеристика цільового і направленого планування ухвалення рішення

За параметрами, що включаються до розробки плану розвитку управління, план розвитку загальної системи управління відноситься до локальних планів за масштабністю змінних. Відповідно, план розвитку виробничих підрозділів управлінських структур відноситься до сублокальних планів.

Зміст плану розвитку управління підприємством:

1 План розвитку організаційної структури управління:

a) обґрунтування необхідної кількості і спеціалізації управлінських підрозділів (служб, відділів);

b) процеси обґрунтування централізації однотипних робіт керівників;

c) встановлення функціональних зв'язків в апараті управління (це формування структури управління і підлеглості).

2 План автоматизації і раціоналізації управління:

a) план застосування сучасної обчислювальної техніки в управлінських процесах обробки інформації і аналізу;

b) план раціоналізації документів і документообігу (структура документообігу і перелік необхідних і достатніх документів);

c) план по вдосконаленню раціональної праці працівників управління (деталізація функціональних обов'язків працівників і централізація типових управлінських рішень).

3 План вдосконалення методів управління:

a) план розвитку фінансово-кредитних важелів управління;

b) план створення і розвитку госпрозрахункових управлінських підрозділів усередині підприємства;

c) план упровадження ефективних систем оперативного планування в управляючі виробничі системи.

4 План підвищення кваліфікації працівників управління:

a) план підготовки і перепідготовки кадрів по рівнях управління: вищий, середній і нижчий;

b) план оцінки і атестації керівників і працівників управління;

c) план форм і методів навчання кадрів.

1.7 Система планів у ринкових умовах господарювання

У практиці планування економіки простежуються два підходи: директивний (адміністративно-командний) та індикативний (економічний, ринковий). Важелем впливу на розвиток економіки у першому підході виступає влада, в другому -гроші. Відповідно, владні важелі охоплюють закони і законодавчі акти, директивні завдання, заборони і квоти, регульовані ціни і ін. Індикативні (економічні або грошові) вільні ціни, податки і податкові пільги, асигнування і дотації і т.п. У чистому вигляді (без економічних важелів) директивні плани, як і індикативні (без директивних), не використовуються. Залежно від частки директивних або економічних чинників плани визначають або як директивні, або як індикативні, як показано на рисунку 1.6, тобто дуже регульовані або лібералізовані. Ступінь регулювання залежить від фази циклу розвитку. У фазі спаду економічного розвитку повинні превалювати директивні важелі, у фазі розквіту - економічні (лібералізовані), що показане на рисунку 1.7. План може бути комплексним, якщо він охоплює матеріально-речовинний і вартісний аспекти економіки, і спеціалізованим, якщо охоплює лише окремі функції плану або розробляється для конкретного регіону, галузі, напряму розвитку. Такі, наприклад, фінансовий план держави або бюджет. Останніми роками розповсюдилася тенденція до згортання плану і розширення бюджету і навіть до відмови від плану.

Але управління економікою в цілому не може регулюватися лише бюджетним планом, оскільки він охоплює тільки 30-40% фінансових ресурсів держави. Тому державний план економічного і соціального розвитку потрібен не тільки для надання основних макроекономічних показників для розрахунку бюджету, але і для комплексного взаємозв’язку показників і можливостей всіх секторів економіки (сектора не фінансових корпорацій, домашніх господарств і ін.). У принципі, можна обійтися і одним документом, але тоді він повинен охоплювати функції як плану, так і бюджету.

Не дивлячись на недоліки директивної (адміністративно-командної) системи, слід зазначити, що вона має власну сферу ефективного використовування. Це - економіка низького і середнього рівнів розвитку; у разі війни, надзвичайних ситуацій, післявоєнного відновлення; на стадіях спаду і стагнації циклу економічного розвитку.

Рисунок 1.6 - Схематичне зображення співвідношення адміністративно-командних і економічних важелів в різних видах планів

Рисунок 1.7 -Ступінь регулювання залежно від фази розвитку економіки

У сучасних умовах України, коли її економіка вступає до фази підйому, найбільш ефективною була б змішана система планування з рівними частками директивних і економічних важелів. У міру економічного зростання, підвищення конкурентоспроможності слід поступово зменшувати частку директивних засобів в плані і переходити до використовування економічних, тобто до подальшої лібералізації економіки. Нові підходи до планування на підприємствах України полягають в наступному:

1) Підприємство повинне розглядатися як «відкрита система».

2) Плануванню повинен бути властивий підприємницький дух.

3) План слідує розглядати не як директиву, а як процес, що забезпечує підприємству економічну автономію.

Новий підхід до планування полягає також у тому, що на даному етапі економіка повинна бути «змішаною», тобто «планово-ринкову» або «ринково-організаційну» модель, в якій елементи ринку переплітаються з елементами державного контролю (регулювання). Необхідні особливе поєднання централізованого державного регулювання і децентралізованого приватнопідприємницького саморегулювання, зміна їх характеру і співвідношення у міру рішення задач перетворення планової системи. У цьому аспекті повинно йтися про індикативне планування, тобто непрямому державному регулюванні.

Планування є тією найважливішою функцією управління, яка повинна забезпечити підприємству нормальне функціонування. Перебудова системи господарювання, відмова від адміністративно-командних методів управління і переважне використовування економічних методів вимагають нових підходів до самого процесу планування. Оптимального і наукового сценарію переходу до ринкової економіки не існує, і кожна країна йде своїм шляхом, спираючись лише на варіанти переходу до ринку, правові основи якого повинна гарантувати держава.

Спинаючись на вищесказане, у ринкових умовах господарювання на території України застосовуються наступні види планів:

Директивні плани - існують в державному секторі економіці. Термін розробки планів різний, і залежить від об'єму фінансування і терміновості виконуваних планових робіт. Здійснюються директивні плани шляхом складання державним службам і розподіл необхідних ресурсів серед виконавців. До директивних планів відносяться:

- плани державних поставок;

- плани розвитку державного сектора економіки і державний бюджет та інші

Індикативні плани – існують як зв’язуюча ланка державного сектора економіки і самостійних суб'єктів ринку. Створення індикативних планів сприяє заохочуванні самостійних суб'єктів ринку створення і розвитку державної програми. Послідовність формування індикативного плану:

1) пропозиція відповідного міністерства про створення плану розвитку галузі;

2) стрічна пропозиція господарських суб'єктів ринку про участь в плані на паритетних засадах;

3) затвердження уряду;

4) узгодження даного плану з місцевими органами управління.

У індикативні плани закладаються цифри і показники, які називаються індикаторами. Дані показники відображають передові просування: науки, техніки, і даної галузі на період розробки плану. Період розробки індикативних планів залежить від об'єму фінансування і узгодження співучасниками і реалізації плану.

Договірні плани – регулюють взаємостосунки між господарськими суб'єктами ринку (підприємці, об'єднаннями, банками, кооперативами, фізичними особами).

Період розробки договірних планів не обмежується, і залежить від доброї волі договірних сторін. Договірні плани реалізуються у вигляді: договорів, угоді або контрактів. Забезпечення реалізації договірних планів наступні:

- законодавчі норми дії суб'єктів і внутрішній статут суб'єктів:

- обов'язково з урахуванням внутрішнього статуту;

- незалежна судова система – арбітраж.

Підприємницькі плани – регулюють діяльність усередині конкретного суб'єкта ринку. Підприємницьким планом є ціла система планів, що забезпечують функціонування суб'єкта ринку протягом певного періоду часу. Ця система планів включає різні види планів, що мають різну терміновість і призначення.

Особливості розробки підприємницьких планів

Діяльність підприємства, підприємницькі плани існують у вигляді планів і бюджетів. План виконується в натуральному виразі (показники виражені: штуки, кілограми, літри, метри в натуральні величини). Бюджети складаються тільки у вартісному виразі. Окрім планів і бюджетів існують комплексні показники, виражені у вартісних і натуральних. Усі можливі плани і бюджети підрозділяються на гнучкі та фіксовані.

Гнучкі плани бюджету розробляються на основі змінних величин (що змінюються при об'ємі виробництва).

Фіксовані плани бюджету складаються на основі постійних величин (величин, що не змінюються при об'ємі виробництва або що змінюються трохи на 10%).

Усі плани і бюджети розробляються 3-ма способами, які наведені на рисунку 1.8.

Рисунок 1.8 – Способи розробки планів

Розглянемо також методи розробки планів, що дуже важливо при виборі системи планування.

Методи розробки будь-яких планів і бюджетів може здійснюватися в 2 видах:

1 Розробка планів і бюджетів «знизу – вгору».

2 «Згори - донизу».

Перший метод «знизу – вгору» припускає формування майбутнього плану в нижчих шарах ієрархії управлінням підприємством (бюро, ділянки, відділи). Надалі ці показники концентруються в центральному плануючому органі підприємства (ПЕВ), який здійснюється остаточне планування. Планування, яке основується на такому методі, називається: децентралізованим. Переваги і недоліки децентралізованого планування:

1 Витрати при плануванні значно більше, ніж при централізованому і рівень підготовки фахівців низький.

2 Кількість замовлень для формування плану значно ширша.

Другий метод «згори – донизу» припускає формування майбутнього плану в вищих шарах ієрархії управлінням підприємством, в центральному плануючому органі підприємства (ПЕВ), який здійснюється як попереднє, так і остаточне планування. Пошук замовлень і формування виробничої програми здійснюється спеціалізованими органами підприємства (відділом маркетингу). Планування виробничої програми так само здійснюється ПЕО. Таке планування називається централізоване. Переваги і недоліки централізованого планування:

1 Вищій рівень кваліфікації фахівців і збільшення термінів планування.

2 Витрати при плануванні значно менші, ніж при децентралізованому плануванні.

Так як у цьому методичному посібнику найбільша увага приділяється плануванню діяльності підприємств, розглянемо далі види планів, що

складають основу діяльності підприємств.

Види підприємницьких планів

Підприємницьке планування діяльності окремого підприємства припускає формування 2 видів планів у залежності від масштабу бізнесу:

- у вигляді зведення планів;

- у вигляді бізнес-плану.

Нижче, на рисунку 1.9 надана класифікація видів підприємницьких планів у залежності від масштабу бізнесу.

Рисунок 1.9 - Класифікація видів підприємницьких планів у

залежності від масштабу бізнесу

Зведення планів – система планів самостійних за планованими показниками, на взаємозв'язаних один з одним.

Зведений план відображає в повному об'ємі господарську діяльність великого підприємства. У ньому може бути присутнім бізнес – план, що відображає інноваційну діяльність підприємства.

Бізнес-план – підслідний плановий документ, що відображає показники і заходи щодо їх досягнення, але що має менший ступінь подробиць, ніж зведення планів.

Види планів, що входять у зведення планів:

1 Стратегічний план – формує і визначає головні цілі діяльності її види і напрями додатку капіталу. Формує перспективні задачі діяльності і стратегію їх досягнень. Розробляється на 2- 5 років.

2 Поточні плани - в них концентрується робота всіх функціональних підрозділів підприємства на плановий період. Період розробки і існування поточних планів 1 рік. До них належать:

- виробнича програма;

- план технічної підготовки виробництва;

- план забезпечення виробництва;

- планово економічні показники виробництва;

- план виконання виробничої програми.

3 Оперативні плани – плани, що включають змінно-добові завдання і виробничі програми безпосереднім виконавцем на робочих місцях. Період розробки і функціонування (від 1 зміни до півроку).

4 Інвестиційні плани-розробки на період окупності проекту за типом бізнес-плану.

5 Аварійний план-розробка на 1рік з подальшою переробкою, що складається на випадок форс-мажорних обставин. Показники закладаються на основі прогнозу впливу зовнішніх чинників.

БІЗНЕС-ПЛАНУВАННЯ

2.1 Основи бізнес-планування

Не можна точніше і послідовно прослідкувати за процесом планування як таким, включаючи всі його стадії, ніж спробувати самому розробити план. Саме при самостійній розробці плану можна виявити все підводне каміння планування і визначити шляхи їх подолання. Тому в даній роботі третя частина присвячена теоретичним основам розробки бізнес-планів і створенню прикладу бізнес-плану. Оскільки бізнес-план є найповнішою формою реалізації процесу планування, яка включає всі стадії планування і їх розвиток, то саме розробка бізнес-плану конкретного напряму діяльності дозволить більш глибоко відзначити і виразити логіку планування і послідовність формування планів.

Зарубіжний досвід і логіка, а також об'єктивний аналіз показують, що в умовах ринку самостійне планування на рівні господарських осередків стосовно підприємницької діяльності необхідне і неминуче. Для підприємництва найбільш характерні плани і програми реалізації окремої операції і проведення основних операцій, що становлять операцію. Якщо ж здійснюється декілька операцій, пов'язаних один з одним, то, плануючи їх у взаємодії, доводиться мати справу з плануванням підприємницької діяльності як безперервного процесу.

Бізнес-план є принципово новим для нашої економіки документом. У традиційному для вітчизняного планування техніко-економічному обґрунтуванні оцінці економічної ефективності проекту відводилося всього декілька сторінок тексту. Цього було цілком достатньо в умовах централізований планованої економіки, де інвестором виступав держбюджет, а своєрідним маркетингом займався орган державного забезпечення ресурсами. На відміну від техніко-економічного обґрунтування бізнес-план детально характеризує всі основні аспекти майбутнього підприємства або бізнесу, в ньому аналізуються проблеми, з якими фірма може зіткнутися, а також визначаються способи рішення подібних проблем.

В умовах ринкової економіки оволодіння мистецтвом складання бізнес-плану стає край актуальним, що обумовлене наступними причинами:

1 У нашу економіку входить нове покоління підприємців, багато хто з яких не має досвіду керівництва підприємством і тому вельми смутно уявляє собі всі проблеми, що чекають у майбутньому.

2 Господарське середовище, що змінюється, ставить і досвідчених керівників перед необхідністю інакше прораховувати свої дії на ринку, готуватися до такого незвичного раніше для них заняття, як боротьба з конкурентами.

3 Розраховувавши одержати іноземні інвестиції для підйому вітчизняної економіки, українські підприємці повинні уміти обґрунтувати свої заявки і доводити (на основі прийнятої на заході документації), що вони здатні оцінити всі аспекти використовування інвестицій не гірше за бізнесменів з інших країн.

Рішенню вище перелічених проблем і покликаний допомогти бізнес-план, який є основним документом, що визначає стратегію фірми. Слід підкреслити, що в даний час в Україні першочерговою метою бізнес-планування є залучення для участі в проектах потенційних інвесторів і партнерів. Бізнес-план, як правило, систематично обновляється, в нього вносяться зміни, зв'язані як із змінами, що відбуваються усередині фірми, так і із змінами на ринку, де діє фірма, і в економіці в цілому. Таким чином, бізнес-план допомагає керівнику оцінювати прогрес своєї справи на основі внутрішньо фірмового і макроекономічного аналізу, контролювати поточні операції.

У відношенні до крупних і тривалих операцій, тим більше до економічних проектів, направлених на отримання доходу і прибутку - бізнес-план випереджує реалізацію цих проектів чи операцій, тобто є попередньою стадією реалізації. Розробка плану або програми дій є неодмінною умовою обґрунтування задуму і надійності отримання бажаного результату. Останнім часом цей термін став застосовуватися і у вітчизняній практиці. Більш того якщо раніше жоден серйозний проект не затверджувався і не приймався до реалізації без розгорненого техніко-економічного обґрунтування і програми здійснення, то тепер стало модним вимагати бізнес-план як симбіоз програми і економічного обґрунтування.

З самого визначення поняття "план" виходить, що в бізнес-плані повинна бути наперед намічена бажана і практично здійсненна програма підприємницьких дій, що забезпечують досягнення поставленої мети. Під бізнес-планом розуміється план-програма проведення операції і отримання на цій основі прибутку, тобто система планомірно організованих заходів, дій, направлених на досягнення поставленої мети.

Наявність досить ясної мети дозволяє характеризувати бізнес-план як одноцільову програму. Формулювання плану в термінах дій в ще більшому ступені наближає його до цільової програми, своєрідність якої укладена в специфіці цілей, масштабів і способів дій.

Яка ж мета створення бізнес-плану?

По-перше, планування є ключем до процвітання в бізнесі. Успіх підприємницької діяльності визначається трьома чинниками:

1 Правильним розумінням реальної ситуації в даний момент.

2 Чіткою постановкою цілей, яких хоче досягти підприємець.

3 Якісним плануванням процесів переходу з одного стану в інший.

План з його конкретною комерційною метою і програмою дій щодо їх досягнення виконує роль гіда, що веде бізнес лабіринтом економіки. Іншими словами, бізнес-план - це засіб, за допомогою якого підприємець може управляти своїм бізнесом.

По-друге, розробка бізнес-плану примушує підприємця моделювати ситуації і розглядати проблеми, які можуть перешкоджати успіху підприємницького почину. Це дозволяє попередити багато ускладнень або (в крайньому випадку) краще підготуватися до труднощів, наперед намітити шляхи їх подолання.

По-третє, бізнес-план - це засіб залучення позикового капіталу, необхідного для розвитку бізнесу. Цей план забезпечує не тільки виробничу, ринкову і організаційну, але і фінансову інформацію про майбутню фірму. Ця інформація дозволяє визначати, скільки необхідно стартового капіталу, як він буде витрачений на погашення кредитів, який ступінь ризику бізнесу і т.п. Таким чином, бізнес-план - це основа конструктивних відносин з потенційними інвесторами, тобто з тими, хто займатиме гроші для реалізації проекту.

По-четверте, на початковому етапі бізнес-план служить основним інструментом комунікацій між підприємцем і зовнішнім світом. План повинен переконати майбутніх постачальників, продавців і найнятих робітників у тому, що приваблива підприємницька ідея, що є обґрунтована і реальна програма здійснення плану.

По-п'яте, в процесі складання бізнес-плану розвиваються здібності підприємця як менеджера - отримується досвід оцінки умов конкуренції, способів просування товарів на ринок, використовування переваг бізнесу, фінансового планування, розробки різних сценаріїв діяльності. Складаючи бізнес-план, підприємець-менеджер ретельно аналізує всі економічні аспекти своєї ідеї, перевіряє її на раціональність і реалістичність. Можливо, в результаті підготовки бізнес-плану з'ясується, що перешкоди на шляху до реалізації підприємницького задуму не можуть бути усунені або подолані. Такі висновки краще зробити в проекті, а не тоді, коли на створення фірми вже витрачені час, гроші і зусилля підприємця.

При всьому різноманітті форм ринкового підприємництва існують ключові положення, застосовні практично у всіх сферах комерційної діяльності, для різних підприємств і організацій, необхідні для того, щоб своєчасно підготуватися, усунути потенційні труднощі, небезпеки і тим самим зменшити ризик в досягненні поставлених цілей. Розробка стратегії і тактики виробничо-господарської діяльності фірми є найважливішою задачею для будь-якого бізнесу.

У ринковій економіці бізнес-план є робочим інструментом і для новостворюваних і для діючих фірм, використовуваних у всіх сферах підприємництва. Багато менеджерів його недооцінюють. Вони не уявляють, наскільки наявність хорошого бізнес-плану здатна допомогти їм добути капітал, визначити плани на майбутнє, скласти аналітичні таблиці, за якими можна буде оцінювати, як розвивається справа. Бізнес-план спонукає менеджера ретельно вивчити кожен елемент передбачуваного ризикового ринкового заняття. Напевно в цьому процесі виявиться безліч слабких місць і пропусків, усуненню яких доведеться надати істотну увагу. Там же, де з такого роду проблемами справитися неможливо, сам факт їх виявлення дозволить ухвалити рішення про відмову від інвестицій ще до того, як вкладатимуться засоби.

Якщо підприємець попрямує до комерційного кредитора або потенційного інвестора з відмінними інноваційними ідеями, але без готового бізнес-плану, його обов'язково попросять підготувати відповідну планову програму і прийти ще раз, або, що ще гірше, його взагалі не сприймуть всерйоз і більше не запросять. Бізнес-план обов'язково повинен бути ретельно підготовлений і представлений, якщо підприємець хоче, щоб з ним мали справу.

Мета розробки бізнес-плану — спланувати господарську діяльність фірми на найближчі і віддалені періоди відповідно до потреб ринку і можливостей отримання необхідних ресурсів. Бізнес-план допомагає підприємцю розв'язати наступні основні проблеми:

— визначити конкретні напрями діяльності фірми, цільові ринки і місце фірми на цих ринках; сформулювати довготривалі і короткострокові цілі фірми, стратегію і тактику їх досягнення. Визначити осіб, відповідальних за реалізацію стратегії; вибрати склад і визначити показники товарів і послуг, які будуть запропоновані фірмою споживачам. Оцінити виробничі і торгові витрати по їх формуванню і реалізації;

— виявити відповідність наявних кадрів фірми, умов мотивації їх праці вимогам, що висуваються, для досягнення поставлених цілей;

— визначити склад маркетингових заходів щодо вивчення ринку, реклами, стимулювання продажів, ціноутворення, каналів збуту і др.;

— оцінити фінансове положення фірми і відповідність наявних фінансових і матеріальних ресурсів до можливостей досягнення поставлених цілей;

— передбачити труднощі, «підводне каміння», яке може перешкодити практичному виконанню бізнес-плану.

Нехтуючи складанням бізнес-плану, менеджер може виявитися не готовим до тих неприємностей, які чекають його на шляху до успіху. Найчастіше це кінчається плачевно як для нього, так і для бізнесу, яким він займається. Тому краще не пошкодувати часу і серйозно зайнятися бізнес-плануванням. Не слід нехтувати складанням бізнес-плану навіть в умовах, коли ситуація на ринку міняється досить швидко.

Планування діяльності фірми обіцяє немало вигод. Зокрема:

— примушує керівників фундаментально вивчити перспективи фірми;

— дозволяє здійснити чіткішу координацію зусиль щодо досягнення поставлених цілей;

— визначає показники діяльності фірми, необхідні для подальшого контролю;

— спонукає керівників конкретніше визначити свої цілі і шляхи їх досягнення;

— робить фірму більш підготовленою до раптових змін ринкових ситуацій;

— чітко формалізує обов'язки і відповідальність всіх керівників фірми.

Головна гідність планування полягає у тому, що правильно складений план дає перспективу розвитку фірми, тобто, кінець кінцем, відповідає на найважливіше для бізнесмена питання: чи варто вкладати гроші в цю справу, чи принесе воно доходи, які окуплять всі витрати сил і засобів.

Як правило, потреба в бізнес-плані виникає при рішенні таких актуальних задач, як:

— підготовка заявок існуючих і новостворюваних фірм на отримання кредитів;

— обґрунтування пропозицій з приватизації державних підприємств;

— відкриття нової справи, визначення профілю майбутньої фірми і основних напрямів її комерційної діяльності;

— перепрофілювання існуючої фірми, вибір нових видів, напрямів і способів здійснення комерційних операцій;

— складання проспектів емісії цінних паперів (акцій і облігацій) фірм, що підлягають приватизації і приватних;

— вихід на зовнішній ринок і залучення іноземних інвестицій.

Залежно від спрямованості і масштабів задуманої справи об'єм робіт зі складання плану може змінюватися в достатньо великому діапазоні, тобто ступінь деталізації його може бути вельми різним. У одному випадку план вимагає менш об'ємного опрацьовування, частина розділів може бути взагалі відсутнім. У іншому — план належить розробляти в повному об'ємі, проводячи для цього трудомісткі і складні маркетингові дослідження.

При складанні плану важливий ступінь участі в цьому процесі самого керівника. Це настільки істотно, що багато хто за рубежем та інвестиційні фонди відмовляються взагалі розглядати заявки на виділення коштів, якщо стає відомо, що бізнес-план був підготовлений консультантом із сторони, керівником лише підписаний. Це не значить, що не слід користуватися послугами консультантов. Навпаки, залучення експертів вельми вітається інвесторами. Йдеться про інше — складання бізнес-плану вимагає особистої участі керівника фірми або людини, що збирається відкрити свою справу. Включаючись безпосередньо в цю роботу, він як би моделює майбутню діяльність, перевіряючи доцільність всього задуму.

2.2 Суть бізнес-плану для підприємницької діяльності

Бізнес-план передбачає рішення стратегічних і тактичних задач, що стоять перед підприємством, незалежно від його функціональної орієнтації: