Місце і роль транспорту в логістичній системі розподілу.

Транспорт (від лат. transporto – переношу, переміщую, перевожу) - одна з найважливіших галузей матеріального виробництва, і одночасно – факторів логістики, яка забезпечує товарорух між іншими елементами логістики, зокрема – складами, виробничими підрозділами, сервісними центрами тощо.

Транспорт бере участь у виробництві продукції двічі і впливає на її собівартість, а значить на ефективність виробничого та логістичного процесу. По-перше, коли продукція створюється, транспорт доставляє обладнання і устаткування, сировину та енергоресурси і впливає на початкову собівартість. По-друге, коли транспорт завершує процес матеріального виробництва і доставляє готову продукцію до сфери споживання. Отже транспорт виступає в якості складової та невід’ємної частини виробничих сил, яка об’єднує всі галузі економіки та регіони України в єдину господарську систему.

Як галузь виробничої інфраструктури і елемент логістики транспорт володіє багатьма особливостями, які необхідно враховувати при аналізі процесів, які відбуваються в цій галузі. До найважливіших особливостей можна віднести такі:

1. Транспорт, як галузь матеріального виробництва самостійно не створює нових матеріальних цінностей, але бере участь в процесі виробництва. Інакше кажучи, якщо транспорт не забезпечить обов'язкового пересування продукту із сфери виробництва до сфери споживання, то це рівнозначно тому, що виробництво продукту не відбулося, тому що потреби в ньому не будуть задоволені. Транспортні процеси не можна зберігати та накопичувати, тому що продукцією транспорту є саме переміщення вантажів та пасажирів.

2. Інша особливість транспорту – це динамічність його засобів. В будь-якій іншій галузі логістики основні засоби виробництва нерухомі і обробляють свою продукцію, не покидаючи меж підприємства. На транспорті ж основна частина засобів виробництва – рухомий склад виконує свою роботу пересуваючись із пункту відправлення вантажів в пункт призначення, тобто діє в макрологістичній сфері.

3. В процесі виробництва транспортної продукції (на відміну від промислової) вона економічно відособлена від предметів праці (вантажі, що переміщуються). Здійснюючи необхідне переміщення сировини та готової продукції, транспорт збільшує їх споживчу вартість, суспільну користь, тобто є сферою логістики, яка здатна давати значні прибутки.

Кожен вид транспорту володіє багатьма техніко-економічними та іншими особливостями, які можуть бути охарактеризовані системою показників. Ці показники умовно можна об’єднати в такі групи:

техніко-експлуатаційні – пропускна і провізна спроможність комунікацій; швидкість доставки вантажів; регулярність перевезень; безпека руху і т. ін.;

натуральні – обсяг перевезень (вимірювач – тонни для вантажного транспорту та кількість людей для пасажирського) та вантажо- або пасажирообороту (вимірювач – тонно-кілометри або пасажиро-кілометри відповідно);

натурально-речові – трудомісткість на одиницю транспортної продукції; питома потреба в паливі та електроенергії (енергомісткість); потреба в металі та інших матеріалах (матеріаломісткість).

вартісними показниками виступають доходи, витрати транспорту від всіх видів послуг, які надаються цією галуззю, валова та чиста продукція транспорту. Валова продукція транспорту, як і будь-якої іншої галузі, характеризує загальний обсяг виробництва в грошовому виразі. Так, у валову продукцію залізничного транспорту включаються доходи від перевезень вантажів, частина доходів від перевезень пошти та місцевих доходів станцій, доходи від навантажувально-розвантажувальних робіт, транспортно-експедиційних операцій та ін. До вартісних показників відносяться також поточні експлуатаційні витрати, (собівартість перевезень), необхідні оборотні засоби, витрати та невиробничі витрати. У вартісній формі оцінюють основні фонди, необхідні капітальні вкладення та ряд інших показників.

У державній статистиці використовують такі показники, що характеризують роботу транспорту.

Відправлення вантажів – загальний обсяг вантажів у тоннах (брутто), прийнятий до перевезення.

Перевезення вантажів – загальний обсяг вантажів, який навантажено та транспортовано рухомим складом окремих видів транспорту (вантажні автомобілі, залізничні вагони, річкові та морські судна, літаки) або трубопроводами, вимірюється в тоннах (перекачка газу, аміаку – в тоннах або кубічних метрах).

Вантажооборот – загальний обсяг вантажної транспортної роботи, який дорівнює сумі добутків перевезеного вантажу на відстань перевезення по кожній партії вантажу, вимірюється в тонно-кілометрах (на морському транспорті – у тонно-милях).

Відправлення експортних вантажів – відправлення вантажів, вироблених у межах України, за кордон.

Прибуття імпортних вантажів – прибуття вантажів, вироблених за кордоном, на адресу споживачів України.

Перевезення транзитних вантажів – транспортування вантажів, вироблених за кордоном, через територію України без будь-якого використання їх вітчизняними споживачами. Пересування транзитних вантажів здійснюється також з перевантаженням з одного виду транспорту на інший, складуванням, роздрібненням партій тощо.

Внутрішньоміські перевезення – перевезення пасажирів або вантажів у межах міста

Приміські перевезення – перевезення пасажирів або вантажів за внутрішньообласними маршрутами, довжина яких не перевищує 50 км.

Міжміські перевезення – перевезення пасажирів або вантажів на внутрішньообласних і міжобласних маршрутах, довжина яких перевищує 50 км.

Щільність шляхів сполучення – довжина шляхів сполучення у розрахунку на одиницю площі території України.

Інтенсивність перевезення вантажів і пасажирів за видами шляхів сполучення - показник, що характеризує ступінь використання шляхів сполучення при вантажних (пасажирських) перевезеннях; визначається діленням обсягів транспортної роботи на довжину шляхів сполучення.

Середня відстань перевезення визначається діленням вантажообігу (пасажирообороту) на обсяг перевезеного вантажу (кількість перевезених пасажирів).

Ці та інші показники визначають ефективність використання транспорту як елемента системи макрологістики.