Види діяльності залізничного транспорту.

У Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку № 3 “Звіт про фінансові результати” зазначено, що основна діяльність – це операції, пов’язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу.

У відповідності з національним класифікатором видів економічної діяльності України (наказ Держспоживстандарт України від 26.12.2005 №375) (далі КВЕД) діяльність залізничного транспорту (код 60.1) включає до себе такі підкласи:

- діяльність пасажирського залізничного транспорту (код 60.10.1);

- діяльність вантажного залізничного транспорту (код 60.10.2);

- функціонування інфраструктури залізничного транспорту (код 63.21.1).

Відповідно до Закону України „Про залізничний транспорт”, а також галузевих нормативних документів (Статут залізниці, Правила перевезень вантажів залізничним транспортом загального користування, Правила перевезень пасажирів і багажу залізничним транспортом загального користування, Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України) залізниці України повинні забезпечити безпеку руху, збереження вантажів і рухомого складу, екологічну безпеку, своєчасне перевезення пасажирів і доставку багажу, якісне обслуговування пасажирів на вокзалах, у поїздах, тобто повинні забезпечити безпосередньо здійснення перевізного процесу і надання додаткових послуг, пов’язаних з якісним транспортним обслуговуванням.

Виходячи із вищевикладеного, діяльність залізничного транспорту, що є основним видом економічної діяльності, включає роботи, які забезпечують вантажні і пасажирські перевезення, а також перевезення багажу. При цьому структурними підрозділами залізничного транспорту здійснюється допоміжна діяльність, до якої належать всі види послуг, що сприяють здійсненню технологічного процесу перевезень і підвищенню якості обслуговування клієнтури і пасажирів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.98 № 173 “Про перелік робіт (послуг), що належать до основної діяльності залізничного транспорту та порядок розподілу доходних надходжень від основної діяльності залізничного транспорту" визначено, що основна діяльність залізничного транспорту є складовою частиною загальної господарської діяльності і означає діяльність усіх взаємопов’язаних підприємств та структурних підрозділів галузі, спрямовану на виконання єдиного перевізного процесу.

Основна діяльність залізниць – діяльність усіх взаємопов'язаних відокремлених підрозділів, що входять до складу залізниць, спрямована на виконання і обслуговування єдиного перевізного процесу, тобто експлуатаційна (перевізна) та підсобно-допоміжна діяльність, пов’язана з обслуговуванням експлуатаційної діяльності.

Експлуатаційна діяльність – діяльність відокремлених підрозділів, безпосередньо пов’язана з перевезенням пасажирів, вантажів, вантажобагажу, пошти тощо.

Підсобно-допоміжна діяльність – діяльність відокремлених підрозділів, пов’язана з виконанням ряду допоміжних операцій та організацією виробництв, продукція (послуги) яких використовується переважно для потреб експлуатаційної діяльності залізниць.

Ознакам основної діяльності на залізничному транспорті України відповідають такі види послуг: пасажирські перевезення у внутрішньодержавному (крім приміського і регіонального) та міжнародному сполученнях, пасажирські перевезення в приміському і регіональному сполученнях, вантажні перевезення, утримання інфраструктури, локомотивна тяга, ремонт рухомого складу.

Основною особливістю діяльності залізничного транспорту є те, що вона здійснюється безперервно і спільно різними підрозділами залізничного транспорту: станціями, вагонними і локомотивними депо, дистанціями колії, сигналізації і зв’язку, електропостачання тощо, а також підприємствами, які безпосередньо підпорядковані Укрзалізниці.

Всі витрати з основної діяльності залізничного транспорту плануються і враховуються за відповідними господарствами і підрозділами: пасажирське, вантажної і комерційної роботи, перевезень, локомотивне, вагонне, колійне, цивільних споруд, автоматики, телемеханіки та зв’язку, електропостачання, обслуговування перевезень іноземними залізницями тощо.

Джерелом покриття витрат, пов’язаних з основною діяльністю залізничного транспорту, є доходи від перевезень, оплачені клієнтами на підставі затверджених тарифів з пасажирських та вантажних перевезень.

До витрат допоміжної діяльності залізничного транспорту відносяться витрати, що виникають при здійсненні такої діяльності і пов’язані з підвищенням якості обслуговування пасажирів, клієнтури відповідно до діючих Правил і умов перевезень пасажирів та вантажів.

Джерелом покриття витрат з допоміжної діяльності є, як правило, додатково одержані доходи від наданих додаткових послуг, пов’язані з перевезеннями, оплачені на підставі затверджених ставок додаткових зборів і договірних тарифів на послуги. Допоміжна діяльність, на відміну від основної, здійснюється конкретним структурним підрозділом незалежно від загального технологічного процесу перевезень.

На залізничному транспорті України до видів економічної діяльності, що є допоміжними видами, відноситься діяльність таких господарств:

- паливне господарство – це утримання складів палива, зберігання та відпуск палива як для виробничих потреб, так і для населення;

- господарство матеріально-технічного забезпечення – утримання складів по зберіганню матеріальних цінностей для виробничих потреб, витрати, пов’язані зі зберіганням та відпуском товарно-матеріальних цінностей та утриманням основних засобів;

- господарство вантажної та комерційної роботи – перероблення вантажів механізованими дистанціями вантажно-розвантажувальних робіт, транспортно-експедиційні операції;

- вагонне господарство – обслуговування пасажирів, забезпечення їх постільною білизною на шляху прямування, утримання інвентарю та обладнання пасажирських вагонів;

- господарство станцій – місцеві витрати станцій по пасажирському і вантажному господарствах;

- колійне господарство – витрати кар’єрів та щебеневих заводів на добування та подрібнення каміння, яке використовується для підтримання в робочому стані колії; шпалопросочувальні заводи, утримання лісозахисних насаджень; роботи з модернізації колії, штучних споруд та земляного полотна;

- господарство електропостачання – це витрати, пов’язані з передачею та постачанням електроенергії залізничним споживачам, іншим споживачам;

- локомотивне господарство – це витрати, пов’язані з роботою локомотивів на коліях, які не належать залізниці, роботою вуглепідіймальних кранів;

- автотранспортне господарство – це витрати, пов’язані з експлуатацією та обслуговуванням автотранспорту.

Крім цього, у складі допоміжного виробництва враховуються витрати з організації міжнародних перевезень, утримання лабораторій залізниць, надання послуг з охорони, підсобного сільського господарства тощо.

Крім основних та допоміжних видів економічної діяльності підприємства залізничної галузі займаються другорядними видами економічної діяльності. Другорядний вид економічної діяльності – це будь-який інший (крім основного) вид економічної діяльності з виробництва товарів або надання послуг, коди економічної діяльності яких визначаються у відповідності з галуззю народного господарства, що відповідає характеру видів економічної діяльності, які здійснюються (див. КВЕД).

Такими видами економічної діяльності, що не пов’язані із здійсненням або забезпеченням загального технологічного процесу перевезень на залізницях є: будівництво об’єктів інфраструктури, науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, виробництво товарів народного споживання та інші види діяльності.

Споживачами продукції другорядних видів економічної діяльності є будь-які юридичні або фізичні особи. Джерелом покриття витрат, що виникають при здійсненні другорядних видів економічної діяльності, є одержана виручка, що надійшла від споживачів за виконані для них роботи або надані послуги.

Кожний вид економічної діяльності на залізничному транспорті України має свої особливості, пов’язані із структурою управління, особливостями фінансування, формуванням доходів, ціноутворенням, які впливають на організацію обліку, планування і калькулювання собівартості.