Калькулювання собівартості і облік оприбуткування продукції рослинництва

Собівартість продукції рослинництва визначають один раз в кінці року. Обчислення собівартості — важливий і відповідальний етап у бухгалтерській діяльності, їй передує підготовча робота, яка пов'язана з уточненням суми витрат і обсягу одержаної продукції.

В рослинництві можна виділити три групи аналітичних рахунків:

1. Рахунки по обліку витрат, які підлягають розподілу в кінці року.

2. Рахунки по обліку витрат під культури урожаю поточного року.

3. Рахунки по обліку витрат під урожай майбутніх років.

Аналітичні рахунки третьої групи відображають витрати під урожай майбутніх років, тому їх в кінці року не закривають, а суми витрат показують як незавершене виробництво, що залишається за дебетом рахунку 23 "Виробництво". Отже, в рослинництві закривають рахунки першої і другої груп.

Починають закриття із розподілу загальних витрат на зрошення та осушення земель, їх вапнування та гіпсування. Потім списують витрати по догляду за полезахисними насадженнями, розподіляючи їх на культури, на які впливають такі насадження.

Перед закриттям рахунків другої групи на них списують частину витрат бджільництва, що відносяться на запилення сільськогосподарських культур. Цей розрахунок має зробити агрономічна служба разом з пасічниками.

Витрати на обробіток площ, на яких загинув урожай внаслідок стихійного лиха, списуються на надзвичайні витрати. Якщо площа повністю загиблих посівів була пересіяна, на надзвичайні витрати відносять лише вартість насіння, витрати на передпосівний обробіток ґрунту, посів та інші роботи, які виконуються знову при пересіві новою культурою (повторювані витрати). Витрати на лущення стерні, підняття зябу і снігозатримання, вартість добрив та витрачені на їх внесення суми тощо (неповторювані витрати) списуються в розрізі статей на пересіяну культуру.

Після закриття рахунків першої групи та уточнення суми витрат беруться до закриття рахунків другої групи. Цей процес відбувається шляхом калькуляції собівартості продукції, визначення і списання калькуляційних різниць.

Згідно з Методичними рекомендаціями виробнича собівартість продукції за видами сільськогосподарських культур визначається:

а) зерна, насіння соняшнику — франко-тік (франко-місце зберігання);

б) соломи, сіна — франко-місце зберігання;

в) цукрових буряків, картоплі, баштанних культур, овочів, маточників цукрових буряків, коренеплодів — франко-поле (франко-місце зберігання);

г) плодів, ягід, винограду, листя тютюну, продукції лікарських та ефіроолійних культур і квітництва, овочів закритого грунту — франко-пункт приймання (зберігання);

д) соломки та трести льону, конопель — франко-пункт зберігання чи переробки (в підприємстві);

е) насіння трав, льону, конопель, овочевих та інших культур — франко-пункт зберігання;

є) зеленої маси на корм — франко-місце споживання;

ж) зеленої маси на силос, трав'яного борошна, сінажу, гранул — франко-місце силосування, сінажування, виробництва борошна, гранул.

Наступні витрати на виконання операцій по підготовці продукції до реалізації та її проведення відносяться на витрати зі збуту.

Собівартість соломи, гички, стебел кукурудзи і соняшнику, капустяного листя та іншої побічної продукції рослинництва визначається виходячи із розрахунково-нормативних витрат на збирання, транспортування, пресування, скиртування та інші роботи, пов'язані із заготівлею побічної продукції.

При калькуляції вартість побічної продукції виключається із загальної суми витрат.

По культурах, по яких одержують один вид продукції (без побічної), собівартість визначають діленням витрат по вирощуванню культури на валовий вихід (кількість) продукції. В даному випадку об'єкт обліку витрат збігається з об'єктом обчислення собівартості. За наявності побічної продукції її вартість віднімається від загальної суми витрат по вирощуванню відповідної культури (групи культур).

Об'єктами обчислення собівартості продукції зернових культур є зерно (основна продукція) і солома (побічна продукція). Вартість соломи визначається виходячи з розрахунково-планових витрат на збирання, транспортування, пресування, скиртування тощо. Тобто вартість 1 ц соломи може бути визначена заздалегідь у конкретній сумі або вирахувана шляхом підрахунку прямих витрат на заготівлю соломи. Простіше користуватися першим варіантом, тобто мати наперед вирахувану ціну соломи. Якщо застосовувати другий варіант, то прийдеться окремо обліковувати витрати на заготівлю соломи, що збільшує обсяг облікових робіт.

При калькулюванні собівартості зерна підраховують витрати на вирощування і збирання зернових культур, включаючи вартість з доробки зерна на току, що проводиться в межах календарного року. Від загальної суми витрат віднімають вартість соломи, а решту розподіляють між зерном і зерновідходами пропорційно до питомої ваги вмісту зерна у зерновідходах.

Якщо зерновідходів немає, то при калькуляції від загальної суми витрат на вирощування та збирання зернових культур віднімають вартість соломи, а решту витрат ділять на вагу отриманого зерна.

У насінницьких господарствах витрати і вихід продукції зернових культур обліковують по сортах і репродукціях. За даними такого обліку обчислюють собівартість відповідного зерна.

Якщо облік витрат по вирощуванню насіння зернових культур ведеться на загальному аналітичному рахунку, то для калькуляції собівартості витрати розподіляють між класами насіння (супереліта, еліта, перша, друга та інші репродукції) пропорційно його вартості за реалізаційними цінами.

Собівартість 1 ц зерна кукурудзи визначається шляхом ділення витрат на вирощування і збирання продукції (за винятком вартості кукурудзиння) на масу сухого зерна повної стиглості. Перерахунок качанів кукурудзи повної стиглості в сухе зерно проводиться за фактичним виходом зерна з качанів, який визначається хлібоприймальними пунктами шляхом обмолоту середньодобових зразків з урахуванням базової вологості зерна в качанах. Базова вологість зерна в качанах кукурудзи береться на рівні 14%. Перерахунок качанів кукурудзи в сухе зерно, залишених на кінець року в господарстві та перероблених для внутрішньогосподарських потреб, проводиться за середнім відсотком виходу зерна базової вологості, який встановлюють за даними реєстрів накладних на прийняте покупцями зерно. Переведення качанів кукурудзи у зерно оформляють реєстром переводу качанів кукурудзи повної стиглості в зерно (форма № 81 а).

Собівартість 1 ц кукурудзи визначається шляхом ділення витрат на виробництво, за винятком вартості кукурудзиння, на масу зерна. Оскільки в поточному обліку рух зерна кукурудзи відображається в качанах, то додатково розраховують фактичну собівартість 1 ц кукурудзи в качанах.

Основною технічною культурою в Україні є цукрові буряки. Виробнича собівартість 1 ц цукрових буряків (фактичних і маточних) визначається шляхом ділення загальної суми витрат на їх вирощування і збирання, за винятком вартості гички, оціненої за нормативно-розрахунковими витратами, на фізичну масу буряків.

По буряках-маточниках при розрахунку собівартості від загальної суми витрат, віднесених на всю вироблену продукцію, віднімають вартість гички, забракованих буряків, додають витрати на доочищення буряків, кагатування і догляд за кагатами в звітному році. Поділивши цю суму на кількість центнерів буряків, що вкладено в кагати, знаходять собівартість одного центнера.

Витрати по догляду за кагатами, починаючи з 1 січня, а також наступні витрати на розкриття кагатів, вибирання коренів, їх сортування та інші роботи обліковують на окремому аналітичному рахунку, на який списують після розкриття кагатів собівартість закладених на зберігання коренів. В результаті сортування одержують буряки-висадки і брак. Забраковані буряки оцінюють за середньою собівартістю кормових буряків з урахуванням їх якості. Після цього визначається собівартість 1 ц буряків-висадків діленням витрат (без вартості забракованих буряків) на фізичну масу одержаних буряків-висадків.

Вирощене насіння цукрових буряків калькулюється в порядку, передбаченому для продукції зернових культур.

Аналогічно розраховують собівартість насіння кормових буряків.

Від льону одержують соломку і насіння. При визначенні собівартості продукції льону та конопель одержане насіння оцінюють за нормативно-розрахунковою (плановою) вартістю, виходячи із витрат на підготовку та обмолот стебел, транспортування та обробку насіння. Решта (без вартості насіння) загальної суми витрат по вирощуванню льону чи конопель відноситься на соломку. Собівартість її визначають діленням вказаних витрат на фізичну масу. Собівартість трести льону-довгунця чи конопель включає вартість соломки і витрати на її розстилання, перегортання, піднімання зі стелищ.

Собівартість 1 ц насіння соняшника визначається шляхом ділення загальної суми витрат по вирощуванню та збиранню продукції цієї культури за винятком вартості соняшничиння та корзинок в оцінці за нормативно-розрахунковими цінами, на фізичну вагу насіння після його доробки.

При визначенні собівартості тютюнової сировини, продукції лікарських та ефіроолійних культур обчислені витрати по відповідних культурах розподіляють між окремими видами одержаної продукції пропорційно до її вартості за реалізаційними цінами.

Для розрахунку собівартості 1 ц картоплі із загальної суми витрат на її вирощування та збирання виключають вартість бадилля (якщо воно використовувалось) за нормативно-розрахунковою оцінкою та вартість тієї картоплі, яка не могла бути використана за своїм призначенням і згодована худобі. Оцінюють її за собівартістю кормових буряків з урахуванням кормових властивостей. Решту витрат ділять на кількість повноцінної продукції.

Собівартість 1 ц продукції культур овочівництва відкритого і закритого ґрунту визначається шляхом ділення витрат (без вартості побічної продукції) на фізичну масу основної продукції. До побічної продукції відносять бадилля (при його використанні) та зіпсовану частину продукції, яка використана для годівлі худоби. Остання оцінюється в порядку, передбаченому для картоплі.

Якщо витрати обліковують по групі овочевих культур, то собівартість розраховують в середньому по продукції цих культур. За необхідності визначення собівартості продукції кожної окремої культури витрати, обчислені в цілому по групі культур, розподіляють між окремими культурами пропорційно до вартості продукції за реалізаційними цінами.

Витрати по вирощуванню продукції в теплицях обліковують на окремому аналітичному рахунку. До них відносять також і витрати по утриманню сімей бджіл для запилення за винятком вартості одержаного меду, який вважається побічною продукцією і оцінюється за цінами реалізації.

Між окремими культурами, що вирощуються в теплицях, витрати розподіляють пропорційно до вартості одержаної продукції за реалізаційними цінами.

При розрахунку собівартості 1 ц продукції баштанних культур всі витрати ділять на масу оприбуткованої продукції. Витрати, обчислені в цілому по баштанних культурах, можуть розподілятися між окремими видами продукції пропорційно до їх вартості за реалізаційними цінами, як показано по овочах відкритого ґрунту.

Собівартість 1 ц насіння овочевих та баштанних культур визначається шляхом ділення витрат на їх вирощування, збирання, сушіння та сортування (за винятком вартості побічної продукції за цінами можливого використання) на масу одержаної продукції.

Собівартість кормових буряків та цукрових буряків для годівлі худоби визначається шляхом ділення витрат (без вартості гички, оціненої за нормативно-розрахунковими витратами) на кількість одержаної продукції.

Витрати на вирощування та збирання кормових культур становлять собівартість одержаної від них продукції (зеленої маси, сіна та ін.).

Витрати по сіяних травах, поліпшених і природних сіножатях, культурних пасовищах, які використовуються для одержання одного виду продукції, повністю відносяться на її собівартість. При одержанні декількох видів продукції трав загальнотехнологічні витрати по їх вирощуванню минулого і поточного років розподіляються пропорційно до площ, використаних для одержання відповідного виду продукції. Витрати на збирання, транспортування, доробку окремих видів продукції відносяться окремо на їх собівартість. Якщо з окремих площ сіяних трав одержують декілька видів продукції, то загальнотехнологічні витрати, віднесені на цю площу, розподіляються між видами продукції пропорційно до кількості використаної зеленої маси.

У разі збирання сіяних трав на насіння солома, одержана від них, оцінюється за нормативно-розрахунковою вартістю і виключається із загальної суми витрат. Решта становитиме собівартість одержаного насіння.

Витрати, пов'язані з підготовкою грунту, посівом багаторічних трав, вартість насіння та інші разові витрати (незавершене виробництво) розподіляють за роками використання залежно від терміну експлуатації посівів. Ці витрати в розрізі статей додаються до витрат поточного року, що й становитиме собівартість одержаної продукції.

Витрати на поліпшення сіножатей та створення культурних пасовищ (дискування, посів трав, вартість насіння тощо) розглядаються як незавершене виробництво і включаються в собівартість продукції, одержаної протягом 3-4 років.

Собівартість 1 ц готового силосу чи сінажу визначається сумою витрат на виробництво зеленої маси і витрат на транспортування, закладання в силосну споруду, трамбування, включаючи вартість використаної плівки, консервантів та інших компонентів. Загальну суму витрат ділять на фізичну вагу одержаного готового силосу чи сінажу, який прийнято по актах на приймання грубих і соковитих кормів (форма № 92).

Інші компоненти, використані при силосуванні (коренеплоди, солома, капустяне листя, корзинки соняшника тощо), включають у загальні затрати на виробництво силосу чи сінажу за їх вартістю, яку визначають у встановленому порядку.

Для визначення собівартості продукції садівництва та ягідників із загальної суми витрат поточного року включається вартість живців, відсадків, паростків, вусів, оцінених за цінами реалізації, та плодів падалиці, оцінених за цінами можливого використання.

Собівартість 1 ц плодів, ягід, винограду визначається шляхом ділення загальної суми витрат на вирощування певної культури на кількість центнерів одержаної продукції.

У неспеціалізованих господарствах, де затрати обліковуються в цілому по садівництву, визначається середня собівартість усіх видів одержаної продукції. За необхідності визначення собівартості кожного виду продукції витрати розподіляють між окремими видами продукції пропорційно до її вартості за реалізаційними цінами, як показано на прикладі овочів відкритого ґрунту.

Для визначення собівартості вирощеного садивного матеріалу (саджанці насіннячкових, саджанці кісточкових тощо) загальну суму витрат на їх вирощування (без витрат по викопуванню) розподіляють пропорційно до кількості саджанців, викопаних для реалізації і залишених в ґрунті для дорощування.

Для визначення собівартості 1000 штук викопаних саджанців необхідно до витрат, що припадають на їх вирощування, додати витрати на викопування і загальну суму поділити на кількість викопаних саджанців.

Витрати по вирощуванню і збиранню хмелю розподіляють між окремими видами одержаної продукції пропорційно до її вартості за реалізаційними цінами, як показано на прикладі овочів відкритого грунту.

У спеціалізованих господарствах витрати на вирощування квітів обліковують в розрізі культур, а собівартість продукції розраховують діленням витрат на її кількість. При вирощуванні кількох культур на одній площі (одній теплиці) витрати ділять між видами одержаної продукції пропорційно до її вартості за реалізаційними цінами.

Витрати на вирощування квітів у неспеціалізованих підприємствах обліковують у розрізі відкритого і закритого ґрунту. Для обчислення собівартості розподіляють витрати між видами продукції пропорційно до її вартості за реалізаційними цінами.

Продукцію рослинництва протягом року оприбутковують за плановою собівартістю. Тому в кінці року визначають відхилення між фактичною і плановою собівартістю і списують їх згідно з каналами руху продукції рослинництва.

На суму корективу роблять запис за кредитом рахунку 23 і дебетом рахунків 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва", 90 "Собівартість реалізації" та інших залежно від каналів руху продукції. При цьому запис робиться звичайний, якщо фактична собівартість продукції вища від планової, або методом "червоне сторно" — у зворотному випадку.

Для розрахунку собівартості та визначення суми корективів складають окрему відомість, дані якої розписують за відповідними аналітичними рахунками. В нашому прикладі загальна сума корективу -355521 грн. повинна бути віднесена в дебет рахунку 27 на суму -69100 грн. і в дебет рахунку 90 на суму-286421 грн.

Суму корективу на доведення планової собівартості продукції до фактичної відображають у виробничому звіті, закриваючи таким способом відповідні аналітичні рахунки, та в журналах-ордерах згідно з кореспонденцією рахунків.

Література: [33, с.25, 36, с.10, 44].

Питання для самоперевірки:

1. Що є об`єктом калькуляції собівртості при виробництві зерна?

2. Як визначають собівртість побічної продукції?

3. Що обумовлює вибір методу калькулювання собівартості продукції?

4. Які є методи калькулювання собівартості продукції?

5. Є у підприємства можливість вести облік витрат не по статтям номенклотури, а в розрізі кореспондуючих рахунків?

6. Що таке планова і нормативна собівартість, коли виникає необхідність застосування даних категорій?

7. Як визначити собівартість і оприбуткувати продукцію овочівництва?

8. Як визначити собівартість і оприбуткувати продукцію багаторічних насаджень?

9. Як визначити собівартість і оприбуткувати продукцію багаторічних трав?

10 Як визначити собівартість і оприбуткувати кукурудзу?