Облік витрат у незавершеному виробництві, витрат, що розподіляються, та інших витрат у рослинництві.

Особливістю галузі рослинництва є те, що виробничий процес по вирощуванню сільськогосподарських культур не обмежується календарним роком. Тому в даному випадку одночасно можуть бути три групи витрат: 1) минулих років під урожай поточного року; 2) даного року під урожай поточного року; 3) даного року під урожай наступних років. Перші дві групи витрат з початком календарного року практично об'єднуються — витрати минулих років списуються на відповідні аналітичні рахунки витрат під урожай поточного року. Тому постійно в обліку виділяють витрати під урожай поточного року і витрати під урожай майбутніх років.

Витрати під урожай майбутніх років обліковують на окремих аналітичних рахунках по видах робіт, бо під час здійснення таких витрат невідомо, на вирощування якої культури вони відносяться. Ці витрати переходять на наступний рік як залишок незавершеного виробництва. В наступному році витрати по посіву озимих культур відносять постатейно на відповідні аналітичні рахунки озимих культур урожаю поточного року.

Наприклад, осінню цього року проведено посів пшениці озимої під урожай наступного року. Обліковані витрати по статтях приєднуватимуться до витрат у тому році, що настав. Таким способом забезпечується підрахунок всіх витрат (минулого і поточного року) на вирощування пшениці озимої.

Витрати минулого року на виконання сільськогосподарських робіт розподіляють у поточному році після визначення фактичних площ посіву під культури. Розподіл здійснюють постатейно пропорційно до площ посіву. Для цього роблять окремий розрахунок, в якому вираховують суму витрат на 1 га, і множать її на площу, що фактично зайнята відповідною культурою. Таким способом розподіляють витрати минулого року на підняття зябу, лущення стерні, внесення органічних добрив, внесення мінеральних добрив, догляд за парами, снігозатримання, зрошення, осушення тощо.

Витрати, пов'язані з підготовкою ґрунту, посівом багаторічних трав, вартість їх насіння та інші разові витрати, які обліковані в складі незавершеного виробництва, рівномірно розподіляють за роками залежно від терміну експлуатації посівів.

Витрати на поліпшення природних сіножатей, на створення культурних пасовищ (дискування, підсів трав, внесення добрив, вартість насіння) розглядаються як витрати на незавершене виробництво, які розподіляються між продукцією, одержаною протягом 3-4 років.

До витрат, що розподіляються, належать: амортизаційні відрахування по основних засобах, що використовуються в рослинництві і підлягають розподілу; витати на ремонт основних засобів, що використовуються в рослинництві і підлягають розподілу; витрати на зрошення; витрати на осушення; утримання лісосмуг. Ці витрати обліковують на окремих аналітичних рахунках і відносять на сільськогосподарські культури в порядку їх розподілу.

Згідно з Методичними рекомендаціями витрати на утримання основних засобів (амортизація, вартість ремонтів), включаючи орендну плату, обліковують на рахунку 23 "Виробництво" або 91 "Загальновиробничі витрати" і відносять на собівартість продукції окремих культур та видів незавершеного виробництва таким чином:

• тракторів — пропорційно до обсягу виконаних ними для окремих культур (груп культур) чи інших об'єктів механізованих робіт (в умовних еталонних гектарах);

• основних засобів спеціального призначення (картоплезбиральні, бурякозбиральні комбайни та ін.) — безпосередньо на собівартість продукції відповідних культур;

• ґрунтообробних машин — пропорційно до оброблених площ, зайнятих певними культурами;

• сівалок — пропорційно до площі посіву культур;

• технічних засобів для збирання врожаю — пропорційно до зібраної площі певних культур;

• машин для внесення в грунт добрив — пропорційно до фізичної маси внесених добрив;

• меліоративних споруд — пропорційно до меліоративних площ;

• приміщень для зберігання продукції — пропорційно до кількості та тривалості зберігання продукції відповідних культур протягом звітного періоду.

Для розподілу амортизації складають відомість розподілу амортизації по основних засобах галузі рослинництва (форма № 63). В ній по кожному виду основних засобів вказують суму амортизації, базу для розподілу і розподіляють амортизацію по відповідних об'єктах обліку. Аналогічно здійснюється розподіл витрат на ремонт основних засобів.

Витрати на утримання меліоративних споруд підприємства, що обліковують за статтею "Інші витрати на утримання необоротних активів", відносяться тільки на ті сільськогосподарські культури, які вирощують на зрошуваних та окремо осушених землях. Витрати на зрошення, якщо вони не можуть бути безпосередньо віднесені на певні культури, розподіляють між ними, а також пасовищами та сіножатями пропорційно до зайнятих площ поливних земель.

Витрати на догляд за полезахисними лісовими смугами (проріджування, очищення, боротьба із шкідниками і хворобами тощо) відносяться на багаторічні насадження та посіяні культури пропорційно до площ, до яких лісові смуги прилягають. При цьому витрати зменшують на вартість одержаних з цих смуг дров, хмизу, плодів в оцінці за цінами їх можливої реалізації чи використання.

На підприємствах зі зрошуваними землями витрати по рослинництву і вихід продукції обліковують окремо на богарних і зрошуваних землях (регулярно зрошувані і умовно зрошувані). Всі витрати по зрошенню, які можуть бути безпосередньо віднесені на культури (прямі витрати по зрошуванню), списують на відповідні культури.

Частина витрат по зрошенню не може бути прямо віднесена на сільськогосподарські культури (непрямі витрати по зрошенню). Тому такі витрати обліковують на окремому аналітичному рахунку і розподіляють постатейно між об'єктами обліку рослинництва пропорційно до поливогектарів. Для цього складають окремий розрахунок . Якщо в окремі роки в зв'язку з кліматичними умовами полив не проводився, то наявні витрати по зрошенню розподіляють між культурами пропорційно до площ на поливних землях.

Витрати по осушенню обліковують і розподіляють на об'єкти обліку рослинництва аналогічно, як і витрати по зрошенню.

Значна частина продукції рослинництва використовується для кормовиробництва. Для цього ведуть окремі аналітичні рахунки: заготівля силосу, заготівля сінажу, виробництво трав'яного борошна. При заготівлі силосу обліковують витрат в'язані з силосуванням: очищення і підготовки силосних споруд (траншей, ям, башт), піде закладання силосної маси, трамбування маси та інші роботи. У витрати відносять вартість зеленої маси, використаної на силосу інших компонентів (гичка, солома, сіль то закладанні силосу від різних культур витрат використовують по кожній культурі, відкриваючи в аналітичні рахунки.

Витрати по заготівлі сінажу обліковують аналогічно як і по силосуванню.

Витрати на приготування вітамінно-трав`яного борошна обліковують на окремому аналітичному рахунку. Облік витрат ведуть за статтями, вказуючи також вартість трав'яної маси (сировини). Якщороботи виконуються на стаціонарних установках в значних обсягах, то витрати на них обліковуються в складі підсобних промислових виробництв

З метою більш точного визначення вартості можуть бути виділені додаткові об'єкти пов'язаної із оприбуткуванням супутньої продукції. До таких об'єктів можна віднести збирання та скиртування соломи, заготівлю гички.

Для обліку прямих витрат по заготівлі (стягування, пресування, скиртування тощо, відкривають окремий аналітичний рахунок. На них обліковують витрати за встановленими статтям, яки доцільно відкривати на заготівлю соломи і ярих культур. Дані цих рахунків використовуються для обчислення фактичної собівартості соломі, аналогічні рахунки можуть бути відкриті для збірки, стебел соняшника, капустяного листя, продукції в садівництві тощо.

На окремих аналітичних рахунках моя обліковані витрати на післязбиральну обробку продукції (сушіння зерна, сортування продукції) Такі витрати в кінці року перед калькуляцією продукції додають до витрат, пов'язаних з виходом відповідної продукції. В окремих господарствах в складі рослинництва можуть бути окремо обліковані також інші витрати, наприклад витрати по заготівлі соломи на стороні та інші.