Порядок визначення собівартості продукції в м`ясному скотарстві

По вирощуванню та відгодівлі тварин визначають собівартість 1 центнера приросту живої маси та 1 ц живої маси поголів'я худоби.

Собівартість 1 центнера приросту живої маси розраховують діленням загальної суми витрат на утримання поголів'я відповідної групи (без вартості побічної продукції) на кількість центнерів приросту живої маси, її розмір визначається за формулою:

П_м= М_к+ м_в-М_н-М_п,

де П_м — приріст живої маси; М_к — маса поголів'я на кінець року; М_в — маса поголів'я, яке вибуло за рік; М_н — маса поголів'я, яке надійшло за рік; М_п — маса поголів'я, яке було на початок року.

Отже, щоб знати приріст живої маси, потрібно зважити поголів'я на кінець періоду, до його маси додати масу поголів'я, що вибуло за період, відняти масу поголів'я, що надійшло, та того, що було на початок періоду. В масу тварин по надходженню включають масу одержаного приплоду.

Приріст живої маси є продукцією звітного періоду (року), а тому його собівартість теж складається із витрат відповідного періоду (року). Але рух поголів'я не обмежується лише одним роком. Це безперервний процес. Появляються різні ціни на поголів'я тварин: ті, що були на початок року оцінені за фактичною собівартістю минулого року; ті, що куплені, — за цінами придбання; приплід — за плановими цінами поточного року з коригуванням їх в кінці року до рівня фактичної собівартості. Отже, виникає потреба розраховувати середню собівартість 1 центнера живої маси тварин.

Собівартість живої маси тварин складається із вартості поголів'я на початок періоду (року) плюс вартість тварин, що надійшли за період (рік), плюс витрати на утримання поголів'я протягом періоду (року), тобто собівартість отриманого привісу.

Кількість живої маси складається із маси тварин на кінець періоду (року) плюс маса тварин, які вибули за звітний період (рік), не включаючи масу загинувших тварин. Це також дорівнює масі тварин на початок періоду (року) плюс маса тварин, що надійшли за період (рік), плюс маса одержаного приплоду мінус маса загинувшого поголів'я.

Поділивши вартість живої маси на кількість її центнерів, визначають собівартість 1 центнера живої маси. За ціною собівартістю оцінюють всіх тварин, які вибули із господарства (продані, переведені в основне стадо, забиті) і залишилися на кінець року. Вартість тварин, що загинули, в кінці року не змінюється.

Коректив визначається як різниця між фактичною і плановою собівартістю по поголів'ю, що вибуло. На суму корективу кредитують рахунок 21 "Тварини на вирощуванні та відгодівлі" і дебетують рахунки 90 "Собівартість реалізації", 15 "Капітальні інвестиції" та інші залежно від каналів вибуття поголів'я тварин.

У м'ясному скотарстві визначають собівартість однієї голови приплоду та однієї голови при відлученні, виходячи із живої маси. Собівартість приросту живої маси телят до 8-місяч-ного віку та одержаного приплоду складається із витрат на утримання корів і нетелів, які за 2 місяці до розтелення переводяться в основне стадо, та телят до 8-місячного віку (без вартості побічної продукції). Побічною продукцією тут вважається також молоко, яке оцінюється за реалізаційними цінами.

Собівартість живої маси складається із суми витрат на утримання корів і телят до 8-місячного віку, балансової вартості телят, що були в цій групі на початок року та надійшли в групу протягом року. Жива маса складається із маси телят, що залишилися під матками на кінець року та переведені в старші групи. Поділивши вартість живої маси на кількість центнерів живої маси, визначають собівартість 1 центнера живої маси, по якій оцінюють вибувше поголів'я тварин та тих, які залишилися під матками на кінець року.

Собівартість приросту маси та живої маси тварин на вирощуванні та відгодівлі у м'ясному скотарстві визначається аналогічно, як і в молочному скотарстві.

У підприємствах, що спеціалізуються на вирощуванні корів-первісток, які призначені для реалізації, витрати на їх утримання до розтелення відносять на приріст живої маси корів-первісток і живу масу одержаного приплоду. Витрати на утримання корів-первісток з часу розтелення до реалізації становлять собівартість одержаного від них молока. В цих підприємствах корови-первістки є продукцією для реалізації, а тому їх обліковують на рахунку 21 "Тварини на вирощуванні та відгодівлі", а не в складі основних засобів.