Порядок визначення собівартості продукції в птахівництві

Облік витрат і виходу продукції птахівництва організовують стосовно технології виробництва. Тут можуть бути відкриті такі аналітичні рахунки: "Батьківське стадо" (продукція — інкубаційні яйця); "Промислове стадо" (продукція — харчові яйця); "Вирощування і відгодівля" (продукція — приріст живої маси); "Інкубація" (продукція — добові пташенята). Якщо в господарстві утримують різні види птиці, то облік ведуть за їх видами — кури, гуси, індики та інші.

У зв'язку з роздільним обліком витрат за технологічними групами в птахівництві по кожній із них одержують практично один вид основної продукції. За таких умов визначення її собівартості здійснюють шляхом ділення витрат по відповідній групі (за вирахуванням побічної продукції) на вихід продукції.

До побічної продукції крім помету (гною) відносять також пух, перо, міражні яйця, м'ясо півників яєчних курей, забитих у добовому віці. Оцінюють побічну продукцію за реалізаційними цінами або цінами їх використання.

По батьківському і промисловому стаду у витрати включають також вартість загинувшої птиці основного стада, що віднесена за рахунок господарства. Тут обчислюють собівартість 1 тис. яєць. Розрахунок може проводитися з врахуванням якості яєць. В такому випадку витрати розподіляють пропорційно цінам реалізації на яйця.

По молодняку птиці обчислюють собівартість приросту живої маси і живої маси. Одержані яйця від молодняку птиці вважаються побічною продукцією, яку оцінюють за реалізаційними цінами. Для визначення собівартості 1 центнера приросту живої маси потрібно витрати на утримання поголів'я молодняку птиці (без вартості побічної продукції) поділити на кількість центнерів приросту.

Собівартість 1 центнера живої маси молодняку птиці обчислюють аналогічно, як і по тваринах на вирощуванні та відгодівлі великої рогатої худоби.

По цеху інкубації визначають собівартість добових пташенят. Вона складається із вартості закладених яєць і витрат по інкубації. Побічна продукція (міражні яйця, м'ясо півників, забитих у добовому віці) оцінюється за реалізаційними цінами або цінами використання продукції.

Процес інкубації може мати незавершене виробництво. Його визначають так:

Н = С:ТхКхД,

де Н — сума незавершеного виробництва; С — планова собівартість однієї голови добового молодняку птиці; Т — тривалість інкубації в днях; К —- кількість яєць, що залишилися в інкубаторах на кінець року; Д — фактичний період інкубації закладених яєць в днях. Приклад. В інкубатор 26 грудня закладено 30000 штук курячих яєць. Тривалість інкубації 21 день. Планова собівартість курчати в добовому віці 0,28 грн. Фактична тривалість інкубації в грудні була 5 днів (31 - 26 = 5). За таких умов собівартість незавершеного виробництва — 2000 грн.

(0,28 : 21 х 30000 х 5 = 2000).

Сума витрат, що відноситься на одержану продукцію, дорівнює сумі незавершеного виробництва на початок року плюс витрати за рік мінус вартість незавершеного виробництва на кінець року. Розділивши цю суму на кількість голів, визначають собівартість голови добового молодняку птиці.