Класифікація проектних ризиків та методи їх пониження

Для оцінки ризиків важливою є т.з. вартість невизначеності- це максимальна сума грошей, виплачених за інформацію, використання якої знизить ступінь невизначеності по проекту. Вона визначається як очікувана цінність можливих вигод, від яких відказуються із-за рішення відхилити проект, або очікуване значення втрат, які можуть виникнути внаслідок прийняття проекту.

Вихідним пунктом інвестиційних розрахунків повинні бути передбачені потоки грошових коштів, які б не лише забезпечували обслуговування боргу, але й створювали б запас міцності на випадок настання ризику.

Оскільки основними характеристиками інвестиційного проекту є елементи грошового потоку та коефіцієнт дисконтування то врахування ризику повинно здійснюватися поправкою одного з цих параметрів. Враховуючи це, при аналізі інвестиційних ризиків варто використати такі моделі.

Першапов`язана з коригуванням грошового потоку та подальшим розрахунком NPV для усіх варіантів проектів. Методика аналізу в цьому випадку така:

* по кожному проекту будують три його можливі варіанти розвитку: песимістичний, найбільш імовірний, оптимістичний;

* по кожному з варіантів вираховується відповідний NPV, тобто одержують три величини: NPV_p, NPV_ml , NPV_o ;

* для кожного проекту вираховується розмах варіації NPV по формулі : R(NPV) = NPV_o - NPV_p ;

* з двох проектів, що порівнюються найбільш ризиковим вважається той, в якого розмах варіації NPV більший.

Інша модель передбачає поправку на ризик для коефіцієнту дисконтування. Залежність між очікуваною доходністю фінансових активів та рівнем притаманного їх ризику ( k = f(b)) є прямо пропорційною - чим вище ризик, тим вище очікувана (бажана) доходність. При врахуванні ризику при оцінці інвестиційних проектів - до безризикового коефіцієнту дисконтування або деякого його базового значення слід додати поправку на ризик і, таким чином, при розрахунку критеріїв оцінки проекту слід використовувати відкоректоване значення дисконтної ставки (Risk-Ajusted Discount Rate, RADR).

Для зручності вводять спеціальну шкалу, в якій вказують значення коефіцієнта дисконтування в залежності від того, який рівень ризику приписаний даному проекту, наприклад: нище середнього, середній, вище середнього, надто високий.

Методи оцінки аналізу ризику інвестицій.

До методів аналізу ризиків відносяться загальновідомі методи: аналіз чутливості; метод сценаріїв; імітаційне моделювання, які в сукупності представляють собою комплексний процес аналізу ризиків з інвестиційного проекту. Загальним правилом в цьому процесі повинно бути те, що слід вибирати проект з таким розподілом імовірнісного доходу, яке найкращим чином відповідає відношенню інвестора до ризику.

Аналіз сценаріїв розвитку проекту дозволяє оцінити вплив на проект можливої одночасної зміни декількох змінних через вірогідність кожного сценарію.

Аналіз значень результатних показників при сформованих сценаріях дозволяє оцінити можливий інтервал їх зміни при різних умовах реалізації проекту. Вірогідністні характеристики використовують для: прийняття інвестиційних рішень; ранжування проектів; обґрунтування раціональних розмірів та форм резервування та страхування.

Визначення заходів щодо зниження інвестиційних ризиків.

Залежно від виду проекту, його належності до того чи іншого типу розробляється система заходів протидії ризикам:

Розподіл ризику між учасниками проекту – це такий захист, якийдає можливість засновникам проекту переносити частину своїх ризиків на інших учасників проекту

Заставні операції та гарантування використовуються у випадку залучення кредитних коштів для фінансування інвестиційного проекту.

Позички під заставу — це позички, забезпечені з боку позичальника заставними активами. Кредитору відповідно до контракту переходять права володіння (цессія).

Гарантований кредит видається під письмове зобов'язання третьої сторони сплатити борг у випадку відмови від його сплати позичальником.

Гарантії можуть бути таких видів:

— обмежена або необмежена, тобто та, що гарантує всю заборгованість або тільки її частку;

— забезпечена або незабезпечена, тобто з заставою або без неї,

— фізичних або юридичних осіб, тобто забезпечена власними або корпоративними активами.

Найвагомішим заходом щодо захисту інвестицій є їхстрахування.

Вкладення капіталу на тривалий строк завжди обґрунтовується оціночними розрахунками ризиків, обов'язково страхується та перестраховується.

Мета страхування полягає у захисті страхувальника (інвестора) від можливих збитків в інвестиційній діяльності або втрат інвестицій, саме тому угода страхування, як правило, укладається на строк, відповідний періоду окупності інвестованого капіталу.

Специфіка страхування інвестицій полягає у тому, що відшкодування завданої шкоди здійснюється переважно по закінченні строку страхування з врахуванням реальних результатів інвестиційної діяльності, тому при визначенні строку дій угоди страхування необхідно враховувати дані про окупність витрат за окремим інвестиційним проектом, як вітчизняним, так і зарубіжним.

Розмір страхової суми як верхня межа відповідальності згідно з договором встановлюється на підставі заяви інвестора (страхувальника) при згоді страхової компанії за двома можливими варіантами.

Один з варіантів встановлює страхову суму у межах вкладень страхувальника в інвестиційний проект, інший — в страхову суму включає як видатки інвестора, так і очікуваний прибуток. Від методу визначення страхової суми залежить сутність страхування.

В першому випадку відшкодуванню підлягають ви­грати страхувальника, тобто безпосередньо інвестиції.

У другому випадку поряд з видатками відшкодовується прибуток, тобто має місце так зване страхування інвестиційного доходу.

Сукупність заходів з страхування ризиків, зміни ціни товару, що реалізується, курсів валют та процентів називається хеджуванням. При хеджуванні використовуються загальновідомі фінансові інструменти: опціони, ф'ючерси, валютні та процентні свопи, кепси та колларси.

Існує ще один засіб зниження ризиків —лімітування об'єктів інвестицій, розмірів кредитів, видатків, продаж тощо. Інвестор, як правило, обмежує розміри вкладень при капіталізації інвестицій, перешкоджаючи цим створенню зайвих запасів матеріалів, конструкцій, обладнання. Фінансування, як правило, здійснюється поступово — траншами, тобто ризику підлягають окремі грошові потоки, а не весь обсяг інвестицій. Банки, в свою чергу, з метою зниження міри ризику лімітують розміри позик, застосовують овердрафт, кредитні лінії, відновлювальні кредити, кредитують клієнтів у режимі "стенд-бай" тощо.

Для отримання додаткової інформації про об'єкт інвестування за кордоном використовують послугиеккаутингових компаній. Ці фірми займаються збиранням, обробкою, аналізом та формуванням різних видів бізнес-інформації: відомостей про ринки, платоспроможність підприємства, кредитоспроможність клієнта, фінансовий стан партнерів по бізнесу, перспективи розвитку конкурентів тощо. Звичайно ці відомості надаються у вигляді бізнес-довідок. Великі еккаутингові фірми розробляють типові довідки бізнес-інформації та за бажанням замовника дають більш детальну інформацію, отриману шляхом поглибленого аналізу. Еккаутинг часто сполучається з аудитом та являє собою важливий захід зниження міри інвестиційного ризику.