УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИМИ ПРОЕКТАМИ
7.1. ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИМИ ПРОЕКТАМИ
Перехід країн до ринкової економіки викликав значний інтерес до методів управління в умовах ринку. Одним з найефективніших сучасних напрямків у цій сфері є Управління проектами.
Управління проектами (англ. – Project Management) – мистецтво керівництва та координації людських та матеріальних ресурсів протягом всього життєвого циклу проекту шляхом застосування системи сучасних методів та техніки управління для досягнення певних результатів з складу та обсягу робіт, вартості, якості та задоволення вимог учасників проекту.
Основними завданнями управління проектами є:
Ø визначити основні цілі проекту та їх обґрунтувати;
Ø виявити структуру проекту;
Ø визначити необхідні обсяги та джерела фінансування;
Ø підбір виконавців (учасників) проекту, зокрема, через тендери чи конкурси;
Ø підготовити та заключити контракти;
Ø визначити строки виконання проекту, скласти графік його реалізації, визначити обсяги необхідних ресурсів;
Ø визначити кошторис та бюджет проекту;
Ø спланувати та врахувати усі ризики;
Ø забезпечити контроль за виконанням проекту.
Основними напрямками управління інвестиційним проектом є:
· управління розробкою проектної документації (інвестиційне проектування);
· організація фінансування інвестиційного проекту;
· управління реалізацією інвестиційних проектів (матеріально-технічна підготовка проектів, організація торгів, тендерів та укладання контрактів);
· організація контролю (моніторингу) за реалізацією інвестиційного проекту.
Успіх реалізації інвестиційного проекту у багатьому визначається організаційною структурою управління, яка має виробити комплекс взаємодій, направлених на своєчасне та якісне виконання усіх робіт, що включені у проект.
Організаційну структуру будують з урахуванням складу та змісту, а також трудомісткості функцій управління (загальних та спеціальних).
При виборі найбільш прийнятної з погляду умов реалізації проекту форми необхідно враховувати наступні фактори:
• складність проекту;
• технологічність проекту, тобто можливість виконання робіт з мінімальними витратами трудових, матеріальних і фінансових ресурсів;
• строки завершення окремих стадій;
• вимоги замовника (інвестора);
• фінансові можливості замовника (інвестора).
Засновником теорії Управління проектами вважають німецького економіста Роланда В. Гутча. Найбільше часто використовуються три схеми керування проектом: «основна» схема; схема «розширеного управління»; схема «під ключ».
“Основна“ система. Керівник (менеджер) проекту – представник (агент) замовника, фінансової відповідальності за рішення, що приймаються, не несе. Ним може бути будь-яка фірма – учасник проекту. В цьому випадку менеджер проекту відповідає за координацію та управління ходом розробки та реалізації проекту, а у контрактних відносинах з іншими учасниками проекту він не перебуває. Переваги – об’єктивність менеджеру, а недоліки – ризик за долю проекту лежить на замовнику.
Система “розширеного управління”. Керівник (менеджер) проекту приймає відповідальність за проект в межах фіксованої (кошторисної) ціни. Менеджер забезпечує управління та координацію процесів проекту за угодами між ним і учасниками проекту в межах фіксованої ціни. Ним може бути підрядна або консалтингова фірма (іноді інжинірингова), яка керує проектом, координує поставки та роботи з інжинірингу. Ризик несе підрядник.
Система “під ключ”. Керівник (менеджер) проекту – проектно-будівельна фірма, з якою замовник заключає контракт “під ключ” за обумовленою вартістю проекту.
В Україні в сфері управління проектами активно працюють Українська асоціація управління проектами; Асоціація “Укрконсалтинг”; ДП “Укрпромзовнішекспертиза”; ДП “Укрінвестекспертиза”; Підприємство “Технології і інвестиційний консалтинг (ТІКОН)”та інші.
Основними напрямками діяльності їх діяльності в Україні є:
à проектний та фінансовий менеджмент;
à реструктуризація підприємств;
à супроводження проектів;
à підготовка техніко-економічного обґрунтування інвестицій;
à аналіз ринку продукції проектів;
à навчання сучасним методам управління проектами;
à пошук ділових партнерів під конкретні проекти тощо.
7. 2. ІНВЕСТИЦІЙНЕ ПРОЕКТУВАННЯ
Найголовнішим напрямком управління інвестиційним проектом є інвестиційне проектування.
Інвестиційне проектування – це розробка комплексу технічної документації, яка включає в себе техніко-економічне обґрунтування (креслення, пояснювальні записки, бізнес-план та інші необхідні документи) проекту.
Весь процес проектування можна розподілити на три етапи:
1)перед проектні роботи, до яких входять збір і підготовка вихідних даних та проведення наукових досліджень, необхідних для розробки проектів;
2)вишукування, в основному, пов’язані з перед плановими роботами, вибором та відведенням території під будівництво;
3)проектування об’єктів.
Проект розробляється на підставі завдання на проектування,що надається замовником проектно-дослідницькій організації (генеральному проектувальнику).
Кінцевим результатом проектування є проект будівництва, до якого належать:
Ø передпроектна документація - техніко-економічні обґрунтування (ТЕО) і техніко-економічні розрахунки (ТЕР) інвестицій, ескізні проекти;
Ø проектно-кошторисна документація (ПКД) - проекти, робочі проекти, робоча документація для нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будинків, споруд та інших об’єктів, розширення і технічного переоснащення підприємств.
При згоді останнього виконувати проектні роботи між ними укладається договір на розробку проектно-кошторисної документації. Керуючись вимогами та параметрами завдання на проектування, проектна фірма проводить економічні та інженерні дослідження.
Економічні дослідження провадяться з метою перевірки обґрунтованості будівництва: забезпечують ресурсами, транспортом, можливості виробничої кооперації, залучення місцевих трудових ресурсів для будівництва та експлуатації, використання місцевої виробничої бази та будівельних матеріалів.
Інженерні дослідження здійснюються для перевірки обґрунтованості вибору майданчика для будівництва. Здійснюються топографічні, геологічні, гідрогеологічні, метеорологічні дослідження.
Розробка проекту може здійснюватись в одну, дві чи у три стадії [8, с.315-317].
При одностадійному проектуванні розробляється один документ - робочий проект зі зведеним кошторисом, який застосовується для технічно і архітектурно нескладних будівель та споруд. Одностадійний робочий проект має невеликий комплект документів, короткий термін розробки та невелику вартість проектно-дослідницьких робіт.
Двостадійне проектування включає розробку проекту зі зведеним кошторисом і розробку робочої документації з кошторисами. Дві стадії проектування застосовуються для великих і складних промислових підприємств, нових кварталів, забудови міст, великих селиш, окремих будівель і споруд зі складними або новітніми об'ємно-планувальними, конструктивними і архітектурними рішеннями.
При тристадійному проектуванні першою стадією є передінвестиційні дослідження - техніко-економічне обґрунтування, техніко-економічні розрахунки та ескізні проекти. На другій стадії розробляється проект зі зведеним кошторисом, а на третій - робоча документація з кошторисами. Таке проектування використовується за умов державного інвестування, коли за рахунок державного бюджету фінансуються передінвестиційні дослідження.
Готовий проект будівництва має три складові, див. рис. 7.1.
Рис. 7.1. Структура проекту підприємства
Технологічна частина складається із схеми виробництва, технологічних етапів і переділів виготовлюваної продукції, її обсягів виробництва і якісних показників, видів обладнання, рівня механізації та автоматизації праці.
Будівельна частина включає об'ємно-планувальні (основні розміри будівель та споруд, а також розміри їх окремих частин) та конструктивні рішення (вибір матеріалу, типу та ступеня застосування збірних конструкцій), а також проект організації будівництва та інші необхідні матеріали.
Економічна частина включає перед проектні дослідження і техніко-економічні обґрунтування, розрахунки економічних показників ефективності і доцільності проекту, а також розрахунки, які дають можливість вибрати місце будівництва, визначити потужність та склад підприємства, рівень продуктивності праці та інше. У проекті на основі кошторисів та кошторисно-фінансових розрахунків визначається кошторисна вартість будівництва.
На відповідних стадіях проектування, розраховується система техніко-економічних показників, які діляться на будівельні та експлуатаційні.
Основні експлуатаційні показники характеризують:
Ø номенклатуру та обсяг продукції;
Ø виробничі потужності за видами продукції;
Ø собівартість, прибуток та рентабельність одиниці продукції;
Ø чисельність працюючих і продуктивність праці;
Ø експлуатаційні витрати на одиницю продукції тощо.
До будівельних показників відносять:
Ø кошторисну вартість будівництва;
Ø обсяги будівельно-монтажних робіт;
Ø витрати матеріалів на одиницю кошторисної вартості робіт;
Ø трудомісткість монтажних та будівельних робіт;
Ø коефіцієнти використання територій;
Ø робочу і корисну площі тощо.
Усі техніко-економічні показники заносяться до техніко-економічного обґрунтування проекту.
Розроблені проекти та їх кошторисна документація на будівництво об’єктів обов’язково підлягають комплексній державній експертизі до їх затвердження. Мета і завдання експертизи – забезпечити високий техніко-економічний рівень будівництва об’єктів при обґрунтований витратах матеріально-технічних, трудових і фінансових ресурсів.
Порядок її проведення здійснюється відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України “Про порядок затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх комплексної державної експертизи” від 11 квітня 2002 р. № 483.
Комплексна державна експертиза інвестиційних програм і проектів будівництва включає: державну інвестиційну, санітарно-гігієнічну, екологічну експертизу, експертизу у частині пожежної безпеки; у частині охорони праці та енергозбереження.
Проекти будівництва, що фінансуються із залученням коштів Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів підприємств, установ та організацій державної власності, крім випадків, передбачених законодавством України, затверджуються Кабінетом Міністрів України, Центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями та іншими органами державної влади, підприємствами, установами та організаціями державної форми власності - щодо об'єктів у залежності від загальної кошторисної вартості проекту.
Проведення комплексної державної експертизи забезпечується відповідальними виконавцями - службами Укрінвестекспертизи, затверджується керівником служби Укрінвестекспертизи і дійсний протягом терміну дії вихідних даних на проектування.
Дата добавления: 2016-03-20; просмотров: 679;