М-д структурного аналізу і проектування.

UML є графічною мовою, що використовується для візуалізації, специфікування, конструювання та документування систем. Вона містить близько 10 типів модельних конструкцій – діаграм, які дозволяють розглядати систему під різними кутами зору. Вона допускає застосування різних мов програмування під час реалізації моделі і має шість основних типів діаграм, які відображають як статику так і динаміку системи:

1. діаграми класів – показують статичну структуру системи, тобто визначають типи об”єктів системи і різні статичні зв”язки та відношення між ними. Для ЕКП – доповнити : с.144 Трегуб „Основи комп.-інтегр.керування – ксерокопія.

2. діаграми варіантів використання – являють собою граф, з допомогою якого показують усі типові дійові особи та їх взаємодію з системою у вигляді сценаріїв застосування;

3. діаграми взаємодії - визначають часову послідовність використання об”єктів під час реалізації конкретного сценарію та повідомлень, якими вони обмінюються; є 2 форми зображення цих діаграм:

- діаграма послідовності – має 2 осі: вертикальну- вісь часу, горизонтальну – об”єктів,

- корпоративна діаграма – має форму графа, на якому зображуються об”єкти, що виконують операції, їх зВ2язок і послідовність появи;

4. діаграми стану – показують послідовність станів, в який може опинитися об”єкт залежно від зовнішній подій та реакцій об”акта на ці події. Стан відповідає певному інтервалу часу у житті об”єкта.

5. діагр.діяльності- призначені для опису зміни стану об”єкта під впливом внутрішніх наперед визначених послідовно чи паралельно подовжених дій. На відміну від діаграм стану, основним елементом цих діаграм є дія, при чому перехід від дії до дії відбувається за виконання умов такого переходу.

6. діагр.розташування – описують фізичну взаємодію між апаратними і програмними компонентами.

Проілюструємо застосування діаграми стану для аналізу бізнес-процесів промислового п-ва.

Перехід Т1 до нового стану пов”язаний з вибором стратегії розвитку. Аналіз показав, що при екстенсивному розвитку п-ва і тенденцій, що склалися, обсяг продажів не збільшується, тому при регулярній сплаті податків та боргів виникає дефіцит обігових коштів і, як наслідок, скорочення виробництва, подальша втрата сегменту ринку і банкрутство п-ва.

Другий варіант відрізняється від першого підтримкою регіональної ті міської адміністрації, яка дає можливість певної затримки виплати боргів, що також призводить до банкрутства, але з деякою затримкою.

Третій варіант пов”язаний з мобілізацією внутрішніх резервів та реалізацією плану оздоровлення п-ва, що на деякий час стабілізує фін. Стан п-ва, однак відсутність резервів робить цей стан нестабільним у тривалому часі, тому що підвищення цін на сировину та енергоносії може привести до деструктивних змін стану п-ва.

Не призводить до банкрутства тільки четвертий варіант, перехід за яким до стану S1 потребує оздоровлення п-ва за підтримки місцевої адміністрації.У цьому випадку на деякий час надаються податкові пільги на отриманий в результаті реформування додатковий прибуток, припиняється виплата боргів. Такі заходи збільшать фін. Стійкість п-ва і дозволять йому приблизно протягом року пройти фазу організаційних заходів і перейти у режим сталого функціонування.

Перехід Т2 до стану S2 потребує вибору інвестиційної політики, яка може призвести до продажу контрольного пакета акцій інвестору або до розподілу акцій між членами труд.колективу. Враховуючи відсутність власного капіталу і неможливість отримати кредит для реформування п-ва, стан S2 відповідає першому варіанту інвестиційної політики.

Для переходу Т3 або Т4 до станів відповідно S3 або S4 треба обрати інноваційну політику. При цьому перехід Т3 відповідає оперативному переходу в межах ніші ринку на бажаний у цей період асортимент продукції за допомогою, напр.., гнучкого автоматизованого виробництва, а перехід Т4 – докорінному оновленню асортименту продукції на базі серійного спеціалізованого виробництва з використанням передових технологій.

Перехід Т5 або Т6 до станів відповідно S5 і S7 або S6 і S8 потребує вибору типу організаційної структури, при чому при переході Т5 створюється моно підприємство, а при переході Т6 – холдингова структура з перетворенням деяких структурних підрозділів у дочірні юридичні особи.

Останні переходи Т7 або Т8 до станів відповідно потребує вибору механізму керування п-вом, яке може бути або жорстко централізованим (Т7) або децентралізованим з високим ступенем автономності структурних підрозділів.

Шість кінцевих станів (S9... S14), які при цьому утворилися, відповідають шести варіантам Vi переходів від початкового до кінцевого стану:

1) V1=(Т1,Т2,Т3,Т5,Т7) 4) V4=(Т1,Т2,Т4,Т5,Т7)

2) V2=(Т1,Т2,Т3,Т5,Т8) 5) V5=(Т1,Т2,Т4,Т5,Т8)

3) V3=(Т1,Т2,Т3,Т6,Т8) 6) V6=(Т1,Т2,Т4,Т6,Т8)

Для вибору оптимального варіанта може бути застосована багатокритеріальна процедура вибору, при якій множина критеріїв формується з множини цілей реформування п-ва (Сj):

С1: Забезпечення фін.стабільності, сталого беззбиткового функціонування, збільшення прибутковості та рентабельності;

С2: забезпечення ринкових вимог до кінцевої продукції та підвищення її конкурентоспроможності;

С3: поліпшення соціального статусу членів труд.колективу і т.д.

Кожній цілі Сj надається пріоритет рj за 10-бальною шкалою, який х-є її важливість, причому Σ рj =10.

Ступінь досягнення цілі за допомогою одного з шести наведених варіантів переходів Vi оцінюється експертами величиною , де „+” відповідає наближенню до цілі Сj, а „-„ – віддаленню від неї.При цьому застосовується така шкала значень xij, що х=є вплив Vi на Сj:

0 – вплив відсутній

0,1 – дуже слабкий,

0,3 – слабкий,

0,5 – помірний,

0,7 – потужний,

0,9 дуже потужний,

1 – абсолютний.

Значення xij може знаходитися і між зазначеними точками. Для кожного варіанта переходів Vi розраховуються значення глобального критерію досягення цілей за формулою:

Оптимальним є варіант переходів з максимальним значенням Іі.