Стан адаптації підприємства в залежності від моделі його поводження

Активна модель поводження підприємства є найбільш адаптованою до ринкових впливів. Вона припускає розробку різних моделей адаптивної реакції в залежності від характеру прогнозованих змін і ступеня їхньої важливості для діяльності підприємства.

У консервативній моделі поводження адаптивна реакція носить змушений і локальний характер, тобто зміни в діяльності підприємства відбуваються лише тоді, коли воно, по суті, поставлено перед вибором: або збитки аж до банкрутства, або перетворення, але лише за окремими аспектами діяльності або в окремих підрозділах підприємства, що не робить істотного впливу на діяльність усього підприємства.

У змішаній моделі поводження підприємства розроблена не модель адаптації, а тільки її загальні принципи і підходи до поводження підприємства в ринкових умовах, а сама адаптація залежить від виду і ступеня інтенсивності впливу факторів зовнішнього середовища: при інтенсивному впливі загальні принципи адаптації певним чином реалізуються в діяльності підприємства, а при невисокій інтенсивності – реалізація принципів адаптації носить поверхневий і несистемний характер.

У залежності від факторів, що впливають, сукупність адаптивних заходів підприємства можна поділити на такі групи:

адаптація підприємства до нововведень;

адаптація підприємства до змін кон'юнктури ринку;

адаптація підприємства до соціально-культурних і політико-правових умов.

Кожен вид адаптації передбачає комплекс робіт, пов'язаний з організацією адаптації на підприємстві.

Адаптація підприємства до нововведень є найбільш складним і трудомістким видом адаптації, оскільки заходи, що розроблюються з метою забезпечення відповідності технічного рівня виробництва досягненням науки і техніки відрізняються широким масштабом, мають здатність впливати на діяльність практично усіх виробничих і управлінських підрозділів, вимагають залучення кваліфікованих фахівців, значної інвестиційної підтримки і повинні бути проведені в стислі проміжки часу.

Аналіз ступеня новизни ідей здійснюється на основі інформаційних джерел з різних підрозділів підприємства, зв'язаних із проведенням НДДКР. У цьому зв'язку варто підкреслити важливість інформаційного забезпечення НДДКР, оскільки саме інформаційне забезпечення прямо впливає на технічний розвиток підприємства, на процес освоєння нововведень.

Економічна доцільність освоєння нововведення визначається на основі досліджень ринку. Якщо мова йде про освоєння нового виду продукції, робіт або послуг, то тоді проводиться вивчення купівельного попиту відповідно до існуючих положень. При освоєнні нової технології розглядаються питання витрат на її освоєння, ціни на продукцію, роботи або послуги, при виробництві яких буде використовуватися дана технологія.

На наступному етапі адаптації підприємства до нововведень здійснюється перевірка можливостей підприємства з їх реалізації. З цією метою проводиться аналіз виробничого потенціалу підприємства, кваліфікації його управлінського і виробничого персоналу, інфраструктури підприємства тощо. Якщо результати аналізу показують, що реалізація нововведення доцільна, тоді можна приступати до визначення тих змін, що повинні бути внесені в стратегію або тактику діяльності підприємства й у функціонування його внутрішніх систем.

Адаптація підприємства до нововведень вимагає витрат як одноразового, так і поточного характеру, у зв'язку з чим на завершальному етапі адаптації необхідно визначити характер витрат, їхню величину, терміни і джерела покриття. Серед джерел покриття витрат на адаптацію підприємства до нововведень варто вказати такі, як апеляція до державної підтримки в різних формах, здійснювана підприємствами з метою пошуку джерела дешевих грошей, при цьому не претендують на частину власності і контролю; активізація власних зусиль по зміцненню фінансового стану, реалізована в максимальному використанні всіх ресурсів, при створенні цілеспрямованої стратегії поводження, що дає можливість стабілізувати доходи і зменшити витрати; пошук іноземних інвесторів, що вдається, щоправда, деяким підприємствам, але є досить привабливим джерелом інвестицій нетрадиційних, фінансових джерел, який можна було використовувати тривалий час.

Адаптація підприємства до змін кон'юнктури ринку може здійснюватися по-різному, у залежності від характеру цих змін в послідовності, що представлена на рис. 4.2.

Рис. 4.2. Адаптація підприємства до змін кон`юнктури ринку

Зміна кон'юнктури ринку пов'язана, зазвичай, з появою нових видів продукції і ростом попиту на неї, падінням попиту на вже існуючі види продукції, зміною цінової політики підприємств або посиленням заходів нецінової конкуренції. Серед змін також слід відзначити такі, як вихід безпосередньо до споживачів продукції (відмовлення від різного роду посередників) і створення групи постійних споживачів. Ці зміни по суті взаємообумовлені.

Форма виходу безпосередньо до споживачів продукції може бути найрізноманітнішої – відкриття фірмових магазинів, участь у виставках, ярмарках, експозиціях товарів (як постійно діючих, так і проведених періодично), формування визначеного типу мережі просування продукції на ринок (дистриб'юторської, франчайзингової, дисконтної, мережного маркетингу і т.д.). Метою безпосереднього контакту підприємства виробника зі споживачами його продукції є скорочення терміну просування продукції до споживача і ланцюжка посередників, що дозволить підприємству продавати свою продукцію за більш низькими цінами і витримувати конкуренцію на відповідному ринку. Крім того, безпосередній контакт зі споживачем дозволяє краще довідатися його потреби і вимоги до продукції і, відповідно, вчасно внести відповідні зміни в конструкцію виробу, його дизайн, організувати до- і післяпродажний сервіс продукції і її гарантійне обслуговування. Безпосередній вихід підприємства на споживачів продукції дозволяє сформувати коло постійних споживачів продукції, що є гарантом фінансової безпеки підприємства.

Адаптація підприємства до соціально-культурних умовпередбачає надання допомоги в розвитку здібностей, навичок, кваліфікації працівників, що відповідають умовам конкурентоспроможності на ринку; використання всіх можливостей, що створюються переходом до ринку інформуванням нової системи господарювання з найбільшою вигодою для працівників (підвищення заробітної плати, поліпшення умов праці, підвищення рівня організації і культури праці на підприємстві).

Адаптація підприємства до політико-правових умовприпускає, насамперед, створення інформаційних систем, необхідних для відстеження всіляких змін у даній сфері; використання консультаційних­ послуг кваліфікованих юристів, соціологів і політологів; використання різних форм страхування від ризиків змін у політико-правовому середовищі.

Розглянуті види адаптації підприємства і представлені в найбільш загальному виді зміни, у стратегії і тактиці їхньої діяльності, здійснювані при зміні зовнішнього середовища, дозволяють зробити висновок, що підприємство для збереження своїх конкретних позицій і забезпечення своєї фінансової безпеки в соціально-економічній ситуації, що складається, повинно постійно здійснювати спостереження за станом зовнішнього середовища й оцінювати відповідність функціонування внутрішніх систем стану зовнішнього середовища; прогнозувати динаміку зовнішнього середовища і стежити за формуванням основних тенденцій її розвитку; визначати можливі зміни, що слід вносити у внутрішні системи підприємства у зв'язку з відповідними змінами зовнішнього середовища, тобто відповідним чином реагувати на зміни зовнішнього середовища, на вплив його факторів.