Види і процес адаптації, адаптивна реакція підприємства

Зміна зовнішнього середовища діяльності підприємств і її вплив на їхню діяльність розглядаються як вихідна посилка адаптації підприємств.

Поняття адаптації підприємства в українській економіці у своєму розвитку пройшло ряд стадій. Відповідно до первісного підходу адаптація трактувалася як ступінь залучення підприємств у ринкові форми господарювання. На перших етапах ринкових перетворень адаптація розумілася як швидка зміна форми власності, самостійний вихід на зовнішній ринок, прагнення до максимізації прибутку, виробництва конкурентоспроможної продукції, реалізоване через зменшення витрат, ліквідацію збиткових виробництв, скорочення надлишкового персоналу тощо. Розумінню адаптації як ступеня залучення підприємств у ринкові форми господарювання були властиві надмірна „економічність", що не враховувала соціальних складових реформ економіки, а також тимчасовий характер, оскільки процес залучення промислових підприємств України в ринкові відносини має тимчасові границі, тобто цей процес не є нескінченним. З формуванням в економіці України ринкової системи господарювання визначення адаптації підприємств як ступеня їхнього залучення в ринкові форми господарювання втратило зміст.

Трохи пізніше превалював дещо інший підхід до трактування поняття „адаптація”. Різкий спад виробництва в цілому по країні, а головне зміна економічних функцій держави, що вже не була основним інвестором і споживачем продукції, зробили проблему виживання підприємств у нових умовах головною. У зв'язку з цим адаптація стала трактуватися як „виживання”, а саме як утримання виробництва на належному рівні, збереження основних фондів і ключових технологій, ядра трудового колективу. При такому підході до визначення адаптації втрачається бачення перспектив розвитку підприємств. Крім того, даний підхід до визначення сутності адаптації підприємств, як і попередній, також носить тимчасовий характер, оскільки при стабілізації економічної ситуації в країні, при налагодженій діяльності промислових підприємств визначення адаптації як засіб для виживання в нестабільних умовах економіки втрачає зміст.

У рамках наступного підходу адаптація розуміється вже як ступінь освоєння нових правил гри, нових способів виробничо-фінансової діяльності підприємства в принципово іншому зовнішньому середовищі. Це визначення адаптації підприємств значною мірою відповідає загальному поняттю адаптації, оскільки в загальному випадку під адаптацією будь-якої системи розуміється її пристосовування до умов існування або діяльності.

У дійсності поняття адаптації підприємства до впливу зовнішнього середовища є більш широким і універсальним, таким, що припускає внесення змін у його діяльність з метою забезпечення економічної безпеки. Причому змін, що торкаються стратегічних цілей, діяльності або тактики досягнення цих цілей, які супроводжуються змінами у внутрішніх системах і підрозділах у відповідь на зміни зовнішнього середовища, що відбуваються.

Метою адаптації підприємств до факторів впливу зовнішнього середовища є забезпечення економічної безпеки підприємства за допомогою підвищення ефективності використання ресурсів, забезпечення балансу інтересів із суб'єктами зовнішнього середовища, зміцнення або збереження його ринкових позицій для забезпечення конкурентоспроможності продукції. Адаптація підприємства до впливу зовнішнього середовища становить багатоступеневий процес ( рис. 4.1).