Державна політика в галузі охорони праці.

Основні положення Закону України «Про охорону праці».

Закон України «Про охорону праці» є одним з найважливіших актів законодавства про охорону праці. Він визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров’я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи чи організації або уповноваженим ним органом і працівником питання безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Дія Закону поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно від форм власності та видів їх діяльності, на усіх громадян, які працюють, а також тих, що залучені до праці на цих підприємствах.

Ним передбачено:

- впровадження економічних методів управління охороною праці, створення спеціальних фондів охорони праці;

- створення чіткої системи органів державного управління і нагляду за охороною праці та системи організації цієї роботи;

- визначення прав і соціальних гарантій працівників, які потерпіли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та сімей загиблих на виробництві;

- визначення правового статусу служби охорони праці на підприємствах;

- забезпечення активної участі профспілок, створення необхідних передумов для можливості обрання комісій охорони праці підприємства та уповноважених трудового колективу з цих питань;

- визначення місця і ролі колективного договору підприємства у вирішенні завдань щодо поліпшення умов і безпеки праці, забезпеченні встановлених прав і соціальних гарантій працівників, у тому числі на пільги і компенсації.

Закон України "Про охорону праці" передбачає можливість міжнародного співробітництва в галузі охорони праці − це міжнародне співробітництво може полягати у вивченні, узагальненні та впровадженні світового досвіду з організації охорони праці, покращенні умов та безпеки праці; у виконанні міжнародних договорів і угод з охорони праці; у можливості придбання та впровадження на підприємствах засобів індивідуального захисту та інших видах міжнародного співробітництва. Законодавством закріплено перевагу норм міжнародних договорів і угод, в яких бере участь Україна, над нормами внутрішнього законодавства України.

Державна політика в галузі охорони праці.

Конституцією України всім громадянам України гарантовані належні, безпечні і здорові умови праці (ст.43 Конституції України), також встановлюється право всіх працюючих на щотижневий відпочинок та щорічну оплачувану відпустку, а також встановлення скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Інші статті Конституції встановлюють право громадян на соціальний захист, що включає право забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності (ст. 46); охорону здоров‘я, медичну допомогу та медичне страхування (ст. 49); право знати свої права та обов‘язки (ст. 57) та інші загальні права громадян, в тому числі, право на охорону праці.

Охорона праці − це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці. Виходячи з цього визначення − охорона праці являє собою систему державних законодавчих актів, а також певний комплекс різних заходів та засобів, що спрямовані на забезпечення безпеки, збереження здоров'я та працездатності працюючих при виконанні ними трудового процесу в умовах виробництва.

Державна політика в галузі охорони праці закріплена нормами Конституції України, визначається та регламентується законодавчими актами що визначають основні положення з охорони праці: Законом України «Про охорону праці», Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Кодексом законів України «Про працю». Також діють спеціальні законодавчі акти, якими є міжгалузеві та галузеві нормативно-правові акти з охорони праці. Окрім законодавчих актів України, правові відносини у сфері охорони праці регулюються підзаконними нормативними актами: до найважливіших підзаконних нормативно-правових актів з питань охорони праці належать: «Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захво­рювань, аварій на підприємствах, в установах і організаціях»; «Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків».

Законодавством закріплено перевагу норм міжнародних договорів і угод, в яких бере участь Україна, над нормами внутрішнього законодавства України.

Державна політика в галузі охорони праці спрямована на:

- Пріоритет життя та здоров’я робітників, повної відповідальності работодавця по створенню належних безпечних та здорових умов праці.

- Підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення технічного контролю за станом виробництв.

- Комплексного вирішення задач з охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих та регіональних програм з цього питання.

- Соціального захисту робітників, повної компенсації шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

- Встановлення вимог з охорони праці для усіх підприємств та суб’єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності.

- Використання економічних методів управління охороною праці, участі держави у фінансуванні заходів з охорони праці.

- Інформування населення, проведення навчань, професійної підготовки і підвищення кваліфікації робітників з питань охорони праці.

- Використання світового досвіду організації роботи відносно поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.