Конституційно-правове регулювання інформації в Україні: поняття, види, джерела

Право на інформацію закріплено в частині другій статті 34 Конституції України і ст. 9 Закону України „Про інформацію”.

Ч. 2 ст. 34 закрілює, що „кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати та розповсюджувати інформацію усно, письмово або іншим способом за своїм вибором”.

Ст. 9 Закону України „Про інформацію” визначає дане право наступним чином: „Всі громадяни України, юридичні особи та державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного отримання, використання, розповсюдження та збереження відомостей, що є необхідними для реалізації ними своїх прав, свобод та законних інтересів, здійснення завдань та функцій. Кожному громадянину забезпечується вільний доступ до інформації щодо нього особисто, крім випадків, передбачених законами України.

Ч. 3 ст. 34 вказує, що здійснення права на інформацію може бути обмежено законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності, суспільного порядку, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для попередження розголошення інформації, отриманої конфіденційно або для підтримання авторитету чи справедливого правосуддя.

Ч. 2 ст. 32 Конституції України вказує, що з метою захисту особистого життя людини не допускається збирання, зберігання, використання та розповсюдження конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, передбачених законом.

Ч. 3 ст. 32 Конституції України визначає, що кожен громадянин має право знайомитися з інформацією про себе в органах державної влади та управління, організаціях тощо. Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе та членів своєї сім’ї. Право вимагати вилучення недостовірної інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної збиранням, зберіганням, викорситанням та розповсюдженням недостовірної інформації.

Ст. 57 Конституції України закріплює право на правовий захист.

Ч. 2 ст. 57 Конституції України вказує на те, що закони та інші нормативно-правові акти, які визначають права та обов’язки громадян, повинні бути доведені до відома населення.

В Україні прийнятий пакет законів, які регулюють дані відносини:

1. Закон України „Про друковані засоби масової інформації (пресу) (грудень 1992 р.);

2. Закон України „Про телебачення та радіомовлення” (1993 р.);

3. Закон України „Про державну таємницю” (1994);

4. Закон України „Про систему телебачення та радіомовлення” (1997 р.);

5. Закон України „Про порядок сповіщення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в засобах масової інформації” (1997 р.);

6. Закон України „Про державну підтримку засобів масової інформації та захист журналістів” (1997 р.);

7.Положення про міністерство інформації, затверджене указом Президента України від 19.02.97 р.

Право на свободу інформації регулюється також міжнародними актами:

1) Загальною декларацією прав людини;

2) Міжнародним пактом про громадянські і політичні права;

3) Конвенціями: „Про боротьбу з розповсюдженням порновидань”, „Неправдивої та недостовірної інформації”.

Відповідно до ст. 18 Закону України „Про інформацію” основними видами інформації є:

1. Статистична;

2. Масова (газети, журнали, телебачення, радіо);

3. Інформація про діяльність державних органів влади та органів місцевого та регіонального самоврядування;

4. Правова інформація;

5. Інформація про особу (національність, освіта, сімейний стан тощо – анкетні дані);

6. Інформація довідково-енциклопедичного характеру (рекламні повідомлення, оголошення);

7. Соціологічна інформація (соціологічні дослідження, спостереження).

За режимом доступності інформація поділяється на відкриту та інформацію з обмеженим доступом. Інформація з обмеженим доступом за своїм правовим режимом поділяється на конфіденційну та таємну. Конфіденційна інформація представляє собою відомості, які знаходяться у володінні, користуванні та розпорядженні окремих фізичних осіб або юридичних осіб та розповсюджується за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов. Громадяни України мають право доступу до інформації (для якої мети збирається про них інформація, як і з якою метою вона буде використана). Громадяни України мають право оскаржити її правильність, повноту, доцільність її використання.

Відповідальність за порушення законодавства про інформацію настає у вигляді дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності.