Право не отримувати ідентифікаційні коди державного реєстру фізичних осіб — платників податків та інших обов'язкових платежів

Досить складною загальнодержавною проблемою стало за­провадження системи ідентифікаційних кодів для громадян України. Зіткнулися інтереси держави (насамперед, податкових органів) та релігійних конфесій, які виступили проти цієї про­цедури. Проблема набула гостроти і нині не вирішена.

Позицію Державної податкової адміністрації України об­ґрунтовано в листі від 11 липня 2002 р. № 4376/6/19-0116,, зміст якого такий:

1. Згідно зі ст. 67 Конституції України "кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом".

Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та дохо­ди за минулий рік у порядку, встановленому законом.

Функції контролю за дотриманням податкового законодав­ства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю спла­ти до бюджетів, державних цільових фондів податків та інших обов'язкових платежів покладено на державні податкові органи, за рахунок яких держава виплачує мільйонам громадян пенсії, житлові субсидії, фінансує заклади охорони здоров'я та освіти, утримує армію, міліцію тощо.

2. Прийняття змін до Закону України "Про державний реєстр
фізичних осіб — платників податків та інших обов'язкових платежів" (далі — Закон), згідно з якими для осіб, котрі через свої релігійні або інші переконання відмовляються від присвоєння їм ідентифікаційних номерів, вносяться спеціальні відмітки
про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

На сьогодні конкретний механізм реалізації ст. 1 цього За­кону з урахуванням внесених змін ще не визначений на законо­давчому рівні.

3. Аналіз конституційних норм свідчить, що розподіл на тих,
хто виконує Закон і реєструється в Державному реєстрі, і тих,
хто відмовляється від цього, означає надання певних привілеїв
окремим категоріям громадян залежно від їх ставлення до ре­лігії. Це суперечить ст. 24 та 35 Конституції України, де зазна­чено, що громадяни не можуть мати жодних привілеїв за озна­кою релігійних переконань і ніхто не може звільнятися від своїх обов'язків перед державою або відмовлятися від виконання законів через релігійні переконання.

Внесення відміток у паспорти суперечить ст. 4 Закону Украї­ни "Про свободу совісті і релігійні організації", де йдеться про те, що в офіційних документах ставлення громадянина до релігії не вказується.

Усі записи, які вносяться у паспорт громадянина України, регламентуються положенням "Про паспорт громадянина Украї­ни", затвердженим постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. № 2503-ХП (у редакції постанови Верховної Ради України від 2 вересня 1993 р. № 3423-ХІІ (далі — Поло­ження), на основі якого Міністерство внутрішніх справ України розробило інструкцію щодо правил та порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затверджену наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 серпня 1994 р. № 316 та зареєстровану в Міністерстві юстиції України 5 верес­ня 1994 р. за № 211/421 (далі — Інструкція).

Оскільки відмітка про наявність у громадянина, який через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прий­няття ідентифікаційного номера, права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера, не передбачена цим поло­женням та інструкцією, потребується внесення змін у ці доку­менти.

4. Зважаючи на таку суперечність, Державна податкова адмі­ністрація України на виконання доручення Кабінету Міністрів України розробила, узгодила з міністерствами і відомствами та подала на розгляд до Верховної Ради України альтернативний до чинного закону проект Закону України "Про внесення змін та доповнень до Закону України "Про Державний реєстр фізич­них осіб — платників податків та інших обов'язкових платежів" (реєстр № 4306 від 19 січня 2000 р.).

Також Державна податкова адміністрація України поруши­ла питання щодо внесення змін до положення та розробки по­рядку внесення відміток у паспорти фізичних осіб, зауважуючи при цьому, що глава Української православної церкви Мос­ковського патріархату блаженіший Володимир у 1999 р. ви­словився проти внесення відміток у паспорти віруючих гро­мадян.

Нарешті це протиріччя вирішилося з прийняттям Закону від 16 березня 2006 р. № 3575-ІУ "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб — підприємців" Ст. 6 цього Закону визнає право фізичних осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляють­ся від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідо­мили про це відповідні органи державної влади та мають відміт­ку у паспорті, користуватися в повному обсязі правами підпри­ємців та платників податків.

Цей закон набув чинності з 18 жовтня 2006 р.