Реєстрація та припинення діяльності релігійних організацій

Статут (положення) релігійної організації, який відповідно до цивільного законодавства визначає її правоздатність, підля­гає реєстрації у порядку, встановленому законом. Цей статут приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з'їздах, конференціях.

У статуті (положенні) релігійної організації можуть бути відомості про:

1) вид релігійної організації, її віросповідну приналежність і місцезнаходження;

2) місце релігійної організації в організаційній структурі ре­лігійного об'єднання;

3) майновий стан релігійної організації;

4) права релігійної організації на заснування підприємств, засобів масової інформації, інших релігійних організацій, ство­рення навчальних закладів;

5) порядок внесення змін і доповнень до статуту (положення) релігійної організації;

6) порядок вирішення майнових та інших питань у разі при­пинення діяльності релігійної організації.

Статут (положення) може містити й інші відомості, пов'язані з особливостями діяльності цієї релігійної організації. Статут (положення) релігійної організації не має суперечити чинному законодавству.

Документи, які визначають віросповідну діяльність, вирішу­ють інші внутрішні питання релігійної організації, не підляга­ють реєстрації в державних органах.

Релігійна організація визнається юридичною особою з мо­менту реєстрації її статуту (положення). Релігійна організація як юридична особа користується правами і несе обов'язки від­повідно до чинного законодавства і свого статуту (положення).

Для одержання релігійною громадою правоздатності юри­дичної особи громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її та досягли 18-річного віку, подають заяву та ста­тут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Сева­стопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим — до уряду Автономної Республіки Крим.

Релігійні центри, управління, монастирі, релігійні братства, місії та духовні навчальні заклади подають на реєстрацію статут (положення) до державного органу України у справах релігій.

Орган, який здійснює реєстрацію, у місячний термін роз­глядає заяву, статут (положення) релігійної організації, прий­має відповідне рішення і не пізніше як у десятиденний термін письмово повідомляє про нього заявникам.

За потреби орган, який реєструє статути (положення) релігій­них організацій, може вимагати висновки місцевої державної адміністрації, виконавчого комітету сільської, селищної, місь­кої рад народних депутатів, а також спеціалістів. У цьому разі рішення про реєстрацію статутів (положень) релігійних органі­зацій приймається у тримісячний термін.

Перевищення встановленого законом терміну прийняття рішень про реєстрацію статутів (положень) релігійних органі­зацій може бути оскаржено до суду у порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України.

Зміни і доповнення статутів (положень) релігійних організа­цій підлягають реєстрації у тому самому порядку і в ті самі термі­ни, що і реєстрація статутів (положень). За потреби у розгляді пи­тання про реєстрацію статуту (положення) можуть брати участь з дорадчим голосом представники релігійної організації.

У реєстрації статуту (положення) релігійної організації може бути відмовлено, якщо її статут (положення) або діяльність су­перечать чинному законодавству.

Рішення про відмову в реєстрації статуту (положення) релі­гійної організації із зазначенням підстав відмови повідомля­ється заявникам письмово в десятиденний термін. Це рішення може оскаржуватися до суду в порядку, передбаченому цивіль­ним процесуальним законодавством України.

Діяльність релігійної організації може бути припинено у зв'язку з її реорганізацією (поділом, злиттям, приєднанням) або ліквідацією. Реорганізація або ліквідація релігійної організації здійснюється відповідно до її власних настанов. Реєстрація ста­тутів (положень) новоутворених після реорганізації релігійних організацій здійснюється у порядку, встановленому законом.

У разі порушення релігійною організацією, що є юридичною особою, положень закону та інших законодавчих актів України її діяльність може бути припинена також за рішенням суду.

У судовому порядку діяльність релігійної організації припи­няється лише у випадках:

1) вчинення релігійною організацією дій, недопустимість яких передбачено ст. З, 5 і 17 Закону "Про свободу совісті та релігійні організації";

2) поєднання обрядової чи проповідницької діяльності релі­гійної організації з посяганнями на життя, здоров'я, свободу і гідність особи;

3) систематичного порушення релігійною організацією вста­новленого законодавством порядку проведення публічних релігійних заходів (богослужінь, обрядів, церемоній, походів тощо);

4) спонукання громадян до невиконання своїх конституцій­них обов'язків або дій, які супроводжуються грубими порушен­нями громадського порядку чи посяганням на права і майно державних, громадських або релігійних організацій.

Суд розглядає справу про припинення діяльності релігійної організації у порядку позовного провадження, передбаченого Цивільним процесуальним кодексом України, за заявою органу, уповноваженого здійснювати реєстрацію статуту конкретної релігійної організації, або прокурора.