Відокремлення церкви (релігійних організацій) від держави

В Україні здійснення державної політики щодо релігії і цер­кви належить виключно до відання України. Церква (релігійні організації) в Україні відокремлена від держави.

Держава захищає права і законні інтереси релігійних органі­зацій; сприяє встановленню відносин взаємної релігійної і сві­тоглядної терпимості й поваги між громадянами, які сповідують або не сповідують релігію, між віруючими різних віросповідань та їх релігійними організаціями; бере до відома і поважає тра­диції та внутрішні настанови релігійних організацій, якщо вони не суперечать чинному законодавству.

Держава не втручається у здійснювану в межах закону діяль­ність релігійних організацій, не фінансує діяльність будь-яких організацій, створених за ознакою ставлення до релігії. Усі релігії, віросповідання та релігійні організації рівні перед законом. Вста­новлення будь-яких переваг або обмежень однієї релігії, віросповідання чи релігійної організації щодо інших не допускається.

Релігійні організації не виконують державних функцій.

Ці організації мають право брати участь у громадському жит­ті, а також використовувати нарівні з громадськими об'єднан­нями засоби масової інформації.

Релігійні організації не беруть участі у діяльності політичних партій і не надають політичним партіям фінансової підтримки, не висувають кандидатів до органів державної влади, не ведуть агітації або фінансування виборчих кампаній кандидатів до цих органів. Священнослужителі мають право на участь у політич­ному житті нарівні з усіма громадянами.

Релігійна організація не має права втручатися у діяльність інших релігійних організацій, у будь-якій формі проповідувати ворожнечу, нетерпимість до невіруючих і віруючих інших віро­сповідань.

Релігійна організація зобов'язана додержуватися вимог чин­ного законодавства і правопорядку.

Відокремлення школи від церкви (релігійних організацій)

Державна система освіти в Україні відокремлена від церкви (релігійних організацій) і має світський характер. Доступ до різ­них видів і рівнів освіти надається громадянам незалежно від їх ставлення до релігії.

Не допускається обмеження на ведення наукових дослі­джень, у тому числі й тих, що фінансуються державою, пропа­ганду їх результатів або включення їх до загальноосвітніх програм за ознакою відповідності чи невідповідності до положень будь-якої релігії або атеїзму.

Громадяни можуть навчатися релігійного віровчення та здо­бувати релігійну освіту індивідуально або разом з іншими, віль­но обираючи мову навчання.

Релігійні організації мають право відповідно до своїх внут­рішніх настанов створювати для релігійної освіти дітей і дорос­лих навчальні заклади і групи, а також проводити навчання в інших формах, використовуючи для цього приміщення, що їм належать або надаються у користування.

Викладачі релігійних віровчень і релігійні проповідники зобов'язані виховувати своїх слухачів у дусі терпимості і пова­ги до громадян, які не сповідують релігії, та до віруючих інших віросповідань.