Майновий стан релігійних організацій
Релігійні організації мають право використовувати для своїх потреб будівлі і майно, що надаються їм на договірних засадах державними, громадськими організаціями або громадянами.
Культові будівлі та майно, які є власністю держави, передаються організаціями, на балансі яких вони перебувають, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим — уряду Автономної Республіки Крим.
Культова будівля і майно, що є державною власністю, можуть передаватися у почергове користування двом або більше релігійним громадам за їх взаємною згодою. Якщо такої згоди немає, державний орган визначає порядок користування культовою будівлею і майном шляхом укладення з кожною громадою окремого договору.
Культова будівля та інше майно, які становлять історичну, художню або іншу культурну цінності, передаються релігійним організаціям і використовуються ними з дотриманням установлених правил охорони і використання пам'яток історії та культури.
Клопотання про передачу релігійним організаціям культових будівель і майна у власність чи безоплатне користування розглядається у місячний термін з письмовим повідомленням про це заявників.
Релігійні організації мають переважне право на передання їм культових будівель із земельною ділянкою, потрібною для обслуговування цих будівель.
Користування землею релігійні організації здійснюють у порядку, встановленому Земельним кодексом України та іншими законодавчими актами України.
Суттєвими проблемами у діяльності релігійних організацій є питання землекористування. Позиція Державного комітету України по земельних ресурсах сформульована у листі № 14-11-11/2704 від 29 квітня 2003 р.
Усі землі в межах території України за основним цільовим призначенням поділяються на дев'ять самостійних категорій (ст. 19 Земельного кодексу України), а саме: на землі житлової та громадської забудови, сільськогосподарського, природно-заповідного, рекреаційного, оздоровчого, історико-культурного призначення, землі лісового й водного фондів, землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони.
Відповідно до класифікації земель чинної Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 5 листопада 1998 р. № 377, зареєстрованої Міністерством юстиції України 14 грудня 1998 р. за № 788/3228, релігійні організації належать до "інших громадських організацій" (шифр рядка 47), а це, зокрема, зареєстровані релігійні організації — православні, греко-католицькі, протестантські, іудейські, мусульманські та інші релігійні організації, крім підсобних господарств релігійних організацій, у тому числі господарств монастирів.
Згідно зі ст. 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування. Отже, земельні ділянки, на яких розміщені культові споруди релігійних організацій, належать до земель житлової та громадської забудови.
У ч. 1 ст. 82 Земельного кодексу України зазначено, що юридичні особи України (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати право власності на земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами, внесення земельних ділянок засновниками до статутного фонду, прийняття спадщини, виникнення інших підстав, передбачених законом. Згідно зі ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності.
Підприємство — це самостійний статутний суб'єкт господарювання, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою отримання відповідного прибутку (ст. 1 Закону України "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991 р. № 887-ХІІ). Поняття "комунальне підприємство" визначено у ст. 2 цього Закону, відповідно до якої комунальним підприємством є підприємство, засноване на власності відповідної територіальної громади. А державне підприємство — це підприємство засноване на державній власності, у тому числі казенне.
Релігійна громада не може бути віднесена до цієї категорії юридичних осіб, а тому й не може бути, згідно з чинним законодавством, суб'єктом права постійного користування на землю. Оскільки релігійні організації відповідно до положень Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" від 23 квітня 1991 р. № 987-ХП не можуть займатися підприємницькою діяльністю та не належать до організацій державної або комунальної власності і згідно з положеннями Земельного кодексу України не можуть набути право власності на землю або право постійного користування землею, то релігійним громадам можуть надаватись земельні ділянки тільки в оренду.
Договори про надання в користування релігійним організаціям культових та інших будівель і майна можуть бути розірвані або припинені в порядку і на підставах, передбачених цивільним законодавством України.
Самовільне захоплення культових будівель чи привласнення культового майна не допускається. Рішення державних органів з питань володіння та користування культовими будівлями і майном можуть оскаржуватися до суду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.
Релігійні організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, яке належить їм на праві власності. У власності релігійних організацій можуть бути будівлі, предмети культу, об'єкти виробничого, соціального і добродійного призначення, транспорт, кошти та інше майно, необхідне для забезпечення їх діяльності. Релігійні організації мають право власності на майно, придбане або створене ними за рахунок власних коштів, пожертвуване громадянами, організаціями або передане державою, а також придбане на інших підставах, передбачених законом. У власності релігійних організацій може бути також майно, що перебуває за межами України.
Релігійні організації мають право звертатися за добровільними фінансовими та іншими пожертвуваннями та одержувати їх. Фінансові та майнові пожертвування, як і інші доходи релігійних організацій, не оподатковуються.
Релігійні організації не мають права проводити примусове обкладання віруючих.
Право власності релігійних організацій охороняється законом.
Релігійні організації у порядку, визначеному чинним законодавством, мають право для виконання своїх статутних завдань засновувати видавничі, поліграфічні, виробничі, реставраційно-будівельні, сільськогосподарські та інші підприємства, а також добродійні заклади (притулки, інтернати, лікарні тощо), які мають право юридичної особи.
Прибуток від виробничої діяльності та інші доходи підприємств релігійних організацій оподатковуються відповідно до чинного законодавства у порядку і розмірах, установлених для підприємств громадських організацій. Суми їх прибутку, які використовуються в добродійних цілях, не оподатковуються.
Будівництво культових та інших будівель релігійними організаціями здійснюється у порядку, встановленому чинним законодавством для об'єктів цивільного призначення. Культові будівлі — пам'ятки історії та культури реставруються і ремонтуються з дотриманням установлених правил охорони і використання пам'яток історії та культури.
У разі припинення діяльності релігійної організації майнові питання вирішуються відповідно до її статуту (положення) і чинного законодавства. Після припинення діяльності релігійних організацій майно, надане їм у користування державними, громадськими організаціями або громадянами, повертається його колишньому власнику.
На майно культового призначення, що належить релігійним організаціям, не може бути звернено стягнення за претензіями кредиторів.
Якщо немає правонаступників, майно релігійної організації, що припинила свою діяльність, переходить у власність держави. У разі припинення діяльності релігійної організації у зв'язку з порушенням цього Закону та інших законодавчих актів України майно, що перебуває в її власності, за винятком культового, може безоплатно переходити у власність держави. Культове майно передається іншим релігійним організаціям.
Релігійні організації мають право виготовляти, експортувати, імпортувати і розповсюджувати предмети релігійного призначення, релігійну літературу та інші інформаційні матеріали релігійного змісту.
Релігійні організації користуються виключним правом заснування підприємств для видання богослужбової літератури і виробництва предметів культового призначення.
При релігійних організаціях можуть утворюватися товариства, братства, асоціації, інші об'єднання громадян для здійснення добродійності, вивчення та розповсюдження релігійної літератури та іншої культурно-освітньої діяльності. Вони можуть мати свої статути, що реєструються у порядку, встановленому для громадських об'єднань.
Релігійні організації мають право здійснювати добродійну діяльність і милосердя як самостійно, так і через громадські фонди. Суми витрат на цю мету оподаткуванню не підлягають.
Релігійні організації та віруючі, одноосібно або разом з іншими, мають право встановлювати і підтримувати міжнародні зв'язки та прямі особисті контакти, включаючи виїзд за кордон з метою паломництва, участі в зборах та релігійних заходах.
Учасники цих контактів і заходів можуть у порядку, встановленому чинним законодавством, придбавати, одержувати і везти з собою релігійну літературу та інші інформаційні матеріали релігійного змісту.
Релігійні організації можуть направляти громадян за кордон для навчання у духовних навчальних закладах і приймати з цією метою іноземних громадян.
Священнослужителі, релігійні проповідники, наставники, інші представники зарубіжних організацій, які є іноземними громадянами і тимчасово перебувають в Україні, можуть займатися проповідуванням релігійних віровчень, виконанням релігійних обрядів чи іншою канонічною діяльністю лише у тих релігійних організаціях, на запрошення яких вони прибули, і за офіційним погодженням з державним органом, що здійснив реєстрацію статуту (положення) відповідної релігійної організації.
Релігійна організація має право приймати на роботу громадян. Умови праці встановлюються за угодою між релігійною організацією та працівником і визначаються трудовим договором, який укладається у письмовій формі.
Релігійна організація зобов'язана в установленому порядку зареєструвати трудовий договір. У такому самому порядку реєструються документи, за якими визначаються умови оплати праці священнослужителів, церковнослужителів та осіб, котрі працюють у релігійній організації на виборних посадах.
Громадяни, які працюють у релігійній організації за трудовим договором, можуть бути членами профспілки.
На громадян, які працюють у релігійних організаціях та на створених ними підприємствах, добродійних закладах на умовах трудового договору, поширюється дія законодавства про працю, загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оподаткування.
Громадяни, які працюють у релігійних організаціях, на створених ними підприємствах, у закладах на умовах трудового договору, а також священнослужителі, церковнослужителі та особи, які працюють у релігійних організаціях на виборних посадах, підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на умовах і в порядку, встановлених законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Релігійні організації, їх підприємства та заклади, а у випадках, передбачених законом, і працівники цих організацій, підприємств, закладів сплачують страхові внески до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України у разі безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також збирання на обов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України у порядку і розмірах, установлених законодавством.
Усім громадянам, які працюють у релігійних організаціях, їх закладах і на підприємствах, державна пенсія призначається і виплачується на загальних підставах відповідно до законодавства.
Дата добавления: 2016-03-05; просмотров: 700;