Поняття і система адміністративно-територіального устрою України

Україна на момент проголошення незалежності мала сформований територіальний устрій, який залишився без істотних змін і після прийняття Конституції України.

Сьогодні у складі України, як вже зазначалося, знаходиться Автономна рЕспубліка Крим, 24 області, 2 міста загальнодержавного значення (київ та Севастополь), 165 міст обласного і 279 районного значення, 907 селищ міського типу, 490 сільських і 121 міський район, а також 28 839 сільських населених пунктів, об’єднаних в 10 190 сільських округів („сільрад”), як самостійних адміністративно-територіальних одиниць.

Адміністративно-територіальний устрій України не є незмінним. Великі міста з кількістю населення понад 1 мільйон постійно ставлять питання про перетворення їх на міста загальнодержавного значення.

Швидко збільшується чисельність сільрад (сільських округів), в яких об’єднується по кілька сільських населених пунктів під юрисдикцією єдиних для них територіальних громад як первинних суб’єктів місцевого самоврядування. Цей процес, стимульований ст. 140 Конституції України, буде наростати.

Природно, що може відбуватися й зворотній процес, оскільки, відповідно до ст. 6 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, територіальні громади сільських населених пунктів можуть не тільки об’єднуватися, а й роз’єднуватися там, де вони вже об’єднані у сільради (сільські округи). Щоправда, Закон „Про місцеве самоврядування в Україні” застерігає: вихід із складу сільської громади можливий лише за наявності фінансово-матеріальної бази, достатньої для здійснення кожною з таких громад функцій і повноважень місцевого самоврядування відповідно до цього Закону (п. 7 Розділу V).

Отже, питанняадміністративно-територіального устрою повсякденно потребують свого вирішення.

Відповідно до Конституції України (п. 13 ст. 92), територіальний устрій України, а отже, і порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою має визначатися виключно законом України. Самою ж Конституцією України визначаються лише основні засади та система адміністративно-територіального устрою України (ст. 132, 133), а також право Верховної Ради України утворювати і ліквідовувати райони, встановлювати і змінювати межі районів та міст, зараховувати населені пункти до категорії міст, а також вирішувати питання про найменування і перенайменування населених пунктів та районів (п. 29 ст. 85).

Звичайно, відповідні повноваження по вирішення питань адміністративно-територіального устрою мають і інші органи державної влади, а також органи місцевого самоврядування. Так, до повноважень Кабінету Міністрів України належить: внесення до Верховної Ради України подань про утворення, ліквідацію та найменування районів; створення Національної ради з найменування географічних об’єктів затвердження Положення про неї.

Щодо Верховної Ради АРК, обласних рад, то їхні повноваження по вирішенню питань адміністративно-територіального устрою можна поділити на три види.

По-перше, вони мають право вносити до Кабінету Міністрів України пропозиції щодо утворення, ліквідації та найменування новоутворених районів.

По-друге, порушувати перед Верховною Радою України питання щодо: встановлення і зміни меж АРК, області; перенесення адміністративних центрів районів, перенайменування районів; встановлення і зміни меж районів, міст і міських округів; зарахування населених пунктів до категорії міст районного, республіканського значення; утворення і ліквідація районів у містах, найменування та перенайменування районів у містах і населених пунктах.

По-третє, прийняття рішення щодо: зарахування населених пунктів до категорії селищ міського типу, сіл, селищ, встановлення та зміна їх меж; реєстрація сільських (сільрада) та міських (міськрад) округів; взяття на облік і зняття з обліку населених пунктів; ведення Державного реєстру адміністративно-територіальних одиниць; видачі Державного акту встановлення і зміни меж селища міського типу, селища, села, сільського округу. (Села – це сільські населені пункти зі стійким складом жителів, які зайняті переважно сільськогосподарським виробництвом. Селища – це сільські населені пункти, що сформувалися при промисловому чи іншому підприємстві, організації або установи. Селища міського типу – це міські населені пункти, що розташовані при промислових підприємствах, будовах, залізничних вузлах, гідротехнічних спорудах, підприємствах по виробництву і переробці сільськогосподарської продукції та інші населені пункти, які мають комунальну і соціальну інфраструктуру, з кількістю населення понад 2 тис., не менш як дві третини якого зайняті у промисловості чи соціально-культурних сферах. Сільський округ (сільрада) – це адміністративно-територіальне утворення, яке склалося з кількох населених пунктів, розташованих поблизу один одного, і діє під юрисдикцією єдиної територіальної громади та органів місцевого самоврядування).

Щодо Київської та Севастопольської міських рад, то вони, як і обласні ради, вносять до Верховної Ради України подання щодо встановлення і зміни меж міста, міської округи, утворення районів у місті та їх найменування і перенайменування, а також про найменування та перенайменування, а також про найменування та перенайменування інших населених пунктів, що входять до округ цих міст. Поряд із цим Київська та Севастопольська міські ради самостійно приймають рішення про встановлення і зміни меж районів у місті, також про зарахування населених пунктів, що входять до міської округи, до селищ міського типу, сіл, селищ, зміну їхніх меж та інші питання.

Повноваження районних, міських рад міст республіканського, обласного значення зводяться в основному до внесення до Верховної Ради АРК, обласної ради пропозицій щодо тих питань, які вирішують ці ради або порушують питання про їх вирішення перед Верховною Радою України, відповідно до Верховною Радою АРК, обласною радою.

Законом України „Про адміністративно-територіальний устрій України” детально врегульовано порядок вирішення питань на рівні Верховної Рад України та місцевих рад, а також ті вимоги, яким мають відповідати рішення, що приймаються цими органами.

Слід сподіватися, що в майбутньому Україна здійснить широкомасштабну реформу адміністративно-територіального устрою, яка торкнеться не тільки первинної (громад, територіальні масштаби яких, особливо у сільській місцевості, мають бути оптимальними для здійснення там місцевого самоврядування), а й верхньої ланки – областей, система яких склалася, як зазначається у спеціальній літературі, не завжди із врахуванням географічних, економічних, соціальних та інших чинників. Проте така реформа пов’язана із внесенням змін до чинної Конституції, оскільки система та найменування областей опосередкована в тексті самої Конституції.