Цільова специфіка видів спорту

Цільову основу специфіки різних видів спорту, змагальних вправ та спортивних амплуа становлять фактори, які мають подвійний, полярний (амбівалентний) характер. Цими факторами спортсмен і тренер постійно ставляться в ситуа-цію вибору між суто протилежними підходами до побудови тренувального процесу та почерку виступу спортсмена та команди під час змагань.
У психологічній теорії діяльності, яка реалізує ідеї системного підходу, в структурі діяльності виділяється категорія дій, які визначаються цілями, які співвідносяться з цілями. При цьому цілі не видумуються, не ставляться, а органічно появляються з майбутніх дій на основі випереджального відображення. У запропонованому варіанті психологічної специфіки різних видів спорту акцент зроблено на категорії дій, які складають ядро вибору засобів для досягнення змагальних цілей. Цілі можуть суттєво змінюватись від змагання до змагання або бути відносно постійними протягом тривалого часу.
В якості таких цілей здебільшого виступають: подолання небезпеки, соціальна підтримка, емоційне насичення та ергономічність.
Небезпека, як один з основних стресових факторів у спорті, по-різному має значення в різних його видах і представлена розвиненою гамою неприємностей, які очікують спортсмена кожної миті: від небезпеки для життя до небезпеки програшу змагань. Завжди існує альтернатива ризикнути, виграти внаслідок недостатньо засвоєного прийому, підвищення швидкості, непідготовленого удару або "зробити свою гру", показати свій результат, використати коронний прийом, суттєво не ризикуючи. Проблема оправданого ризику чи надзвичайної обережності залишається постійною проблемою для тренера і спортсмена, є ціллю, з якою порівнюють відповідний арсенал засобів. Психологічно це проблема реалізації інтелекту та чуттєвої тканини свідомості, проблема впевненості та тривожності.
Соціальна підтримка, як зміна поведінки спортсмена внаслідок присутності інших спортсменів, суддів, глядачів, є прикладом багатьох непередбачуваних ситуацій, постійного вирішення задачі одержати схвалення, підтримку або відхід від несхвалення, незадоволеності з боку інших, в тому числі суперників та партнерів по команді. Можна спробувати заручитись цією підтримкою за допомогою найрізноманітніших засобів: хорошої гри, коректності стосовно до суперників та суддів, прояву вольових якостей тощо. Не завжди найкоротший шлях до перемоги пролягає через схвалення. Є чимало прикладів у спорті, які пов'язані з очевидним вибором скандальних шляхів до цілі, які викликають незадоволення глядачів, учасників змагань, тренерів, судів (іноді навіть всіх разом взятих).
Емоційна насиченість є ще одним з підходів до цілей спортивного поєдинку. Серед цих цілей - реалізація резервів людських емоцій. У підсумку спортсмену потрібно вибирати одну з альтернатив: емпатія (співпереживання, здатність зрозуміти і прийняти настрій іншої людини, розібратись в її почуттях) і експресія (нахил і готовність до передачі своїх емоцій навколишнім, переважання вираження своїх емоцій над прийняттям емоцій суперників та партнерів). У різних видах спорту по-різному дивляться на проблеми емпатії і експресії; на їх основі можуть бути побудовані однаково успішні програми виступів, можуть бути задіяні агресивні або естетичні спрямування спортсменів та команд під час змагань.
Ергономічність виду спорту, як забезпечення максимально можливого використання конструкторських досягнень і надійного засвоєння технічних засобів даного виду спорту, постійно приваблює увагу тренерів і спортсменів, заставляє вирішувати вічну дилему ефективності спортивного приладу і деяких незручностей, які створює їх використання. Як правило, перед творцями технічних засобів ставиться завдання розробки таких пристосувань, приладів, конструкцій, які були б і ефективними і зручними. Проте у практиці спортсмени використовують досить відмінні за ефективністю і зручністю їх використання технічні засоби, проявляючи вибіркове ставлення з причини індивідуального характеру.