Економіка, як сфера народного господарства має структуру, що включає багато галузей, видів виробництва і територіальних комплексів, які об’єднують відповідні підприємства.

Введення, предмет та завдання дисципліни.

Економіка підприємства – наука про ефективність господарювання, шляхи і методи досягнення підприємством найкращих результатів при найменших витратах.

Предметом вивчення економіки підприємства є методи і способи раціонального поєднання і ефективного використання всіх елементів виробничого процесу.

Завдання дисципліни:

1) Вивчення механізму функціонування підприємства в умовах переходу до ринкових відносин;

2) Обґрунтування структури і напрямків діяльності підприємства і розробка планів його розвитку;

3) Прийняття управлінських рішень на основі аналізу результатів виробничо-господарської і комерційно-фінансової діяльності підприємств.

Економіка є найбільшою сферою суспільних відносин і розглядається, як сукупність відносин, що визначається характером власності на засоби виробництва.

По-друге, як господарство окремого району країни.

По-третє, наукова дисципліна, що займається вивченням народного господарства, його галузей, окремих підприємств, а також окремих елементів виробництва (капітал, фонди і т. п.).

Галузева структура народного господарства України.

Економіка, як сфера народного господарства має структуру, що включає багато галузей, видів виробництва і територіальних комплексів, які об’єднують відповідні підприємства.

Структура виробництва в будь-якому господарстві формується під впливом суспільного поділу праці. Цей поділ праці призводить до виділення окремих виробництв і формування галузей.

Розрізняють:

- загальний;

- частковий;

- одиничний поділ праці.

Галузь промисловості – це якісна однорідна сукупність підприємств, об’єднань та інших господарських одиниць різних форм власності, що виконують однакові функції в системі суспільного поділу праці.

Основними ознаками, що впливають на формування галузей промисловості
(народного господарства) є:

1. Виробництво в значних масштабах однорідної або спорідненої продукції.

2. Наявність великої кількості підприємств цієї продукції.

3. Технологічні процеси і організація праці.

4. Однорідність споживаної підприємствами сировини.

5. Особливий склад спеціально підготовлених кадрів.

В практиці планування і управління використовуються поняття господарської, чистої і комплексної галузі

Господарська – сукупність підприємств, установ з одним органом управління.

Чиста – сукупність підприємств, що випускають однакову продукцію, але знаходяться в підпорядкуванні різних відомств.

Господарська +Чиста =Спеціалізована.

Комплексна –ряд галузей, що об’єднані однорідними ознаками.

Визначним фактором формування галузей і становлення їх оптимального розміру є попит на продукцію.

За характером впливу на предмет праці всі галузі поділяються на добувні і обробні.

По функціональному призначенню продукції всі галузі об’єднуються у дві групи:

1 група - проміжний продукт;

2 група - кінцевий продукт.

Комплекси:

1. Паливно-енергетичний;

2. Металургійний;

3. Машинобудівний;

4. Хіміко-лісний;

5. Промисловість будівельного комплексу;

6. Легка;

7. Обробні галузі, що входять в агропромисловий комплекс (м’ясна, молочна і т.д.).

Одним з найбільш перевірених практикою методів аналізу і планування галузевої структури і міжгалузевих зв’язків є міжгалузевий баланс, тобто економічний документ у натуральному чи вартісному виразі, який містить систему економічних показників, що відображають конкретні пропорції виробництва і споживання кожного виду продукції. Міжгалузевий баланс складається територіальними органами управління на плановий чи звітний період на основі бізнес-планів підприємств.