Зовнішнє середовище господарювання

Зовнішнє середовищев широкому розумінні є сукупність господарських суб’єктів економічний, суспільних та природних умов, національний та міждержавних структур.

Від характеру впливу зовнішнє середовище поділяється на мікро- та макросередовище.

Мікросередовище – середовище прямого впливу на підприємство. Його утворюють певні суб’єкти, споживачі, конкуренти, держоргани, фінансово-кредитні установи. Основні фактори мікросередовища:

- економічні;

- природні;

- науково-технічні;

- політичні;

- демографічні;

- екологічні.

Макросередовище– охоплює матеріальнотехнічні та економічні умови, суспільні відносини та інститути і інші чинники, що впливає на підприємства та їхнє мікросередовище опосередковано.

Рис. 1.1.Функціональна організаційна структура управління підприємством.

К – генеральний керівник; Л – лінійний керівник; Ф – функціональний керівник; В - виконавець.

Ринок є проявленням економічних відносин між людьми, що виникають в результаті 4-х процесів: виробництво, розподіл, обмін, споживання.

Ринок – сфера товарного обігу і пов’язаних з ним сукупність товарно-грошових відносин.

Функції ринку:

1. Зв’язок між виробництвом і споживанням;

2. Регулятивно-контролююча (що, скільки і коли, для кого виробляється);

3. Стимулююча.

Структура ринку:

1. Ринок споживачів;

2. Ринок виробників;

3. Ринок проміжних продавців ( посередників);

4. Ринок державних і громадських установ;

5. Міжнародний ринок.

Принципи поведінки господарюючих суб’єктів:

1. Принцип соціального процесу;

2. Принцип свободи підприємництва:

а) ініціатива самостійної діяльності ( на сів ризик);

б) самостійність вибору напрямків діяльності;

в) суверенітет у прийняті будь-яких рішень;

г) право розподілу майном і прибутком.