Основи наукової організації розумової праці

Розумова праця потребує активізації уваги, процесів мислення та інших психічних функцій та супроводжується нервово-психічним та емоціональним напруженням.

У фізіології та психології праця поділяється переважно на фізичну або розумову. Розумова діяльність проявляється у певних нейрофізіологічних станах людини: підсилюється кровопостачання, біоелектрична активність мозку, підвищується енергетичний об’єм нервових клітин, збільшується нервово психологічна напруга, оскільки інформація, яку сприймає та обробляє людина в процесі професійної діяльності, несе велике емоційне навантаження. Нервово–психічне навантаження підвищує серцево-судинну діяльність і дихання, збільшує розхід енергії.

Численні дослідження психологів та фізіологів дозволили отримати узагальнену картину працездатності людини на протязі робочого дня. Ця картина складається з періоду припрацювання, який триває від декількох хвилин до години. Працездатність людини в цей період підвищується. Однак продуктивність є різною внаслідок відволікання людини на сторонні подразники. Період оптимальної працездатності характеризується стійким робочим станом і він є найбільш продуктивним. Період повної компенсації відрізняється виникненням початкових ознак втоми, які можуть бути компенсовані вольовими зусиллями людини та додатнім відношенням до роботи. Тривалість цих двох періодів зменшується при підвищенні інтенсивності праці та погіршенні умов праці. В період нестійкої компенсації приходить втома і відповідне зниження працездатності. Наступний період часто називають „кінцевим проривом”, який проявляється в короткочасному підвищенні продуктивності за рахунок мобілізації організму перед закінченням роботи. Цей період буває не у всіх і не завжди. Потім наступає період зниження працездатності, який характеризується швидким наростанням втоми і відповідно зниженням ефективності розумової праці..

Ефективність розумової праці поряд із збереженням оптимальних умов трудової діяльності в багатьох випадках пов’язана з організацією повноцінного відпочинку на протязі робочого дня та після роботи. На протязі робочого дня науковому працівнику необхідні короткочасні перерви для відпочинку. Раціональна частота та тривалість перерв визначається індивідуальністю для кожного. При цьому необхідно відмітити, що динаміка працездатності людини між періодами відпочинку повторює новий робочий день.

Для успішного і якісного виконання завдання у встановлений термін необхідно правильно використовувати фізіологічні резерви. Їх поділяють на три ешелони. Перший ешелон у вигляді підсилення діяльності органів підчиняється відразу при переході від стану відносного спокою до звичної повсякденної діяльності. Механізмом його ввімкнення є система умовних та безумовних рефлексів із звичайною активізацією залоз внутрішньої секреції Другий ешелон резервів вмикається, коли організм попадає, в так звану, екстремальну ситуацію (наприклад екзамен). Додатковим ввімкненням цього ешелону резервів є емоції. Третій ешелон резервів використовується організмом лише при боротьбі за життя. Тому лише перші два ешелони фізіологічного резерву входять в поняття здоров’я.

Ефективність розумової праці суттєво залежить від фізичного стану людини, а працівників розумової праці постійно підстерігає небезпека гіподинамії, м’язової бездіяльності. Є єдиний вихід універсальний для всіх – фізичні вправи при правильному дозуванні.

Непередбачуваність відкриттів в науці, відсутність готових шляхів для досягнення мети, невизначеність мети, часто пов’язані з важким пошуком істини, невдачами в роботі вченого. Серйозними нервовими перевантаженнями характеризується і робота керівника. Дуже часто серед цієї категорії працівників проявляється хвороба – невроз, яка дуже рідко лікується медикаментозно. Практика показує, що людина може уникнути неврозу, якщо сформулює для себе ефективний психологічний захист від стресів і буде неухильно його дотримуватися. Це - зміна орієнтирів у випадку невдачі, уміння знецінювати те, чого не досягнуто. Полегшує наслідки також здатність наперед осмислити можливу невдачу. При стресових ситуаціях допомагають також вміння розслаблюватися – зняти напругу за допомогою релаксаційних пауз від 15 до 39 хвилин або довірливе спілкування зі своїми колегами по роботі про невдачі у проведенні досліджень.

Керівник, наділений почуттям гумору, може мати великий додатній вплив на колектив у важкий для нього момент. Необхідно відмітити для керівника важлива можливість відділити службові відносини від особистих. Це надійний засіб збереження душевної рівноваги та підвищення продуктивності праці.

Активна життєва позиція є дуже корисною – і в соціальному і в чисто медичному плані. Загальною передумовою успіху психогігієни є об’єктивне пізнання людини самої себе. Успіх на стороні того, хто правильно оцінює себе, свої обов’язки, пов’язує свої можливості зі своїми потребами чи претензіями.

Основними умовами високоефективної діяльності і збереження здоров’я працівників розумової праці з точки зору психофізіології є такі.

1 Суспільне визнання корисності наукової праці, підкріплене матеріальним і моральним заохоченням, створенням відповідного психофізіологічного клімату в науковому колективі.

2 Поступове входження в розумову працю. Причинами тривалого входження в працю можуть бути як особливості організму самої людини, так і умови праці (зручність робочого місця, необхідний рівень освітленості, відсутність подразників, відповідна температура та чистота повітря).