Призначення та загальні принципи складання звітності про стан розрахунків зі сплати внесків до соціального страхування

Наявність в Україні значної кількості людей похилого віку, а також тих, які не досягли пенсійного віку, але мають право виходу на пенсію чи за станом здоров’я не можуть здійснювати трудову діяльність, зобов’язує державу забезпечити таких громадян засобами для життєдіяльності. У зв’язку з цим, в нашій країні створена і функціонує система пенсійного страхування.

На сучасному етапі в Україні вона представлена трьома рівнями (рис. 11.1).

Рис. 11.1. Рівні системи пенсійного забезпечення України

Суб’єктами системи пенсійного страхування є страховик, страхувальники і застраховані особи (див. рис. 11.2).

Рис. 11.2. Суб’єкти системи соціального страхування

Страховиком є установа, яка відповідальна за організацію відносин в системі страхування. Це організація, уповноважена виявляти та реєструвати осіб, які підлягають страхуванню, та вести їх облік, регулювати процес формування і використання коштів фонду для реалізації заходів із соціального страхування, забезпечувати контроль за правильністю витрачання цих фінансових ресурсів. В Україні страховиком виступає Пенсійний фонд України.

Осіб, які підлягають страхуванню, називають застрахованими особами. До них належать наймані працівники, а у окремих випадках й інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Страхувальники – це юридичні або фізичні особи, які надають допомогу страховикам в забезпеченні функціональних систем страхування, вони є платниками страхових внесків, ведуть облік даних про застрахованих осіб, результати якого надають періодично у вигляді звітності страховикам.

Тобто, якщо застрахована особа працює на підприємстві-страхувальнику, то страхувальник виступає посередником між страховиком і застрахованою особою (див. рис. 11.2), якщо страхувальником є роботодавець – власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання. Страхувальниками є також фізичні особи, які використовують працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власники розташованих в Україні іноземних підприємств, установ, організацій (у тому числі міжнародних), філій та представництв, які використовують працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Якщо ж громадяни України, які працюють за межами території України не застраховані в системі соціального страхування країни, в якій вони перебувають, то вони мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги в Україні за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування, і є також страхувальниками (див. рис. 11.2). У такому випадку зв’язок між страховиком і застрахованою особою є прямим. До цієї категорії страхувальників належать також особи, які забезпечують себе роботою самостійно (особи, які займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов’язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок).

Відносини в системі державного загальнообов’язкового пенсійного страхування регулює Пенсійний фонд України. Механізм формування його фінансових ресурсів, які необхідні для матеріальної підтримки відповідної категорії осіб, передбачає акумулювання внесків різних фізичних і юридичних осіб, які є учасниками системи пенсійного страхування. У зв’язку з цим, керівництво Фонду повинне контролювати правильність обчислення суми внесків та своєчасність їх сплати до фонду. У цьому процесі невід’ємною стає участь страхувальників, які ведуть облік розрахунків зі страховиком – нарахування і сплати внесків, – а також складають та подають звітність щодо стану цих розрахунків.

Домінуючі позиції в системі пенсійного страхування на сьогодні все ще займає солідарна система. Формування її фінансових ресурсів забезпечується шляхом сплати внесків підприємствами та особами, які мають статус страхувальника, та застрахованими особами. При цьому підприємства сплачують страхові внески, які включаються до складу його витрат. Сума внесків визначається як добуток ставки внесків на базу оподаткування – суми витрат на оплату праці застрахованих осіб. На сьогоднішній день Законом України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” (із змінами та доповненнями) встановлено такі ставки збору на пенсійне страхування:

– 33,2 % – для платників збору, що використовують працю найманих працівників. Збір нараховується на суму фактичних витрат на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України “Про оплату праці” (крім сум виплат, що не враховуються при визначенні бази нарахування страхових внесків), а також винагород, що виплачуються громадянам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, в межах визначеного максимального розміру.

Для платників, які мають найманих працівників, але не здійснюють витрат на оплату їх праці, – 33,2 % суми коштів, що визначається розрахунково як добуток визначеного законом мінімального розміру заробітної плати на кількість працівників такого платника збору, на яких здійснюється нарахування заробітної плати;

– 42 % – для осіб, які використовують працю найманих працівників з числа осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах; нараховуються на фактичні витрати на виплату та доставку пенсій у частині, що перевищує розміри пенсій за вислугу років, з урахуванням суми коштів платників збору;

– 4 % – нараховуються на заробітну плату працюючих інвалідів. Для підприємств, установ та організацій, де використовують найману працю інвалідів, збір на обов’язкове державне пенсійне страхування визначається окремо за ставкою 4 % від об’єкта оподаткування для працюючих інвалідів та за ставкою 33,2 % від об’єкта оподаткування для інших працівників такого підприємства. Якщо у всеукраїнських громадських організаціях інвалідів, де кількість інвалідів становить не менш 50 % від загальної чисельності працюючих, то ставка збору на обов’язкове державне пенсійне страхування
для них становить 4 % від об’єкта оподаткування для всіх працівників
цих підприємств.

Наприклад, на ТзОВ “Лаванда+” працює 5 чоловік, з них – 2 чоловіки – інваліди ІІ групи. Загальна сума заробітної плати за березень ц.р. звичайних працівників – 2000 грн., інвалідів – 1260 грн. У даному випадку ТзОВ “Лаванда+” нарахує внески на пенсійне страхування:

– на заробітну плату перших трьох працівників:

сума збору = 2000 33,2 % = 664 (грн.);

– на зарплату інвалідів:

сума збору = 1260 4 % = 50,40 (грн.)

Крім того, застраховані особи сплачують внески за рахунок своєї заробітної плати. Внески до Пенсійного фонду розраховуються в розрахунку внесків страхування – як добуток ставки внеску на суму заробітної плати застрахованої особи. Розмір страхових внесків, що утримується, із заробітної плати застрахованих осіб – 2 %. Нині передбачено й інші такі розміри внесків (табл. 11.1).

Таблиця 11.1. Ставки внесків до Пенсійного фонду, які утримуються із зарплати

*Застосовується тільки для розрахунку внесків, що утримуються з доходів осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, а також на працівників, які мають статус державного службовця або працюють на посадах, робота на яких зараховується до трудового стажу, що дає право на одержання пенсії відповідно до Законів України “Про державну службу”, “Про прокуратуру”, “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”, “Про наукову і науково-технічну діяльність”, “Про статус народного депутата України”, “Про Національний банк України”, Митного кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95.

Обов’язок здійснювати нарахування, утримання й наступне перерахування внесків до Пенсійного фонду покладено на страхувальників, які несуть відповідальність за правильність розміру та своєчасність цих дій.

Особливістю розрахунку внесків на пенсійне страхування та інші види соціального страхування є досить часта зміна бази оподаткування. Потрібно при обчисленні враховувати також встановлену законодавством максимальну величину суми заробітної плати, з якої утримуються та на яку нараховуються внески на соціальне страхування. Остання величина встановлюється Постановою Фонду соціального страхування і становить з 01.01.08. – 9495,00 грн.; з 01.04.08. – 9705,00 грн.; з 01.07.08. – 9735,00 грн.; з 01.10.08. – 10035,00 грн.

Розглянемо на прикладі. Головному інженеру П.О. Прощенку нараховано заробітну плату за липень 2008 р. в сумі 6905,00 грн., а також премію за досягнення в роботі – 3000 грн. Таким чином, загальна сума заробітної плати П.О. Прощенка – 9905,00 грн.

Утримувати (а також нараховувати) внески на соціальне страхування слід тільки з суми 9705,00 грн. (станом на 01.07.2008 р.). Відповідно, внески до Пенсійного фонду із заробітної плати П.О. Прощенка (який не є інвалідом) становлять:

утримання:

нарахування:

Одночасно відповідно до законодавства визначається мінімальний страховий внесок у 2008 році, який розраховується, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Внески на недержавне пенсійне страхування нараховуються і сплачуються відповідно до договору страхування, укладеного з уповноваженою організацією-страховиком.

Усі розрахунки за пенсійним страхуванням знаходять відображення у звітності, яка складається за звітний період в терміни, встановлені Пенсійним фондом України (рис. 11.3).

Рис. 11.3. Періоди, за які надається звітність до Пенсійного фонду

Конкретні терміни звітування встановлюються залежно від інформаційних потреб Пенсійного фонду й можуть переглядатися як щорічно, так і протягом звітного року.

Юридичні особи суб’єкти господарювання подають наступні форми звітності до Пенсійного фонду (рис. 11.4)

Рис. 11.4. Форми звітності, які подають до Пенсійного фонду України юридичні особи

Крім юридичних осіб в обов’язковому порядку до Пенсійного фонду звітуються фізичні особи суб’єкти підприємницької діяльності (рис. 11.4).

Рис. 11.5. Форми звітності, які подають до Пенсійного фонду України фізичні особи підприємці

Порядок звітування про нарахування і сплату внесків за недержавною системою пенсійного страхування встановлюються безпосередньо установою, яка уповноважена його здійснювати.

Якщо із системою пенсійного страхування переважна більшість громадян зустрічається безпосередньо (отримують фінансування у вигляді пенсії) лише за настання нещасного випадку або в кінці трудової діяльності, то з іншими видами загальнообов’язкового соціального страхування – протягом усього життя. До них належать соціальне страхування:

– на випадок безробіття;

– у зв’язку з народженням і похованням;

– у зв’язку з виробничим травматизмом.

Крім того, законодавством передбачено існування загальнодержавного медичного страхування, однак, на сучасному етапі в нашій державі відсутня система державного страхування цього виду.

Перетворення наведених видів страхування на невід’ємну частину життя людей пов’язано з тим, що практично всі громадяни періодично хворіють, майже в кожній сім’ї народжуються діти, хтось помирає (для підтримки у цих ситуаціях передбачене страхування у зв’язку з народженням і похованням). Регулює описані відносини Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності– ФСС з ТВП. Крім того, значна чисельність населення України починає свою трудову діяльність з біржі праці, намагаючись влаштуватися на роботу, або звертається в центри зайнятості, втративши роботу. Допомогти у цих та багатьох інших випадках, пов’язаних із працевлаштуванням, призначений Фонд соціального страхування на випадок безробіття (ФССВБ). Нерідкими також бувають випадки, коли різні категорії персоналу підприємств страждають від виробничих і невиробничих травм, наслідки яких (хоча б частково) покликаний компенсувати Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (ФСНВ).

Для реалізації завдань, поставлених перед кожним із названих фондів соціального страхування при їх створенні, формуються певні фінансові ресурси. Основним джерелом їх наповнення є внески, що сплачуються роботодавцями та застрахованими особами із заробітної плати. Для контролю за повнотою і своєчасністю розрахунків з цими Фондами (страховиками), а також цільовим використанням їх коштів, які спрямовуються на виплату допомог застрахованим особам, страхувальники[5] зобов’язані подавати до регіональних відділень Фондів звітність за формою, в терміни і період, які встановлені Фондами.

Оскільки на сучасному етапі звітний період для подання звітності до усіх Фондів соціального страхування однаковий та досить подібними є зміст показників і форми подання цієї звітності (див. додатки 8-10), то викладемо загальні вимоги щодо їх складання. Особливості формування показників і подання кожного зі звітів розглянуто в наступних питаннях теми.

Звітним періодом для звітування перед Фондами соціального страхування є календарний квартал. Таким чином, звітність до Фондів надається чотири рази на рік: квартал, І півріччя, 9 місяців, та за рік. При цьому показники звітів надаються як за звітний квартал, так і накопичувальним підсумком за попередні звітні періоди.

Терміни подання звітів до відділень Фондів за місцем їх реєстрації встановлюються постановами Правління відповідного Фонду. Дати можуть змінюватися або щороку, або – протягом року – залежно від потреб конкретного Фонду та його можливостей обробити інформацію. Зручність звітних форм, які подаються до Фондів соціального страхування полягає в тому, що одним із довідкових показників звіту є термін звітування – дата подання звітності, яка вказується у розділі звіту з інформацією про підприємство (підкреслено на зразку 12.1).

Зразок 12.1

Додаток 6