Контури інтегральної моделі самоменеджменту.

Самоменеджмент — це дисципліна управління самим собою, щоб стати самим собою поняття нове, яке ще не склалося, але дуже актуальне в сьогоднішніх умовах, що вимагають від людини перебудови, швидкої адаптації до реалій дійсності, активної життєвої позиції і цілеспрямованої діяльності.

Навіть швидке знайомство з існуючими концепціями самоуправління дає підстави для багатьох висновків, що характеризують модель самоуправління людини в нинішніх умовах:

1. Самоуправлінська діяльність проводиться з урахуванням національних традицій, норм, загальної культури людини в цілому, але базується на знанні законів функціонування людини як біосоціальної і духовної системи і законів навколишнього середовища.

2. Для ефективного самоуправління людині необхідно оцінити ситуацію, у якій вона виявилася, свої можливості, вибрати ціль, повірити у свої можливості з її досягнення і самовизначившись виконувати самоуправлінські функції.

При цьому варто пам'ятати, що людина як організаційна система відноситься до класу відкритих, нелінійних, динамічних систем, що самоорганізуються. Ці системи відрізняються рядом специфічних якостей, які ми раніш не враховували.

3. Самоуправління — багатоетапний процес саморозвитку, узвишшя особистості — припускає зміну станів, людських якостей. Ефективне самоуправління враховує біологічну і соціальну природу людини (біоритми, генетичну програму, соціальне кодування і т.д.), реальну економічну і соціально-психологічну обстановку в країні проживання, перспективи розвитку ринку праці, професій.

4. У процесі реалізації власних планів, програм, проектів людина не обмежується управлінням внутрішніми процесами в організмі, особистою життєдіяльністю і діяльністю, а активно впливає на навколишнє середовище.

5. Самоуправління ситуативне, для нього характерне управління за слабкими сигналами, але здійснюється воно з орієнтацією на стратегічні цілі, стратегію життя. Узагальнюючи і теоретично осмислюючи світовий досвід, разом з тим варто враховувати, що самоуправління є глибоко індивідуальним, “забарвлене” талантом і особистим досвідом.

6. Мається обґрунтована думка, що самоуправління є різновидом людинознавчих технологій. Вона (технологія) включає навички, уміння, прийоми, операції, процедури, алгоритми впливу і т.п. При цьому під технологією розуміється сукупність методів циклічної цілеспрямованої діяльності суб'єкта управління і самоорганізації зі зміни стану соціуму й особистості. Вона припускає упорядкування системи життя людини.

Вже дані характеристики, що виявляють контури моделі самоуправління, дають підстави розуміти під самоуправлінням спеціальну наукову дисципліну, що має інтегральний характер, що розвивається на стику ряду наук і наукових дисциплін — методології, біології, теорії управління, соціології, психології, праксеології, акмеології й ін.

Самоуправління — невід'ємний компонент усіх навчальних технологій управління і природної сторони життя людини.

1.