Професійна придатність, професійний добір

Та відбір

Кожна професія висуває до особистості працівника певні вимоги: до пам'яті, уваги, інтелекту. Вибір професії має бути обґрунтованим професійною придатністю, яка представляє со­бою сукупність особливостей психічних, фізіологічних, віко­вих, гендерних, що обумовлюють ефективність певного виду діяльності та задоволеності нею. Повне розкриття задатків лю­дини можливе, якщо вона правильно підготується до майбут­ньої діяльності, обере професію, оцінить свої здібності, визна­чить свою придатність, глибоко усвідомить можливості профе­сійного росту в певній сфері, враховуючи вимоги суспільства і свої інтереси.

Професійна придатність розглядається як характеристи­ка ступеня відповідності людини вимогам професії. Традицій­ний підхід до проблеми пов'язаний з оцінкою властивостей та якостей людини і їх співвіднесення з вимогами конкретної про­фесії під час професійного відбору. У сучасній психології про­фесійна придатність розглядаєтьсяяк динамічне поєднання якостей особистості, що гарантує людині успішну працю з професії і формується у процесі трудової діяль­ності. Але придатність до професії не слід розглядати як щось абсолютне. Розвиток і становлення професій визначається об'єк­тивними соціально-економічними факторами. «Вступивши» у професію, людина стає активним учасником її становлення і вдосконалення. У ході діяльності та взаємодії людини і професії складаються індивідуальні способи адаптації до її вимог, тобто формується професійна придатність.

З іншого боку професійна придатність - це не що інше, як взаємна відповідність людини і її справи, професії.

Існує таке поняття, як «професійно важливі якості людини», коли будь-яка якість людини може у одному випадку виявити­ся професійно важливою, а в іншому навіть протидіяти успіш­ності роботи.

Під час конкретного аналізу профпридатності даної люди­ни (у зв'язку з даною професією) і за умов відповідного вихован­ня, самовиховання корисно пам'ятати, що професійно значимі якості у кожному випадку складають певну систему, в якій важ­ливу роль відіграють такі складові: відношення до праці, про­фесії, позитивні інтереси й схильності до даної галузі діяль­ності; моральні якості особистості; дієздатність (загальна) -широта розуму, його глибина, гнучкість; одиничні, часткові, спеціальні здібності; навички, знання, досвід.

Оцінка професійної придатності здійснюється за такими показниками: станом здоров'я, психофізіологічними особливо­стями, рівнем спеціальної підготовки та здібностями. Безу­мовно, що якість оцінки відповідності людини вимогам професії за означеними показниками залежить від їх вивченості та адек­ватності використаних методів.

На сучасному етапі розвитку нашого суспільства особливої актуальності щодо критеріїв оцінки професійної придатності посідає стан здоров'я особистості. Лікарська практика та спе­ціальні дослідження показують, що придатність людини до ви­конання професійної діяльності за станом здоров'я залежить від того, здорова вона повністю чи ні. Людина з міцним здоров'­ям й нормальним фізичним розвитком може виконувати будь-яку працю, якщо немає перешкод до цього з боку її психофізіо­логічних якостей. У випадку наявності хронічних захворювань, а також органічних чи функціональних відхилень від норми вибір професійної праці пов'язаний з певними обмеженнями. Останнє викликане тим, що несприятливі для людини вироб­ничі фактори можуть погіршити стан її здоров'я або викликати стійкий патологічний процес. Навпаки, праця, якщо вона пра­вильно обрана, може сприяти покращенню здоров'я, створює сприятливі умови для лікування різноманітних захворювань. Протипоказання до вибору професії, обумовлені станом здоро­в'я, залежать як від рівня наших знань про шкідливість умов праці за тією чи іншою професією при різноманітних захворюваннях, так і від існуючих методів її оцінки.

Другий аспект професійної придатності - психофізіологіч­ний також пов'язаний з протипоказаннями щодо вибору про­фесії. Справа в тому, що ціла низка професій висуває до органі­зму людини, його психофізіологічних особливостей конкретні і досить жорсткі умови.

Так, у кінці XIX ст. з'явились професії, пов'язані з незви­чайними для людського організму умовами (транспорт, авіація і т.п.), і виявилося, що у частини осіб, зайнятих у цих професі­ях, аварії бувають набагато частіше, ніж у інших. Під час ме­дичного обстеження у зазначених осіб були знайдені відхилен­ня у діяльності фізіологічних систем, які можна прямо пов'я­зувати з неможливістю працювати у даній галузі (наприклад, нестійкість вестибулярного апарату у льотчиків і т.п.)

Невідповідність фізіологічних особливостей людини вимо­гам професії призводить до того, що при однакових методах на­вчання, загальній освіті та професійній підготовці одні фахівці справляються з роботою краще за інших. Певна кількість но­вих професій, крім високої загальнотехнічної підготовки, ви­магає такого якісного або кількісного рівня фізіологічних функцій, які не кожний організм здатний забезпечити (щодо притаманних йому індивідуальних особливостей). Такі про­фесії, як апаратник хімічної промисловості і виробництва біо­логічних препаратів, оператор електростанцій характеризують­ся тим, що в їх роботі не можна припускатися помилок, оскіль­ки вони можуть призвести до тяжких наслідків і створити си­туації, що погрожують життю робітника або оточуючих.

У частини людей особливості взаємодії кори та підкіркових утворень головного мозку така, що вегетативний компонент умовного рефлексу не встигає проявитися у необхідний момент або проявляється на недостатньому рівні. У цих випадках навіть нагальне включення подразників, що входять до стереотипу при дослідженні вищої нервової діяльності, виявлялося ситуацією складною ,наякувонибулинев змозі адекватно реагувати [125; 130].

Так, вимоги до індивідуально-типологічних особливостей людини висувають професії з високим темпом і мінливим по­рядком перебігу різного роду сигналів та операцій. Це пояснюється тим, що природні особливості створюють у людини певні швидкісні межі, після підвищення яких діяльність на­буває хаотичного характеру або руйнується. Заданий порядок перебігу стимулів, що вимагає збереження або перебудови сте­реотипу дій, також може негативно впливати на результа­тивність діяльності. Гальмівним й дезорганізуючим чином впливають на деяких людей екстрено виникаючі відповідальні ситуації. Аварійна ситуація, яка викликає у одних стан бойової готовності, мобілізацію усіх потрібних для її ліквідації способів дій, у інших призводить до дезорганізації діяльності. У про­фесіях такого типу відповідність людини їх вимогам складає основу надійності роботи. Не менш важливе значення для ви­значення профпридатності має відповідність фізіологічних особ­ливостей організму (наприклад, рухливість, врівноваженість нервових процесів, чутливість аналізаторів та ін.) вимогам про­фесійної діяльності. Далеко не завжди фізіологічні характери­стики працівника у процесі виконання трудової діяльності роз­виваються й змінюються у тій мірі, як це необхідно для її успіш­ного виконання. Невідповідність вимогам професії фізіологіч­них особливостей організму утруднює виконання професійної діяльності, а у людей зі слабким здоров'ям може викликати ще й різноманітні захворювання [130].

У плані психологічному, під час розгляду питання про при­датність, вивчаються такі особливості психіки людини, як здатність до набуття нових знань, умінь, навичок, готовність застосовувати їх в умовах трудової діяльності, деякі особливості психічних процесів: уваги, пам'яті, мислення; особливостей особистості: потреби, інтереси та ін. Мають значення не тільки якості позитивні, а й негативні, наприклад, імпульсивність, неврівноваженість, які можуть стати перешкодою для деяких професій.

Третій аспект оцінки професійної придатності пов'язаний з підготовленістю, а саме з підготовленістю до отримання спе­ціальної освіти. Характер і рівень загальної освіти, з одного боку, визначають вибір типу навчального закладу, а з іншої - профіль спеціальної підготовки. Слабка загальноосвітня підготовка дещо обмежує можливість вибору професії, оскільки обмежується не лише успішним складанням вступних екзаменів, а й та­кож характеризується подальшим успішним навчанням.

Тут ми підійшли до четвертого аспекту оцінки професійної придатності - здібностей. Зустрічаються випадки, коли прово­диться відбір за здібностями (образотворче мистецтво, музика, сценічна майстерність). Тому абітурієнти навіть середніх спе­ціальних навчальних закладів повинні мати спеціальний рівень підготовки. Так, наприклад, при вступі до музичного училища - це уміння грати на певному інструменті. Таким чином здібності учня вже реалізовані у відповідній діяльності, а на екзамені оцінюється досягнутий при цьому рівень їх розвитку. Тому, перш ніж ставити питання про оцінку спеціальних здібно­стей, необхідно спочатку створити умови для їх розвитку. Слід враховувати, що спеціальні здібності людини формуються на базі загальних, які до моменту закінчення школи досягають певного рівня розвитку.

Не дивлячись на те, що загальні й спеціальні здібності у певній мірі можна розмежовувати, розривати їх не можна, ос­кільки спеціальні здібності розвиваються на базі загальних, а загальні виявляються всередині спеціальних. Так, у процесі пізнавальної діяльності школяра формуються його мисленнєві здібності, які відносяться до загальних, притаманних усім лю­дям. В той же час рівень розвитку мисленнєвих здібностей має значення для формування спеціальних здібностей, наприклад, технічних, важливим елементом яких є технічне мислення. У процесі професійної діяльності людина вступає у багато численні відносини й одна, окремо взята здібність не може забезпечити успішне її виконання. Практично у будь-якій професії мова йде про комплекс різноманітних здібностей [137; 149].

Отже, питання визначення профпридатності входять до за­дач профорієнтації. Але було б неправильним будувати проф­орієнтаційну роботу у плані пошуку конкретної професії, до якої учень найбільш придатний. При обмеженнях за станом здоро­в'я людина може успішно працювати й у межах доволі широко­го кола професій. Якщо ж вона здорова і нормально розвинута, то діапазон її можливостей завжди є досить великим. З іншого боку, придатність або непридатність - це нестатичні стани організму. Трудова діяльність здійснюється у процесі взаємодії людини з умовами професійної праці. Людина постійно при­стосовує їх до власних можливостей, а свої можливості до умов праці. В цьому процесі взаємопристосування удосконалюють­ся професійно важливі якості, набуваються нові, вступають у дію компенсаторні механізми. Процес взаємопристосування виявляється ще й у тому, що виробничі завдання виконуються тими способами, які краще відповідають індивідуальним особ­ливостям людини. В цьому випадку говорять, що людина не тільки пристосовується до професії, а й пристосовує її до себе, вдосконалюючи свої психологічні й фізіологічні якості по відно­шенню до даного виду діяльності й тим самим стаючи більш придатною до неї.

Принципи професійного відбору. З урахуванням уявлення про природу професійних здібно­стей, структури особистості багатьма дослідниками були сформульовані принципи, які визначають зміст та по­слідовність реалізації засобів професійного відбору спеціалістів: комплексний характер професійного відбору - базується на все­бічному вивченні особистості кандидатів, а вирішення про про­фесійну придатність - з урахуванням психічних, психофізіо­логічних, освітніх, соціальних характеристик та стану здоро­в'я; принцип етапності відбору полягає в послідовності вив­чення особистості з виведенням критеріїв на етапах психологі­чного, психофізіологічного, соціального та медичного відбору, а також узагальнюючого висновку; принцип динамічного (про­лонгованого) відбору передбачає раціональну послідовність та повторність обстежень кандидата, а також оцінки здібностей людини до конкретної роботи з позиції розвитку та змін в про­цесі виховання, навчання, тренування, роботи за спеціальні­стю. Крім того, такі обстеження мають важливе значення для корекції та психолого-педагогічного супроводу спеціаліста в період навчання; принцип диференціювання та групування пе­редбачає визначення заходів професійного відбору, необхідних для конкретної спеціальності або групи спеціальностей. Дифе­ренційований прогноз передбачає розробку засобів відбору не на одну, а на групи спеціальностей, які об'єднуються за крите­ріями спільності основних елементів структури діяльності та професійно важливих якостей особистості.

Критерії професійної придатності можуть змінюватись під впливом різних факторів (соціальних - престиж та значимість професії; економічних - затрати, ціна помилкових дій; техніч­них - модернізація, введення нових взірців техніки, зброї та ін.).

У відповідності до принципу зміни критеріїв передбачаєть­ся їх корекція після аналізу даних щодо ефективності навчан­ня та роботи з конкретної спеціальності.

Ефективність та надійність діяльності спеціалістів забез­печується не тільки професійним відбором, але й пристосуван­ням техніки до можливостей людини, а також рівнем її профе­сійної підготовки. Різноманітні дані профвідбору, які накопи­чуються та аналізуються, використовуються в подальшому для раціонального обладнання пультів керування, що й є змістом принципу активності.