ПРОФЕСІЙНА ДЕФОРМАЦІЯ ОПЕРАТИВНИХ ПРАЦІВНИКІВ ОВС

Важливе місце в системі професійних якостей співробітника ОВС, поряд з загальною психологічною стійкістю, займає так званий імунітет (неприйнятність) до професійної деформації. Як уже зазначалось, діяльність виконує формуючу, розвиваючу функцію по відношенню до особистості. Але поряд з цим, певні особливості як самої діяльності, так і умов її виконання, можуть породжувати специфічне явище — професійну деформацію особистості.

Професійна деформація може виникнути в результаті будь-якого різновиду діяльності. Але об'єктивно найчастіше її зазнають представники професій «людина-людина». Як свідчать дослідження, деформація особистості розповсюдже­на серед педагогів, лікарів, управлінців, співробітників ОВС, правоохоронних органів.

Професійна деформація співробітника ОВС являє собою комплекс негативних персональних змін, зрушень у структурі особистості, які виникають під впливом змісту, організації та умов виконання службової діяльності. Вона породжує специфічну активність, за якої професійні якості трансформуються у свою протилежність (уважність — у підозрілість, впевненість — у халатність, вимогливість — у дратівливість) і починають перешкоджати досягненню об'єктивно визначених цілей та задач службової діяльності. Більше того, деформований співробітник ОВС своєрідно тлумачить цілі та задачі службової діяльності.

Вірогідними ознаками професійної деформації співробітника є:

1. Стійке, з пересторогою, відношення до об'єкта службової діяльності (порушника, затриманого, засудженого тощо). В основі такого відношення — спе­цифічний професійний стереотип, схематизований образ людини, групи людей ("аліментники", "хулігани", "паразити", "бешкетники"), який переноситься на кожну окрему людину. Для такого стереотипу визначальною є висока стійкість, негативне емоційне забарвлення, гіпертрофія негативного. Наслідком цього є жорстокість, орієнтація на заходи покарання.

2. Адаптація до правопорушень, некритичне відношення до осіб, що скоюють злочини, намагання їх не стільки зрозуміти, скільки виправдати. В основі цього найчастіше лежить недовіра в успіх боротьби зі злочинністю, халатність, розпач у власних діях. Типовим наслідком цього є різні службові порушення, особливо якщо вони супроводжуються особистою зацікавленістю, корисливістю. Перенесення стилю службового спілкування на поза службові відносини з колегами, іншими людьми, коли цього об'єктивно не вимагає ситуація. Одним із свідчень цього є зміни в мові як засобі професійного спілкування. Ці зміни полягають у збідненні лексикону, переважанні жаргонних та сленгових висловлювань, застосуванні його в неслужбовому спілкуванні.

3. Загальне "огрубіння" особистості, що виявляється у звуженні кола інтересів та потреб, зниженні їх соціального рівня, повній "професіоналізації" життєдіяльності.

Глибина та обсяг професійної деформації визначається комплексом взаємопов'язаних причин. Умовно їх можна поділити на чотири групи:

1. Причини, що відносяться до змісту, організації, умов службової діяльності взагалі, конкретних службових завдань.

2. Причини, які відносяться до об'єкту службової діяльності, перш за все особи, що порушує моральні та правові норми. Для таких людей типовими є психологічні бар'єри по відношенню до співробітників ОВС, агресивність, намагання здійснити протидію в прихованій або наявній формі, спровокувати співробітників на протиправні дії.

3. Причини, пов'язані з особистісними якостями співробітників ОВС. Дослідження показують, що чим нижчими є загальноосвітній, культурний рівні співробітника, тим вища ймовірність виникнення у нього професійної деформації. Стійкість до деформації як спеціальна якість особистості міцно пов'язана зі спрямованістю, досвідом, волею, емоційною врівноваженістю. На неї також впливають такі особистісні якості як конфліктність, навіюваність, неадекватна самооцінка, усвідомлення можливості деформуватись та тип відношення до цього.

4. Причини, які пов'язані з найближчим соціальним оточенням співробітника. Перш за все слід відмітити службовий колектив у цілому, тих колег, з якими найчастіше спілкується співробітник при виконанні оперативно-службових зав­дань. Найближче службове оточення може мати на співробітника позитивний компенсуючий вплив, або навпаки, що поглиблює професійну деформацію. Дослідження свідчать, що найбільшому деформуючому впливу підвладні працівники установ виконання покарань, карного розшуку, дільничні інспектори. Слід також мати на увазі, що ймовірність професійної деформації ¡снує не лише на початковому етапі служби. Потенційно вона зберігається упродовж всього періоду виконання професійної діяльності.

На сучасному етапі становлення професійної психології в ОВС актуальною проблемою є розв'язання питання профілактики деструктивних психічних станів та явищ, що можуть виникати у особового складу під впливом негативних стресогенних чинників професійної діяльності. Відомо, що правоохоронна діяльність є конфліктною за своєю сутністю, що відбивається й на самому психологічному профілі самого працівника. Серед наслідків такого тривалого виснажливого впливу стає професійна деформованість в негативному змісті цього явища. Безумовно, що не всі правоохоронці піддаються деформації рівною-мірою, адже це залежить як від зовнішніх чинників що впливають на особистість, так і від внутрішніх психологічних якостей які визначають ступінь стійкості особи до означених впливів. Таким чином нагальною проблемою то потребує свого розв'язання є профілактика виникнення негативних психічних станів у особового складу щоб якщо не зупинити ці деструктивні процеси, що неможливо в принципі, то, принаймні, амортизувати їх руйнівний вплив.

Подолання особистісних конфліктів у працівників органів внутрішніх справ у сучасних умовах є одним із найбільш важливих завдань системи, оскільки з цим пов'язане психологічне здоров'я працівників ОВС, а значить, збереження персоналу. Справитися з цим завданням можливо лише за умов, по-перше, дійсного бажання цього і прийняття з цією метою реальних кроків з боку МВС України як відповідної керуючої системи, а по-друге,- об'єктивного знання природи і механізмів розвитку вказаних конфліктів.

Особистісні конфлікти в ОВС значною мірою є похідними від конфліктів спілкування, взаємодії в процесі здійснення оперативно-службової діяльності, а тому вони стають екстраполяцією службових конфліктів на психологічну структуру особистості. Значною мірою особистісні конфлікти працівників ОВС є наслідком порушень і викривлень міжособистісних відносин вертикального та горизонтального типу. Тут також у конфлікт втручаються хвилювання, переживання, незадоволення певними очікуваннями та ін. Загалом, як відомо, їх можна поділити на мотиваційні, когнітивні та рольові.

Виникнення особистісних конфліктів має свої передумови, серед яких виділяють ситуативні і характерологічні. Отже, характерологічні передумови - це такі усталені риси характеру, які сприяють зіткненню особи з оточуючими, викликають негативне ставлення, почуття антипатії та протидії стосовно неї. Якщо людина демонструє підвищену готовність до конфліктів (участі в них чи їх провокуванні), говорять про конфліктну особистість.

У більш загальному вигляді конфліктність особистості залежить від таких чинників:

- психологічного (особливостей темпераменту, характеру, рівня агреси­вності, психологічної стійкості та саморегуляції, актуального емоційного стану, соціально-психологічних установок і цінностей, ставлення до опонента, компетентності у спілкуванні та ін.);

- соціального (умов життя і діяльності, соціального середовища, зага­льного рівня культури та ін.).

Незадоволеність своїм положенням у мікросередовищі, деяка усклад­неність повсякденних макросоціальних контактів призводить до певної самоізоляції в колі прийнятних для особи "своїх" в противагу "іншим", оскільки ситуації, що вимагають спілкування, посилюють відчуття внутрішнього напруження. Виникає тенденція ставитися до навколишніх з недовірою, сприймати їх як джерело потенційної небезпеки. Постійне відчуття напруги може зробити припустимою для самої особи схильність до превентивно агресивного реагування. Особи з таким типом профілю характеризуються не стільки просто афективно насиченою агресивною поведінкою, скільки опосередкованою (чи інколи, навіть, безпосеред­ньою) схильністю до насильства. Це відбувається через постійну необхідність не тільки самоствердження перед навколишніми, але значно більшою мірою - перед самим собою. На їхню думку, самоствердитися - означає робити все на свій лад, долаючи будь-які перепони, без огляду на існуючі обмеження, що й визначає, в тому числі, вибір служби в силовій структурі, яка надає певні законні повноваження відступати від загальноприйнятих норм та обмежень саме "силовим" чином. У такому випадку йдеться вже про наявну схильність до професійної деформації.

Найбільш звичним способом виходу особливостей відображення за межі реальних ситуацій оперативної" діяльності є перенос професійних стереотипів поведінки з об'єктів професійної діяльності на об'єкти, що не є такими. Опитування 220 працівників оперативних підрозділів одного з правоохоронних органів України свідчить, що в більшості випадків допускається перенос професійних "кліше" стосунків і позицій. Зокрема, за результатами опитування до 65 % працівників, нерідко залишаються в професійній позиції і стосовно близьких і рідних. У багатьох випадках вони з ледве утримують себе від бажання відзначити підозрілі ознаки, переносять підвищену недовіру й елементи формалізму до людей у позаслужбових ситуаціях. Досвідчені працівники, реалізуючи свою установку "знайти" осіб, що представляють оперативний інтерес, автоматично ставлять адекватний "діагноз" у будь-якій обстановці. З цієї причини є підстава стверджувати, що характерною рисою людського сприйняття дійсно є схильність бачити професійне у непрофесійному.

ВИСНОВКИ З ТРЕТЬОГО ПИТАННЯ:

У оперативних працівників ОВС існує велика ймовірність професійної деформації, що не дозволяє особистості забезпечити адекватне пізнання іншої людини в спілкуванні та його соціально-перцептивну регуляцію.

Професійна деформація – це зміна якостей особистості (стереотипів сприйняття, ціннісних орієнтацій, характеру, способів спілкування і поведінки), що з'являються під впливом виконання професійної ролі. Професійна діяльність людини – одна з провідних форм активності особистості, вона веде за собою професійний розвиток працівника, що обумовлює формування професійного типу особистості. Професійна деформація може відрізнятися своєю спрямованістю, носити позитивний чи негативний характер. Професіогенез (професійне становлення, розвиток) особистості працівника ОВС у процесі багаторічного виконання професійних обов'язків, пов'язаний як з розвитком професійно важливих якостей, так і з розвитком якостей, що негативним образом впливають на його діяльність і спілкування. Позитивне є те, що під час професійної діяльності формуються: досвід, знання, навички і уміння, інтерес і потреба, у сумлінному і відповідальному ставленні до праці, дисциплінованості та інші позитивні риси характеру. Негативний вплив професійної діяльності виявляється в негативних сторонах характеру, установках, низькій культурі спілкування і т.ін. Професійна деформація особистості може носити епізодичний чи стійкий, поверхневий чи глобальний характер; виявляється в професійному жаргоні, брутальності, байдужності до переживань інших людей, у манерах поведінки, навіть у фізичному вигляді й оформленні зовнішності. Слід зазначити, що сьогодні у психологічних дослідженнях частіше розглядаються негативні і небажані зміни особистості працівника ОВС, що негативно впливають на його роботу і життя.

Дослідження професійної деформації оперативного працівника ОВС є дуже актуальною проблемою, її рішення становить значний інтерес і в теоретичному, і в прикладному плані.

Професійні деформації особистості детермінуються багатьма факторами – об'єктивними і суб'єктивними. До об'єктивних можна віднести такі: зміст професійної діяльності і спілкування, умови виконання професійних обов'язків, фактори, пов'язані з соціальним макросередовищем, наприклад, соціально-економічні умови життєдіяльності, підвищена юридична регламентація праці, багатобічний соціальний контроль з боку державних і суспільних органів, можливий конфліктний характер взаємодій працівника ОВС з громадянами. До об'єктивно-суб'єктивних факторів можна віднести: систему й організацію професійної діяльності і спілкування, якість керування, стиль керування і професіоналізм керівників. До суб'єктивного: онтогенетичні зміни, вікову динаміку, індивідуально-психологічні особливості, характер професійних взаємин, кризи професійного становлення особистості, службову необхідність ідентифікувати себе з патологічним внутрішнім світом інших людей для їх кращого розуміння.

Серед основних причин психологічних детермінант професійних деформацій оперативних працівників ОВС головною є сама професійна діяльність, а також:

1) неадекватність мотиву вибору професії конкретної людини цілям професійної діяльності (корисливі мотиви, прагнення до влади, домінування, самоствердження);

2) розбіжність очікувань молодого працівника чи курсанта та професійної реальності, труднощі і невдачі на шляху професіоналізації;

3) стереотипізація, утворення автоматизованих професійних умінь;

4) дії механізмів психологічного захисту в зв'язку з підвищеною емоційною напруженістю, насиченістю, відповідальністю, небезпекою для життя і здоров'я, що призводять до: синдрому «емоційного вигоряння», раціоналізації, витиснення, проекції, регресії;

5) акцентуації характеру, що переходять у професійні акцентуації, у надзвичайні якості;

6) затримки професійного розвитку, стагнації;

7) старіння і зниження рівня інтелекту .

Аналіз практичної діяльності оперативних працівників, думок науковців та результати опитування працівників кримінальної міліції дозволяють визначити основні показники професійної деформації, що виявляється під час спілкування:

· упереджене чи негативне ставлення до об'єкта службової діяльності громадянам чи групи громадян (різних суб'єктів правовідносин), для нього характерні:

· обвинувальний ухил (установка) або презумпція первинної провини громадянина;

· абсолютизація карально-примусових мір і віра в їхню універсальну ефективність;

· психологічні бар'єри в спілкуванні і т. ін.

ВИСНОВКИ З ТЕМИ:

Отже, узагальнюючи зміст цієї теми, слід ще раз зазначити, що діяльність, яка реалізується в органах внутрішніх справ, має перелік психологічних особливостей та висуває підвищені вимоги до її суб'єкта. При виконанні цієї діяль­ності складається певний тип співробітника з притаманними йому загальними та специфічними професійними якостями. Новий концептуальний підхід до оперативно-розшукової діяльності дозволяє представити її не як здійснення оперативними підрозділами правоохоронних органів діяльності у межах своєї компетенції, гласно і негласно, з використанням спеціальних сил, засобів і методів, шляхом проведення спеціальних заходів, а саме як процес становлення і розвитку узагальнених можливостей особистісного потенціалу. На основі цієї концепції можливо конструктивне проектування розвитку особистості працівників правоохоронної системи.

Таким чином, вище розглянуто основні параметри та змістові елементи психології співробітника оперативного підрозділу органу внутрішніх справ. Практичне значення цього розгляду полягає насамперед в отриманні певної еталонної моделі суб'єкта оперативно-розшукової діяльності. Орієнтування на цю модель, прагнення досягти її вимог є на сьогодні одним із першочергових завдань ОВС на шляху оновлення всієї зазначеної діяльності.

Розглянуті вище основні засади психології суб'єктів ОРД дозволяють скласти уявлення на загальному теоретично-прикладному рівні про основні

психологічні особливості професії оперативного співробітника ОВС і адекватний зміст психологічної структури його особистості.

Професійне становлення та удосконалення їх не може бути ефективним без урахування індивідуально - та соціально-психологічних характеристик специфічного людського "контингенту", який спрямовує свій життєвий шлях у сферу боротьби за правопорядок. 1 з практичного, і з теоретичного погляду особливий інтерес становить виявлення відповідних майбутній професії професійно-психологічних значущих якостей та характеристик курсантів, що є суттєвим і для оптимізації набору, і визначенні динаміки їх розвитку протягом навчання.

Отже, з усього вищевикладеного випливає головний висновок, що оперативно-розшукова діяльність відноситься до розряду таких професій, які ставлять дуже високі психологічні та психофізіологічні особистісні вимоги до працівника.

Узагальнення практичного досвіду та наукових розробок із цієї проблеми дозволяє звести вказані вимоги до упорядкованого переліку структурно ди­ференційованих, професійно важливих психологічних якостей суб'єкта оперативно-розшукової діяльності.

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ЩОДО ПІДГОТОВКИ ДАНОЇ ТЕМИ:

При вивченні теми необхідно визначитися з особливостями оперативно - службової діяльності працівників підрозділів кримінальної міліції, що складається з фаз, які змінюють одна одну:

1. Збір та аналіз первинної інформації.

2. Виявлення інформації про об’єкти оперативної уваги (системи функціонування інфраструктури, організації діяльності, ієрархії, лідерів, корумпованих зв`язків злочинних організацій).

3. Пошук інформації про об’єкти оперативної уваги в кримінально-активному та криміногенному середовищі з метою виявлення тенденцій розвитку злочинності.

4. Пошук оперативно-розшукової інформації щодо конкретних злочинів і злочинців та їх психологічна діагностика.

5. Використання отриманої інформації для вирішення завдань оперативно – службової діяльності

Необхідно засвоїти, що оперативно – службова діяльність працівників кримінальної міліції маїє пізнавальний характер. За цих умов вважається необхідним детально вивчити психологічний зміст пізнання. Слід враховувати, що специфіка пізнання також у тому, що його засоби, якими є пізнавальні процеси, одночасно є й об’єктами пізнання – особистість цікавить не тільки те, що вона пізнає, але й те, як та чому вона сприймає дійсність, запам’ятовує інформацію про неї та вирішує розумові задачі. Саме в цьому полягає зв’язок не тільки з організацією професійної діяльності працівника підрозділів кримінальної міліції, але й з критеріями успішності, кваліфікації цієї діяльності.

Оволодіння працівником підрозділів кримінальної міліції прийомами підвищення інтенсивності уваги, організованості сприйняття, його осмисленості, співвіднесення спостереження з пам’яттю й урахування таких психологічних чинників, як особливості особистості злочинця, його мотиви й дії, сприяють успішному вирішенню службових задач.

Слід засвоїти, що професійна діяльність працівника підрозділів кримінальної міліції здійснюється в реальному світі, який створено складною системою суб’єктно – об’єктних відносин. Ефективність цих відносин забезпечується всією системою психологічної організації особистості працівника підрозділів кримінальної міліції. Чільне місце в ній займають психічні процеси, або діяльність психічного відображення, які отримують специфічний професійний розвиток у процесі виконання діяльності, тренувань та вправ.

При вивченні теми слід засвоїти, що психічні процеси – відчуття, сприймання, мислення, уявлення, емоції, воля – виконують подвійну функцію. З одного боку, вони створюють структурні одиниці внутрішнього світу особистості працівника підрозділів кримінальної міліції, саму особистість. З іншого - є формами та інструментами відображення працівника міліції реальності, виконуючі пізнавально-регулятивну функцію активності. Звичайно, не можна здійснювати аналітичний розрив між психічною функцією (сприймання, мислення, емоції) та психічним змістом (спрямованість, характер, мотиви, відношення) особистості. Взаємний зв’язок між ними міцний та нерозривний: сприймання, пам’ять, мислення набувають цілеспрямованого характеру за допомогою вольових зусиль; тим же чином вони формують єдність самої особистості працівника правоохоронних органів. Однак синтез не виключає, а передбачає аналіз.

Одним з складніших питань, є професійна деформація – це зміна якостей особистості (стереотипів сприйняття, ціннісних орієнтацій, характеру, способів спілкування і поведінки), що з'являються під впливом виконання професійної ролі. Професійна діяльність людини – одна з провідних форм активності особистості, вона веде за собою професійний розвиток працівника, що обумовлює формування професійного типу особистості. Професійна деформація може відрізнятися своєю спрямованістю, носити позитивний чи негативний характер. Професіогенез (професійне становлення, розвиток) особистості працівника ОВС у процесі багаторічного виконання професійних обов'язків, пов'язаний як з розвитком професійно важливих якостей, так і з розвитком якостей, що негативним образом впливають на його діяльність і спілкування. Позитивне є те, що під час професійної діяльності формуються: досвід, знання, навички і уміння, інтерес і потреба, у сумлінному і відповідальному ставленні до праці, дисциплінованості та інші позитивні риси характеру. Негативний вплив професійної діяльності виявляється в негативних сторонах характеру, установках, низькій культурі спілкування і т.ін. Професійна деформація особистості може носити епізодичний чи стійкий, поверхневий чи глобальний характер; виявляється в професійному жаргоні, брутальності, байдужності до переживань інших людей, у манерах поведінки, навіть у фізичному вигляді й оформленні зовнішності. Слід зазначити, що сьогодні у психологічних дослідженнях частіше розглядаються негативні і небажані зміни особистості працівника ОВС, що негативно впливають на його роботу і життя.

Слід приділити увагу детермінуючим факторам – об'єктивними і суб'єктивними. До об'єктивних можна віднести такі: зміст професійної діяльності і спілкування, умови виконання професійних обов'язків, фактори, пов'язані з соціальним макросередовищем, наприклад, соціально-економічні умови життєдіяльності, підвищена юридична регламентація праці, багатобічний соціальний контроль з боку державних і суспільних органів, можливий конфліктний характер взаємодій працівника ОВС з громадянами. До об'єктивно-суб'єктивних факторів можна віднести: систему й організацію професійної діяльності і спілкування, якість керування, стиль керування і професіоналізм керівників. До суб'єктивного: онтогенетичні зміни, вікову динаміку, індивідуально-психологічні особливості, характер професійних взаємин, кризи професійного становлення особистості, службову необхідність ідентифікувати себе з патологічним внутрішнім світом інших людей для їх кращого розуміння.