ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ І ПРИКЛАДНІ ОСНОВИ ПСИХОЛОГІЇ СУБ'ЄКТІВ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

На безпосередні результати діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ впливають особистісні риси працівників ОВС як суб'єктів правоохоронної діяльності. Аналіз професійної діяльності працівників ОВС дозволяє констатувати: професія працівника оперативних служб - особлива по своїй суті, значимості і суперечливості. По-перше, вона характеризується як така, що об'єктивно створює психічну напругу, протікає в екстремальних умовах, та сприяє виникненню пролонгованих негативних емоційних станів, що руйнівним чином впливають на психіку працівників. Наприклад, діяльність може здійснюватись в умовах фізичних, природних перешкод (темрява, обмежений простір, пожежа тощо). По-друге, це різновид державної служби, якій притаманні використання відомостей, що містять у собі службову таємницю, елементи конспіративності, необхідність дотримання певних вимог у стосунках між працівниками. По-третє, характерною рисою діяльності є детальна правова регламентація, яка передбачає, зокрема, застосування владних повноважень. Реалізація цих повноважень повинна спиратись не лише на правову обґрунтованість, але й на психологічну виправданість, підвищену відповідальність за наслідки своїх дій. Важливою рисою діяльності співробітників є її публічний характер. Окремі вчинки, стиль поведінки, зовнішній вигляд співробітника — все привертає увагу оточення, є предметом зацікавленого обговорення та суб'єктивних оцінок.

Так, яскравим прикладом впливу зовнішніх причин на негативні процеси, що відбуваються в ОВС, можуть служити дані щодо соціально-демографічної структури, системи соціально-психологічних зв'язків та стосунків в органах та підрозділах внутрішніх справ України:

За останні 5 років органи внутрішніх справ помолодшали майже на 8 років.

Прошарок працівників ОВС зі стажем до 3-х років зріс майже на 27 %, а питома вага досвідчених працівників зі стажем від 10 до 20 років знизилась майже втричі.

Кожен третій серед осіб начальницького складу і кожен другий із рядового і молодшого начальницького складу мають стаж роботи до трьох років.

На сьогодні кожен 20-й, хто прийшов до органів внутрішніх справ у 1995-2005 роках, звільнився, не прослуживши і року, а в Сумській, Черкаській областях - кожний 10-й.

У Дніпропетровській, Тернопільській областях кожний другий, звільнений з ОВС за негативними мотивами в 1995 році, мав стаж роботи до 3-х років.

Нервово-психічне перенавантаження ускладнюється нерівномірною зміною умов праці, порушенням природного ритму добової фізіологічної ак­тивності, вимушеною відмовою від звичного режиму відпочинку, що призводить до розвитку стійких станів психічної напруженості, емоційної нестійкості, появи невротичних реакцій, психосоматичних функціональних захворювань.

Підготовка до виконання оперативно-розшукової діяльності - це напрямок, що має свою специфічну мету та особливості. Кінцевим результатом є сформованість готовності до несення служби в ОВС. Саме тому оперативні працівники повинні мати відмінне фізичне та психічне здоров'я, високий рівень працездатності, вирізнятись високим рівнем нервово-психічної, емоційної стійкості.

Оперативний працівник - це суб'єкт свідомої діяльності й відносин у системі ОРД, індивід зі стійкою, соціально зумовленою системою психічних якостей, що формуються й виявляються в згаданій діяльності. Успішне виконання завдань, поставлених перед працівниками правоохоронних органів можливе за умови наявності в них неабияких загальних та спеціальних здібностей.

Здібності являють собою високий рівень розвитку загальних та спеціальних знань, вмінь та навичок, що забезпечують успішне виконання людиною різних видів діяльності.

При розгляді професійної готовності особистості працівника ОВС слід зазначити, що специфічні особливості діяльності ОВС вказують на виняткову роль цілеспрямованого формування професійно значущих якостей у фахівців. Це диктується не лише теорією, а насамперед сучасною практикою ОРД, включаючи її предметно-дійові, тобто інструментальні, а також суто психічні (інтелектуальні, емоційні, вольові) складові, що особливо виявляється на кадровому стані справ в оперативних підрозділах. Виходячи з вимог, що висуваються МВС України до підготовки працівників ОВС, пріоритетним є завдання формування професійно значущих якостей та навичок діяльності правоохоронця на етапі його навчання у вищому закладі освіті МВС України.

Спектр значущих якостей охоплює практично всю структуру особистості - від нервово-психічної, психофізіологічної організації до рис характерологічних та таких, що визначають спрямованість особистості майбутнього працівника. Перелік професійно значущих якостей, які притаманні працівникам конкретних служб є досить відмінним і відображає специфіку діяльності.

В структурі особи співробітника повинні виділятись такі основні блоки:

1. Громадсько-політична спрямованість - визначається по участі в громадській роботі, вмінні підкорити свою діяльність вимогам уряду України в сфері зміцнення правопорядку, прагненню постійно враховувати політичні, виховні наслідки своїх вчинків і дій.

2. Професійна спрямованість співробітника - визначається розумінням суспільної значимості своєї професії, професійна гордість і оптимізм, впевненість в успішному розв'язуванні завдань в області боротьби із злочинністю і правопорушеннями, цілеспрямованістю в підвищенні кваліфікації, морально-психологічним імунітетом до професійної деформації, широтою професійних інтересів.

3. Моральна характеристика, показниками якої виступають особисте дотримання вимог законності, дисциплінованість, працелюбство, почуття відповідальності і обов'язку, повага у відношенні до старших, ввічливість і культура в спілкуванні з людьми, самовиховання, вміння правильно сприймати критику, культура поведінки в побуті.

4. Підготовленість виражається в формі оціночних міркувань про компетентність співробітників.

5. Ділові якості - особливості інтелектуальної, вольової, емоціональної сфер темпераменту.

Науковцями виявлено 29 базових професійно значимих якостей, що є загальними для оперативних працівників ОВС, зокрема: професійна спостережливість;

- здатність до комунікативної взаємодії з соціальним оточенням (встановлення контакту з різними категоріями осіб, розуміння людей, інформаційний обмін та проведення переговорів, здійснення психологічного впливу);

- наявність розвиненої професійної пам'яті (наочно-образної, логічної, оперативної тощо);

- розвиненість навичок розумової діяльності при відборі та селекції службової інформації, обґрунтуванні управлінських рішень;

- емоційна та психофізична стійкість до дій в екстремальних умовах;

- здатність до саморегуляції та самоконтролю;

певні вольові якості (сміливість, принциповість, виправданий ризик).

Для оперативно-розшукової діяльності - це здібність приймати правильні рішення в умовах недостатньої інформації, наявності її протиріччя та відсутності часу на обдумування, здібність до встановлення факту при малій кількості ознак, здібність запам'ятовувати словесно-логічний матеріал, здібність брати на себе відповідальність в складних ситуаціях, здібність грати різні соціальні ролі (артистичні здібності), вільне володіння вербальними та невербальними засобами спілкування, здібність використовувати широкий спектр стилів поведінки.

Так, у підготовленому МВС України спеціальному огляді щодо випадків травматизму й загибелі серед особового складу ОВС при виконанні службових обов'язків простежується прямий зв'язок між цими явищами та професійною психологією.

В системі органів внутрішніх справ у відповідності до напрямків діяль­ності міліції існують різні посадові категорії працівників. Професіографічне дослідження професійної діяльності працівників кримінальної міліції, слідства та громадської безпеки, проведене колективом Київського національного університету внутрішніх справ, дозволило дійти висновку про існування певних особливостей, властивих кожній окремій категорії працівників ОВС. Так, встановлено, що оперативно-розшукова діяльність потребує розвиненої оперативної пам'яті (68 %), прискореної реакції вибору та оцінки ситуації (50%), наочно-образної (41 %) та рухової (42 %) пам'яті. Проведене дослідження дало змогу визначити не тільки професійно-значущі якості міліціонерів, а й встановити значущу різницю серед основних напрямків діяльності органів внутрішніх справ.

ВИСНОВКИ З ПЕРШОГО ПИТАННЯ:

Залежно від підрозділу, завдання, що виконують оперативні працівники, змінюються. Аналіз наукової літератури та законодавчих актів свідчить, що завданнями, які вирішують оперативні працівники під час виконання завдань оперативно-службової діяльності є:

1) отримання за допомогою оперативно-розшукових та інших заходів, оперативної інформації про факти вчинення злочинів, встановлення осіб, які їх підготовлюють, або вчинили, а також інших фізичних об’єктів;

2) аналіз та прогнозування тенденцій оперативної обстановки з метою вирішення завдань протидії злочинності, забезпеченню національної безпеки.

Процес оперативно-службової діяльності працівників підрозділів кримінальної міліції складається з фаз, які змінюють одна одну:

1. Збір та аналіз первинної інформації.

2. Виявлення інформації про об’єкти оперативної уваги (системи функціонування інфраструктури, організації діяльності, ієрархії, лідерів, корумпованих зв`язків злочинних організацій).

3. Пошук інформації про об’єкти оперативної уваги в кримінально-активному та криміногенному середовищі з метою виявлення тенденцій розвитку злочинності.

4. Пошук оперативно-розшукової інформації щодо конкретних злочинів і злочинців та їх психологічна діагностика.

5. Використання отриманої інформації для вирішення завдань оперативно – службової діяльності

Як бачимо оперативно – службова діяльність працівників кримінальної міліції маїє пізнавальний характер.

За цих умов вважається необхідним детально розглянути один з найважливіших різновидів людської діяльності – пізнавальну діяльність, психологічний зміст пізнання полягає в отриманні інформації про дійсність. Специфіка пізнання також у тому, що його засоби, якими є пізнавальні процеси, одночасно є й об’єктами пізнання – особистість цікавить не тільки те, що вона пізнає, але й те, як та чому вона сприймає дійсність, запам’ятовує інформацію про неї та вирішує розумові задачі. Саме в цьому полягає зв’язок не тільки з організацією професійної діяльності працівника підрозділів кримінальної міліції, але й з критеріями успішності, кваліфікації цієї діяльності.

Оволодіння працівником підрозділів кримінальної міліції прийомами підвищення інтенсивності уваги, організованості сприйняття, його осмисленості, співвіднесення спостереження з пам’яттю й урахування таких психологічних чинників, як особливості особистості злочинця, його мотиви й дії, сприяють успішному вирішенню службових задач.