Розвиток професійної кар'єри

Професійна адаптація тісно пов'язана з розвитком профе­сійної кар'єри (career development), що охоплює процес, етапи та задачі просування від однієї посади до іншої. Теорії дослід­ження можна умовно розподілити на чотири категорії: узгод-жувальні, диференційовані, феноменологічні підходи та підхо­ди з позицій розвитку й прийняття рішень.

Узгоджувальні підходи. Ця категорія включає теорії і ме­тоди, що спираються на психологію узгодженості та ситуаційні теорії; до останніх відносять структурний та контекстуальний підходи, а також підхід з позицій соціалізації.

Ситуаційні теорії розглядають соціоекономічний статус батьків як важливу детермінанту майбутнього дорослого про­фесійного статусу дитини. Дослідження У.Сьюелла та інших [130] підтверджують, що статус батьків впливає на здобуття молодою людиною певного рівня освіти і є важливою перепуст­кою для них у світ праці. А своїм навчанням у школі молоді люди закладають фундамент для набуття власного незалежно­го соціоекономічного статусу і самостійного просування вгору кар'єрними сходами.

Структурні підходи акцентують увагу на структурі про­фесійної діяльності, а також на тих можливостях, які людина здатна реалізувати вибудовуючи власну професійну кар'єру у певному соціальному середовищі.

Контекстуальні підходи відображають спроби деяких те­оретиків прийти до більш збалансованого уявлення про впливи ситуаційних факторів на подальше професійне просування пра­цівника шляхом введення індивідуальних якостей у соціаль­ний контекст.

Підходи з позицій соціалізації в певній мірі подолали роз­рив між зазначеними вище теоріями після того, як у 1966 році О.Брим зазначив [130], що соціалізація розглядається як про­цес, за допомогою якого індивід адаптується до суспільства; узгоджує свою поведінку із соціально-рольовими очікування­ми. Теорія соціалізації передусім розкриває те, як формується працівник, наскільки він успішно реалізує власні трудові функції.

Диференційовані підходи спираються на диференційну психологію. Своє практичне оформлення вони отримали у ході першої світової війни, коли психологи армії СІЛА, які працю­вали з груповими тестами, знайшли значимі відмінності між чоловіками різних цивільних професій. Це дозволило розроби­ти приблизну ієрархію професій, що базувалися на рівнях інте­лектуальних здібностей. Означене, у свою чергу, призвело до вивчення спеціальних здібностей, кульмінацією яких у 1930-х роках стало складання профілів здібностей чоловіків та жінок для різноманітних робітничих, конторських, управлінських та вільних («інтелектуальних») професій. Цей підхід став особли­во корисним у професійному консультуванні та професійному відборі персоналу. Відомо, що спеціальні здібності не можуть бути єдиною основою для узгодження людей і професій, але відіграють важливу роль у розвитку професійної кар'єри. Пси-хоаналітики підкреслювали [130], що причини успішності або неуспішності працівника у тій чи іншій діяльності не можли­во пояснити лише з позиції здібностей, але їх варто вимірювати і вивчати.

Феноменологічні підходи. Д.Сьюпер і ціла низка дослід­ників [181] розглядали розвиток професійної кар'єри через при­зму теорії Я-концепції особистості, яка концентрувалася на індивіді як суб'єкті прийняття рішення, визнаючи, що люди діють, виходячи з уявлень не тільки про самих себе, а й про си­туацію.

Так, Дж.Холланд [122] розглядав динамічний процес вибо­ру професії, у ході якого індивід адаптує себе до перед профе­сійної або професійної ситуації, що відповідає рисам особистості, які характеризуються як стійкі основи вибору. Відповідно, вибір розглядається як процес узгодження особистісних рис індиві­ду з тими, які вимагаються конкретною професією. Якщо у людини, що опинилася у некомфортній ситуації, з'являється можливість вибору, вона буде схильна перейти з неї у більш ком­фортну.

Усі узгоджувальні, диференційовані та феноменологічні теорії концентрувалися на професійному виборі або на серії про­фесійних виборів, в якій головний інтерес представляє най­ближчий вибір. Це означає, що вони, в цілому, нехтували харак­тером самої серії виборів, не враховуючи особистісних та ситуа­тивних подій або процесів, які пов'язують ці вибори змістовно. Це стало причиною виникнення інших теоретичних концепцій та пов'язаних з ними емпіричних досліджень.

Підходи з позицій розвитку професійної кар'єри мали виключно емпіричний характер. Так, П.Лазарсфельд і ІП.Бю-лер [168] зібрали й проаналізували інформацію про життєву кар'єру людини, концентруючись лише на певному етапі онтогенезу, а потім охопили увесь життєвий шлях і включили низ­ку різноманітних життєвих та професійних ролей.

Д.Сьюпер [181] намагався об'єднати результати своїх влас­них досліджень та інших вчених у систематичну концепцію розвитку професійної кар'єри. Він концептуалізував кар'єру у вигляді веселки, у якій кожна смужка кольору означає окрему життєву роль, пов'язану з кар'єрою, від першої ролі дитини (заз­вичай - єдиною роллю, починаючи з народження до вступу в школу), до ролей учня, студента, непрацюючого, робітника, батька, громадянина і пенсіонера. Обсяг окресленого простору або кількість кольорових відтінків у смужці вказує на час, який приділяється тій чи іншій ролі, а інтенсивність кольору або відтінків вказує на ступінь особистої зацікавленості в кожній з цих ролей. Означені ролі взаємодіють між собою, крім того, будь-яка з них може бути конкурентною по відношенню до інших. Це уявлення отримало назву підходу до розвитку професійної кар'єри у перспективі часу життя.

Так, зростання - це стадія дитинства, у ході якої формую-ються Я-концепції, але в уявленнях про професії домінують іден­тифікації з ключовими фігурами і фантазія. Дослідження реа­лізується шляхом проходження через орієнтовну та пробну стадії, які у подальшому супроводжуються їх збільшенням. Після того як відбулося визначення, йде закріплення, просу­вання або навіть перехід на іншу роботу, у випадку чого процес визначення може починатися знову. Якщо все складається нор­мально, потрібна стабілізація в середині кар'єри, коли чолові­ки й жінки досягають свого піку і переходять на стадію підтрим­ки. Але, деякі з них ніколи не досягають свого піку; вони про­довжують рухатися вгору тому, що знаходяться у безперервно­му творчому пошуку. Одні люди, знаходячись на піку своєї ка­р'єри, постійно удосконалюються й утримують свої позиції у світі праці, тоді як інші починають переживати застій, зали­шаючись на своїй роботі завдяки організаційній та особистій інерції, або перетворюються у «сухостій» і потерпають так до самого виходу на пенсію. Такі чоловіки й жінки передчасно вхо­дять у стадію спаду, яка в нормі починається після 60 років і складається з під стадій зниження активності, відходу від справ і пристосування до пенсійного способу життя [180].

Така «веселка трудового життя» (Life career rainbow) пред­ставляє різноманітні соціальні та особисті детермінанти, що впливають на кар'єру. Не дивлячись на те, що подібна модель може стати корисним графічним способом уявлення всієї склад­ності часових та просторових вимірів кар'єри, крім неї були та­кож розроблені моделі шляху (Path models) наряду з методами аналізу шляху, які мають більшу евристичну та наукову цінність. Важливе значення мала також книга Е.Гінзберга «Професійний вибір» (Occupational choice), в якій професійна кар'єра розглядалася з позицій розвитку і теоретичні положен­ня якої успішно використовували психологи у профконсульта-тивній роботі з оптантами [130].

Підходи з позицій прийняття рішень. Епоха 1970-х років ознаменувалась виникненням нового підходу до вивчення про­фесійної кар'єри. А.Роу [130] було виділено декілька типів рішень та відповідних стилів поведінки, кожний з яких може використовуватися у певний момент часу певною людиною, навіть якщо їм притаманні зовсім інші стилі. Було визначено, що у більшості випадків, людина обирає те рішення, яке відпо­відає її стилю і це позитивно впливає на розвиток її професійної кар'єри.

На думку В.Ф.Моргуна [97], потенційні можливості сучас­ної психології взагалі та психології праці зокрема (Н.О.Гонча­рова, Є.В.Єгорова, І.А.Зязюн, Ю.І.Катюжна, Є.О.Клімов, В.В.Ко-лінько, Г.С.Костюк, Н.І.Литвинова, П.А.М'ясоїд, Н.Г.Ничка-ло, Т.М.Пазюченко, В.Г.Панок, Л.Г.Перетятько, Н.А.Побір-ченко, Н.С.Пряжников, В.В.Рибалка, В.В.Синявський, Б.О.Фе­доришин, С.Фукуяма, Н.О.Чайкіна, С.Н.Чистякова та ін.) доз­воляють забезпечити психологічний супровід профорієнтації не тільки оптанта (людини, що обирає професію), а й особистості протягом усього її життєвого шляху. Вкажемо, виходячи з кон­цепції періодизації розвитку особистості в онтогенезі на основні етапи трудового становлення людини в системі профорієнтації: розвиток різнобічних задатків і здібностей дитини; самообслу­говування й ігрова профорієнтація в дошкільному віці; сус­пільно-корисна праця, профінформація і трудове навчання дітей молодшого шкільного віку; політехнічно-технологічне навчан­ня, виробнича праця і профпропаганда у підлітковому віці; профконсультація (разом з експрес-формувальною діагности­кою здібностей), профпідбір і профкваліфікація старшоклас­ників; професійне навчання, профадаптація юнацтва; підви­щення кваліфікації, перекваліфікація (зміна професії) і реорі-єнтація (повернення у професію) в зрілому віці [99; 132].

Серед основних психодіагностичних і психокорекційних засобів психологічного супроводу профорієнтації можна вказати наступні: 1) потужною життєвою методикою визначення основних ціннісних орієнтацій, що визначають характер людини, є вив­чення її спрямованостей і бюджету часу (Л.Сев, С.Я.Рубінш-тейн та ін.); 2) для запобігання розчарування в професії, швид­кого емоційного вигорання та професійних захворювань украй необхідно враховувати темперамент людини та його конгру­ентність (відповідність) виду трудової діяльності (Б.Й.Цука­нов, В.В.Рибалка та ін.); 3) необхідність опори на лідерів ко­лективу вимагає регулярно вивчати соціометричний статус членів трудового колективу та його динаміку (Дж. Морено та ін.); 4) великі трудові навантаження й відповідальність потре-бують релаксації (зняття психічної напруги) за допомогою ауто­генного тренінгу або, навпаки, психологічної мобілізації на кращий результат (К.Кермані та ін.); 5) особистісне зростання пов'язане з професійними нахилами, тому своєчасний вибір професійного покликання та його підтвердження у характерис-тиці-рекомендації випускника мають велике значення (Є.О.Клі-мов, Г.С.Костюк, В.Г.Панок, Б.О.Федоришин, С.Фукуяма та ін.); 6) особисте життя, пошук коханої людини, яка може стати супутником усього життя і повинна любити не лише свого об­ранця, а і його професію, також потребують психологічної до­помоги (К.В.Сєдих, Т.М. Титаренко, О.С.Кочарянтаін.); 7) різно­манітні психотравмуючі ситуації породжують кризові явища в житті людини, тому „швидка допомога" кризової психотерапії також буде у нагоді (П.В.Лушин, В.В.Рибалка, Г.Шихі) [97].

Як бачимо, психологія виробила досить потужний арсенал підтримки людини на трудовому життєвому шляху. Вона підка­зує нам, що зведення «бізнесу» до грошового прибутку від рин­кової торгівлі є дуже вузьким і помилковим. Бізнес - це пере­дусім не базар, а виробництво товарів і послуг. Психологія по­кликана зробити все можливе, щоб людина отримувала від своєї праці максимальне задоволення. Тому, під час вибору навчаль­ної спеціалізації або роботи, слід дотримуватися раціональної стратегії вирішення проблеми, що в подальшому допомагає приймати значимі для кар'єри рішення.