Лекція №6 еквівалентність перекладу. Рівні еквівалентності

план

1. Еквівалентність перекладу при переданні функціонально-ситуативного змісту ориґіналу.

1.1 Поняття перекладацької еквівалентності. Перший рівень еквівалентності.

1.2 Другий рівень еквівалентності.

1.3 Третій рівень еквівалентності.

1.4 Роль функціонально-ситуативного зміста ориґіналу.

2. Еквівалентність перекладу при переданні семантики мовних одиниць.

2.1 Власне мовні аспекти змісту висловлювання. Четвертий рівень еквівалентності. Використання у перекладі синонімічних структур, порядку слів, типів речень.

2.2 П’ятий рівень еквівалентності. Можливі розбіжності у предметно-логічному значенні.

2.3 Конотативний аспект значення слова.

2.4 Еквівалентність при переданні внутрішньолінгвістичних аспектів значення слова.

1.1 Поняття перекладацької еквівалентності. Перший рівень еквівалентності

Однією з головних задач перекладача є максимально повне передання змісту ориґіналу. Слід розрізняти потенційно досяжну еквівалентність, під якою розуміється максимальна спільність змісту двох різномовних текстів, припущена різницею мов, і перекладацьку еквівалентність – реальну смислову близькість текстів ориґіналу й перекладу, яка досягається перекладачем у процесі перекладу.

Межею перекладацької еквівалентності є максимально можливий (лінгвістичний) ступінь зберігання змісту ориґіналу при перекладі, але у кожному окремому перекладі смислова близькість з ориґіналом різною мірою та різними засобами наближається до максимальної.

Різниця у системах МД і МП й особливостях створення текстів на кожній з цих мов різним ступенем можуть обмежувати можливість повного зберігання у перекладі змісту ориґіналу. Тому перекладацька еквівалентність може ґрунтуватися на зберіганні (та відповідно втраті) різних елементів смислу, що містяться в ориґіналі. Залежно від того, яка частина змісту передається у перекладі для забезпечення його еквівалентності, розрізняються різні рівні (або типи) еквівалентності. На будь-якому з них переклад забезпечує міжмовну комунікацію.

Будь-який текст виконує якусь комунікативну функцію: повідомляє про факти дійсності, виражає емоції, встановлює контакт між комунікантами, вимагає від Рецептора якоїсь реакції або дії тощо. Наявність у процесі комунікації такої мети визначає загальний характер повідомлень, що передаються, а також їх мовного оформлення. Порівняємо такі відрізки мовлення, як: «На столі лежить яблуко», «Як я люблю яблука!», «Дай мені, будь ласка, яблуко», «Ти чуєш, що я сказав?». У кожному з цих висловлювань, окрім значень окремих слів та структур і конкретного змісту усього повідомлення, можна виявити й узагальнений функціональний зміст: констатацію факту, експресію, спонукання, пошук контакту. Текст може послідовно або одночасно виконувати декілька комунікативних функцій – вищенаведені висловлювання можуть створити зв’язний текст.

Частина зміста тексту (висловлювання), яка вказує на загальномовленнєву функцію тексту в акті комунікації, складає його мету комунікації. Вона являє собою «похідний» («припущений», «переносний») смисл. Він присутній у висловлюванні в прихованому вигляді й виводиться із висловлювання як смислового цілого. Окремі мовні одиниці беруть участь у створенні такого смислу вже не безпосередньо через своє власне значення, а побічним шляхом, складаючи з іншими одиницями смислове ціле, яке слугує основою для вираження за його допомогою додаткового смислу. Сприймаючи висловлювання, Рецептор має не тільки збагнути з усього змісту, витягнути з нього додаткову інформацію. Вона повідомлює не тільки про те, що говорить Джерело, але і для чого він це каже, «що він хоче цим сказати».

Еквівалентність перекладів першого типу полягає у збереженні тільки тієї частини змісту ориґіналу, яка складає мету комунікації: (1) Maybe there is some chemistry between us that doesn’t mix. – Бывает, что люди не сходятся характерами. (2) That’s a pretty thing to say! -- Постыдился бы! (3) Those evening bells, those evening bells, how many a tail their music tells. – Вечерний звон, вечерний звон, как много дум наводит он.

У прикладі (1) мета комунікації полягала в переданні переносного значення, яке і складає головну частину змісту висловлювання. Тут комунікативний ефект досягається за рахунок своєрідного художнього зображення людських відносин, які порівнюються із взаємодією хімічних елементів. Такий непрямий опис інформіції визнано перекладачем неприйнятним для МП і замінено іншим, певним чином менш образним висловлюванням, яке забезпечує, однак, необхідний комунікативний ефект.

У прикладі (2) мета комунікації полягає у вираженні емоцій мовця, обуреного попереднім висловлюванням співрозмовника. Для відтворення у перекладі цієї мети перекладач використав одну із стереотипних фраз, що виражають обурення у рідній мові, хоча мовні засоби, які складають її, не відповідають одиницям ориґіналу.

І нарешті, у прикладі (3) загальною функцією ориґіналу, яку перекладач прагне усіма засобами зберегти, є поетичний вплив, оснований на звукопису, рифмі й розмірі.

Як видно з наведених прикладів, метою комунікації є найзагальніша частина змісту висловлювання, властива висловлюванню цілком. Вона і визначає його роль у комунікативному акті.

Для відношень між ориґіналами й перекладами такого типу характерним є:
1) непорівнянність лексичного складу й синтаксичної організації; 2) неможливість зв’язати лексику та структуру ориґіналу й перекладу відношеннями семантичного перефразування або синтаксичної трансформації; 3) відсутність реальних чи прямих логічних зв’язків між повідомленнями в ориґіналі й перекладі, які б дозволяли стверджувати, що в обох випадках «повідомлюється про одне й те саме»; 4) найменша спільність змісту ориґіналу й перекладу порівняно з усіма іншими перекладацькими, які визначаються еквівалентами.

Таким чином, у даному типі еквівалентності в перекладі говориться ніби-то «зовсім не те», про що йдеться в ориґіналі. Цей висновок справедливий стосовно усього повідомлення в цілому, навіть якщо одне чи два слова в ориґіналі мають прямі чи непрямі відповідники у перекладі. Англійське прислів’я A rolling stone gathers no moss описує ситуацію, яка досить легко передається в російському перекладі, наприклад: «Катящийся камень мха не собирает». Але з цієї ситуації Рецептор перекладу не отримає тієї мети комунікації, яка міститься в ориґіналі. Для нього сама ситуація не вказує досить чітко, як до неї слід віднестися, «добре», чи «погано», що немає «моху». У той же час для англійського рецептора ясно, що у цій ситуації “мох” втілює добробут, багатство, добро і що його відсутність – явище негативне. Таким чином, ситуація, що описується англійським прислів’ям, припускає висновок, що слід не вештатися по світу, а сидіти вдома, накопичуючи добро. Еквівалентним перекладом буде російська фраза, яка має аналогічну емотивну настанову і максимально відбиває стилістичну (поетичну) функцію ориґіналу (форму прислів’я). Оскільки опис тієї ж ситуації не забезпечує необхідного результату, перекладач має використовувати повідомлення, що описує іншу ситуацію. Спроба задовольнити вказані вимоги дає приблизний переклад: “Кому на месте не сидится, тот добра не наживет”.