Адекватність і еквівалентність перекладу. Дослівний/буквальний/вільний переклад. Теорія формальної і динамічної еквівалентності (Юджин Найда (Eugene Nida)).

При системному підході до перекладу поширення поняття АДЕКВАТНОСТІ на переклад фокусує увагу на взаємодію перекладу з об’єктивною дійсністю (оточуючим середовищем).

Адекватність перекладу передбачає його відповідність тим очікуванням, які покладають на нього учасники комунікації, а також тим умовам комунікації, в яких він виконується. Категорія адекватності є головним чином характеристикою не ступеня відповідності тектсу перекладу тексту оригіналу, а ступеня його відповідності очікуванням учасиків комунікації.

Обидва комуніканти вважають переклад адекватним, якщо комунікація є успішною, тобто цілі комунікації успішно вирішені.

Адекватність як властивість перекладу більшою мірою спрямована на отримувача повідомлення, яке створене перекладачем [Гарбовский 2007, с. 289].

Значний вплив на процес і результат перекладу має характер можливого рецептора (адресата) перекладу. Перекладач обирає варіанти перекладу враховуючи знання і вимоги адресата перекладу.

Існує 2 різновиди адресатів перекладу:

1) переклад може бути призначений для певної групи людей або навіть для конкретного рецептора –п-ч орієнтується на їхні знання, досвід, соц. і проф. статуси; п-ч має добре знати особливості рецепторів перекладу;

2) переклад може бути призначений для «середнього рецептора» - типового представника культури мови перекладу, який володіє знаннями і уявленнями, характерними для більшості членів мовного колективу [Комиссаров, 114-115].

ЕКВІВАЛЕНТНІСТЬ перекладу позначає відносну схожіть перекладу та оригіналу при їх нетотожності [Комисаров, с. 113].

У теорії перекладу розрізняють потенційну еквівалентність і перекладацьку еквівалентність. Потенційна еквівалентність – це максимальна єдність двох текстів, написаних різними мовами. Перекладацька еквівалентність – реальна змістова відповідність текстів оригіналу і перекладу, яка досягається перекладачем у процесі перекладу.

Еквівалентність орієнтована на результати перекладу, на відповідність тексту перекладу певним параметрам оригіналу. „Чи відповідає кінцевий текст вихідному тексту?”

В перекладі не все, що є адекватним, є еквівалентним і не все еквівалентне є адекватним.

А.Д. Швейцер [Гарбовский 2007, с. 292]:

Під дослівним перекладом розуміють відтворення конструкції оригіналу без будь-яких змін і без суттєвої зміни порядку слів у реченні. ДП – перший, чорновий варіант перекладу, щоб зрозуміти, усвідомити зміст оригіналу.

Дослівний переклад, свого роду "фотографія" оригіналу, можу служити початковим етапом для розшифровки складних місць оригіналу. Однак, якщо в тексті є синтаксичні конструкції, яких немає в українській мові, то дослівний переклад тільки ускладнить розуміння значення оригіналу.

Наприклад, дослівний переклад наведених нижче речень не сприяє правильному їх розумінню: He had his photo taken. - * Він мав свою фотографію зробленою.

The court martial had the spy shot. - * Військово-польовий суд мав шпигуна розстріляним.

Правильний переклад: Він сфотографувався. / Шпигуна розстріляли за вироком військово-польового суду.

Буквальний переклад – переклад, в якому відтворюються комунікативно нерелевантні елементи оригіналу, в результаті чого порушуються норми мови перекладу або дійсний зміст (смисл) оригіналу не передається [Комисаров, с. 113].

Н: речення російською мовою «Мальчик катается на коньках». – Окрім загально зрозумілого повідомлення у ньому можна виокремити інші елементи інформації.

«катается» - дієслово, що складається з основи «катать» і зворотної частки «ся», що означає «катать себя»;

«коньки» - асоціюється зі словом «конь», тільки маленький, ще до того ж і чоловічого роду;

Переклад всіх цих аспектів в результаті буде виглядати як «The boy is rolling himself on the little he-horses».

Звідси зрозуміло, що дослівний переклад за певних умов є цілком закономірним явищем, а буквальний не допускається ніколи (за вийнятком створення „надстрочника” або „глосс”).

Вільний переклад – переклад, виконаний на більш низькому рівні еквівалентності, ніж можна було б досягнути при певних умовах перекладацького акту. (посилання на теорію рівнів еквівалентності В.Н. Коміссарова)

Є випадки, коли допускається буквальний переклад (н: при складанні глосс або «підстрочник/надстрочник») і вільний переклад (н: для досягнення максимального художньо-естетичного ефекту у літературному перекладі).

Співвідношення еквівалентності і адекватності у кожному акті перекладу визначається вибором, який перекладач робить враховуючи фактори ситуації перекладу. Найважливішим з цих факторів є мета перекладу (його задача, ціль), а також – тип тексту, що перекладається, і характер рецептора перекладу [Комисаров, с. 114].