Теорія перекладу як наука. Об’єкт, предмет, завдання теорії перекладу.

Наука про переклад вивчаєпроцес перекладу. Під процесом перекладу звичайно розуміють міжмовні перетворення, трансформацію тексту на одній мові в текст іншою мовою. Такі перетворення обов’язково обмежені рамками двох конкретних мов. Тим самим завдання науки про переклад зводяться до порівняльного вивчення двох мовних систем.

Однак процес перекладу не є простою заміною одиниць однієї мови одиницями іншої мови. Процес перекладу як специфічний компонент комунікації з використанням двох мов завжди є діяльністю людини, в ньому акумулюються проблеми філософії, психології, фізіології, соціології та інших наук, не кажучи вже про лінгвістику, залежність перекладу від якої немає необхідності доказувати.

Визначення поняття „переклад”

А. В. Федоров: «Переклад, передусім, є мовленнєвим утворенням, яке співвідноситься з оригіналом, зважаючи на особливості двох мов і належністю матеріала, що перекладається, до певних жанрових категорій. Перекласти означає виразити засобами однієї мови правильно і повністю те, що вже було виражено засобами іншої мови».

А. Д. Швейцер: « Переклад можно визначити як: односпрямований і двофазовий процес міжмовної і міжкультурної комунікації, за якого на основі цілеспрямовного (перекладацького) аналізу первинного тексту створюється вторинний текст (метатекст), який замінює первинний текст у іншому мовному і культурному середовищі. [Переклад – це] Процес, який характеризується установкою на передачу комунікативного ефекту первинного тексту, що часто модифікується різницями між двома мовами, двома культурами, двома комунікативними ситуаціями».

В. С. Виноградов:«…переклад – особливий, своєрідний і самостійний вид мовного мистецтва. Це „вторинне” мистецтво, мистецтво „перевираження” оригіналу матеріалом іншої мови … складає особливий різновид художньо-творчої діяльності, своєрідну форму „вторинної” художньої творчості».

Л. С. Бархударов: «Переклад можно вважати певним видом трансформації, а саме – міжмовної трансформації».

Таким чином, враховуючи вищезазначені визначення, можна виокремити суттєві ознакиперекладу.

Переклад – це:

ü мовленнєве утворення у його співвідношенні з оригіналом;

ü вираження того, що вже було виражено засобами іншої мови, тобто – перевираження;

ü процес міжмовної і міжкультурної комунікації, контакт мов, явище білінгвізму;

ü міжмовна трансформація;

ü вид мовного мистецтва.

Найбільш загально переклад визначається як: процес і результат вираження певної інформації, закодованої засобами однієї семіотичної системи, за допомогою засобів іншої семіотичної системи.

Отже, в перекладознавстві термін „переклад” використовується на позначення:

1) процесустворення перекладеного тексту, тобто – переклад як діяльність, і

2) тексту в усній чи письмовій формі, мовленнєвого утворення, створеного перекладачем, тобто – продукту перекладацької діяльності, результату процесу перекладу.

Об’єктнауки про переклад- все, що входить в складне поняття комунікації з використанням двох мов, яка включає умови породження вихідного тексту, умови сприйняття тексту перекладу, соціальний статус комунікантів, мовленнєву ситуацію і різні супутні явища.

Провідне місце у сучаному перекладознавстві займає лінгвістична теорія перекладу.

Предметомлінгвістичної теорії перекладу є порівняльне вивчення мовних засобів різних мов і їхнього використання в процесі перекладу. В основі порівняння різних мов лежить безпосередній і нерозривний зв'язок між мовою і мисленням. Перекладач може порівнювати слова і фрази різних мов, тому що може порівнювати думки та поняття, які ними виражаються.

Причини тісного зв’язку лінгвістики і перекладознавства.

1. У 2-ій половині ХХ ст. лінгвістика (мовознавство) значно розширила коло своїх інтересів.

Відбувся перехід від розгляду мовних систем виключно з точки зору структури до ширшого кола питань, які вимагають розглядати мову як засіб мислення і комунікації. В центрі уваги лінгвістів опинилась смислова сторона мовних одиниць, зв’язок мови і мислення, зв’язок мови і реальної дійсності, зв’язок мови з суспільством і його культурою, зв’язок мови та інших знакових систем.

1. Включення перекладу до сфери інтересів лінгвістики збагачує лінгвістику як науку.

Не тільки перекладознавство використовує методи та ідеї лінгвістики, але і лінгвістика спирається на переклад, оскільки його можна розглядати як великомасштабний природний експеримент зі співставлення мовних і мовленнєвих одиниць двох мов в реальних умовах міжкультурної комунікації. Це у свою чергу дозволяє виявити в кожній з мов важливі особливості, які могли бути неявними в рамках одномовних досліджень.

1. Підготовка перших перекладачів проводилась філологами і лінгвістами.

Саме філологи і лінгвісти стали першими викладачами перекладу, оскільки перші відділення з перекладу відкривали, як правило, в університетах та інститутах іноземних мов. Таким чином, вони одні з перших усвідомили необхідність теоретичного осмислення перекладацької діяльності для розробки науково обгрунтованих навчальних програм.

1. Лінгвістична спрямованість теорії перекладу багато в чому була пов’язана зі змінами характеру перекладацької діяльності.

З другої половини ХХ ст. все бульшу частину перекладів становлять переклади текстів спеціального характеру, які значно відрізняються від художніх текстів. Спеціальні тексти, як правило, більш-менш стандартні за формою і мовним засобам, і при їх перекладі необхідно вирішувати суто лінгвістичні проблеми, які обумовлені різницями в семантичній структурі мов і особливостями використання двох мов в процесі комунікації.

Американський перекладознавець Юджин Найда (Eugene Nida) виокремив групи проблем, якими займається лінгвістична теорія перекладу і представив їх у вигляді 4 підходів.

1. Філологічний підхід

• історично виник раніше інших підходів;

• проблема відповідності перекладу тексту оригінала;

• принципи адекватності перекладу, що базуються на філологічній інтерпретації текстів, які перекладаються;

• визначення понять еквівалентності та адекватності;

• використання методів аналізу змісту і структури тексту при порівнянні текстів оригіналу і перекладу.

2. Лінгвістичний підхід

• основна увага приділяється змістовим (не формальним) відношенням між оригіналом і перекладом;

• є наслідком того, що переклад завжди має справу з двома мовами.

3. Комунікативний підхід

• запозичення у теорії комункації основних понять (джерело інформації, повідомлення, рецептор, зворотній зв’язок, процеси кодування і декодування).

4. Соціосеміотичний підхід

• концентрує увагу на соціальних аспектах і взаємодії різних знакових систем (кодів) в реальних актах вербальної комунікації;

• вивчення мовленнєвого спілкування з огляду на особливості мови, культури, мислення людини.

Лінгвоперекладацькі дослідження складають важливу частину сучасної теорії перекладу. Вони спрямовані на вивчення процесу перекладу, побудову його моделей, опис перекладацьких прийомів, співставлення тексів оригіналу і перекладу з метою встановити закономірні перекладацькі відповідності, пошук критеріїв еквівалентності перекладу та багато іншого.

Теорія перекладу (перекладознавство), згідно академіка В.С. Віноградова, це: „научная дисциплина, в задачу которой входит изучение процесса перевода и его закономерностей; раскрытие сущности, характера и регулярности межъязыковых переводческих соответствий различного уровня путём обобщения и систематизации наблюдений над конкретными текстами оригинала и перевода; описание приёмов и способов перевода, рассмотрение истории переводческой практики и теории, определение роли переводов в развитии отечественной культуры”.

Таким чином,завдання теорії перекладу становлять:

1. Вивчення закономіроностей перекладацької діяльності.

2. Розкриття сутності міжмовних семантико-структурних відповідностей.

3. Встановлення ступеня регулярності міжмовних перекладацьких співвідношень.

4. Опис способів перекладу.

5. Вивчення способів перекладу на основі узагальнення досвіду порівняння текстів вихідної мови (ВМ) і мови перекладу (МП).

6. Виявлення ролі перекладу у розвитку культури народів.