Основні поняття і визначення

В останні роки в багатьох державах поряд із заходами, що спрямовані на забезпечення охорони природного середовища, проводиться робота, яка передбачає не тільки підготовку до ліквідації наслідків можливих аварій, катастроф, стихійного лиха, а й підвищення стійкості (надійності) роботи різних об’єктів у НС.

Під стійкістю роботи промислового об’єкта розуміють його здатність протистояти руйнівним силам аварій, катастроф і стихійного лиха, вражаючих факторів сучасної зброї, можливість в екстремаль-них умовах випускати продукцію в запланованому обсязі і номенклатурі, а також можливість у мінімальні строки відновлювати порушене виробництво.

Для об’єктів, що не виробляють матеріальні цінності (транспорт, зв’язок), під стійкістю їх роботи розуміють здатність виконувати свої функції у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу.

Основні принципи стійкості:

1) базування на директивній, нормативній і плановій основі;

2) проведення заходів на всій території держави;

3) завчасна розробка і проведення заходів по підвищенню стійкості;

4) диференційований підхід (чим важливіше значення підпри-ємства, тим вище ступінь захисту).

Кожний об’єкт мас головні, другорядні й допоміжні елементи, однак останні в забезпеченні функціонування об’єкта можуть відігравати дуже важливу необхідну роль. Наприклад, залізничні вузли та аеропорти не можуть функціонувати без систем управління, а ГЕС - без ліній електропередач. Тому при проведенні оцінки об’єкта по стійкості це обов’язково повинно враховуватись.

Надійність роботи об’єкта у воєнний час значною мірою залежить від стійкості багатьох його складових елементів. Як відомо, під час війни визначальну роль відіграє економіка країни. Досвід Другої світової війни свідчить, що країни протистояння намагались нанести якомога більші збитки економіці противника всіма існуючими способами поразки.

У сучасних умовах, коли науково-технічний прогрес в усіх областях виробництва досяг небачених масштабів і зумовив створення новітніх видів зброї масового знищення, роль і значення економіки як найважливішого фактору підготовки і ведення війни виросли ще більше.

Під час війни будь-який об’єкт промисловості може опинитись у сфері дії вражаючих факторів сучасної зброї. Очевидно, що ступінь руйнування елементів об’єкта буде різна. Вона залежатиме від місця розміщування об’єкта в осередку ураження й підготовленості його до захисту від дії вражаючих факторів.

Підприємства, на яких будуть здійснені заходи по підвищен­ню стійкості, матимуть менші ушкодження (збитки), а отже - строки ліквідації наслідків будуть значно коротшими.

Під підвищенням стійкості промислових об’єктів розуміють розробку і здійснення комплексу організаційних та інженерно-технічних заходів, які спрямовані:

1) на зниження можливих руйнувань і втрат від аварій, катас-троф, стихійного лиха і сучасних засобів поразки та супроводжуючих їх вторинних факторів;

2) створення оптимальних умов для відновлення порушеного виробництва;

3) забезпечення захисту і життєдіяльності робітників і службовців та членів їхніх сімей у надзвичайних ситуаціях.

Інженерно-технічні заходи включають комплекс робіт по підвищенню міцності й надійності будинків і споруд, устаткування, комунально-енергетичних мереж, матеріально-технічних запасів.

Організаційні заходи передбачають розробку і планування дій в умовах НС керівного складу підприємства, штабу ЦО, служб та невоєнізованих формувань ЦО по захисту робітників і службовців, проведенню рятувальних та інших невідкладних робіт та відновленню порушеного виробництва.

На ряді підприємств, якщо на них є відповідні можливості, можуть проводитись технологічні заходи, спрямовані на підвищення стійкості виробництва шляхом заміни існуючого технологічного режиму роботи на такий, що виключає можливість виникнення вторинних вражаючих факторів.