Методика оцінки стійкості підприємства

Оцінка стійкості роботи підприємства полягає у всебічному вивченні його з точки зору здатності протистояти дії вражаючих факторів сучасної зброї й відновлювати виробництво при слабких руйнуваннях. Для цього проводиться дослідження стійкості кожного елемента підприємства окремо, щоб визначити найбільш уразливі місця і розробити рекомендації по підвищенню стійкості кожного елемента і підприємства в цілому.

На основі цих рекомендацій складається детальний план заходів по підвищенню стійкості підприємства.

Робота по дослідженню стійкості підприємства проводиться поетапно.

На першому етапі здійснюється підготовка до проведення дослідження стійкості, для чого виконуються наступні заходи:

- визначається склад дослідницької групи;

- розробляються документи (наказ, календарний план роботи, план проведення досліджень);

- проводиться підготовка учасників.

На другому етапі проводиться дослідження і виконується оцінка стійкості підприємств, для чого проводиться:

1) збір початкових даних (виробничої, будівельної та інших характеристик підприємства);

2) оцінка стійкості підприємства до дії вражаючих факторів сучасної зброї;

3) аналіз можливих наслідків ураження і оцінка працездат­ності;

4) оцінка впливу вторинних факторів поразки;

5) дослідження особливостей режиму роботи підприємства в умовах воєнного часу;

6) дослідження стійкості управління та системи матеріально-технічного забезпечення, а також можливостей підприємства по ліквідації наслідків ураження.

На третьому етапі розробляються заходи по підвищенню стій­кості підприємства:

- узагальнюються отримані результати і виявляються слабкі місця;

- розробляється план заходів по підвищенню стійкості роботи об’єкта.

Для проведення дослідження на об’єкті створюються слідуючи дослідні групи:

- група начальника відділу капітального будівництва;

- група головного енергетика;

- група головного механіка;

- група головного технолога;

- група відділу матеріального постачання;

- група штабу ЦО об’єкту.

Для узагальнення результатів дослідження створюють одну групу керівника дослідження, яка очолюється головним інженером підприємства.

Кожна група спеціалістів на другому етапі роботи оцінює стійкість елементів виробничого комплексу і проводить необхідні розрахунки по кожному із вражаючих факторів ЗМЗ.

В ході дослідження вивчаються умови захисту робітників і службовців від ЗМЗ, оцінюються слабкі місця виробничого ком-плексу, характер можливих пошкоджень від вторинних вражаючих факторів вибуху (атомного), вивчається стійкість системи постачання і кооперативних зв’язків об’єктів з підприємствами-постачальниками, виявляються найбільш слабкі місця в системі управління і можливості об'єкту відновити зруйноване виробництво.

На третьому етапі групи спеціалістів по результатах досліджень готують доповіді з висновками і пропозиціями по підвищенню стійкості оцінюваних елементів. Група керівника дослідження складає узагальнену доповідь і розробляє план заходів по підвищенню стійкості роботи об'єкту у НС.

Заходи плануються в мирний час і на період загрози нападу ворога. На мирний час плануються головним чином праце-містські роботи, які вимагають значних матеріальних затрат і часу. На період загрози нападу плануються роботи, які можуть бути легко реалізовані, або виконання яких в мирний час недоцільно і навіть не можливо.

Стійкість роботи об’єкту народного господарства визнача­ється на основі моделювання ураженості об’єкту при дії кожного із вражаючих факторів ядерного вибуху.

Так як характер руйнувань, пожеж, уражень робітників і службовців залежить від значення параметрів вражаючих факто­рів (надмірного тиску, світлового імпульсу, рівня радіації і т.п.) оцінку стійкості об’єкту починають з визначення цих па­раметрів. При цьому, щоб уявити можливу обстановку в екстре­мальних умовах і намітити цілеспрямований кінець, підвищення стійкості об’єкту, необхідно знати максимальні значення параметрів вражаючих факторів, які очікуються на об’єкті при ядерному вибуху. Ці данні або задає вищий штаб ЦО, або визна­чають розрахунковим шляхом.