Б) Значущі частини слова. Основні способи словотвору

Слова складаються із найменших значущих компонентів: коренів, префіксів, суфіксів, закінчень. Ці частини слова називаються морфемами.

Корінь — це головна значуща частина слова, яка виражає загальне лексичне значення споріднених слів. Слова з однаковим коренем називаються спільнокореневими (холодний, холод, холодище, холодити).

Префікс — значуща частина слова, що стоїть перед коренем або іншим префіксом і слугує засобом творення нових слів (не-веселий, по-від-кидати).

Суфікс — значуща частина слова, що стоїть після кореня або іншого суфікса і слугує засобом творення нових слів (щир-ість, розум-н-еньк-ий).

Закінчення — це морфема, яка стоїть після суфікса або після кореня у змінюваних словах і слугує для вираження граматичного значення слова (книг-а, книз-і).

Основа — це частина слова без закінчення (річков-ий).

Способи словотворення: 1) суфіксальний — слова утворюються за допомогою суфіксів (вітер → вітер-ець). 2) префіксальний — слова утворюються за допомогою префіксів (чудовий → пре-чудовий); 3) префіксально-суфіксальний (вікно → під-вікон-н-я); 4) безафіксний — слова утворюються за допомогою усікання морфем (захистити → захист); 5) осново- та словоскладання — слова утворюються поєднанням двох чи більше основ або слів (чорна земля → чорнозем, ракета і носій →ракета-носій); 6) злиття словосполучень —об’єднання сполучення слів в одне слово (вельми шановний → вельмишановний, добрий день → добридень); 7) перехід однієї частини мови в іншу(Зійшовмолодиймісяць — До хати увійшовмолодий(перехід прикметника в іменник)); 8) переосмислення існуючих слів (супутник — подорожній і супутник — космічний об’єкт).

Орфограми у префіксах: 1) Перед глухими приголосними к, п, т, ф, х пишеться префікс с-, а перед усіма іншими — з-, іноді — зі- (схил, збудувати, зібрати). 2) У префіксах роз-, без-, через-завжди пишеться з (безпідставний). 3) Префікс пре- вживається переважно в якісних прикметниках та прислівниках для вираження найвищого ступеня вияву ознаки (прекрасний, пречудово), а також у словах презирливий, преподобний, престол. 4) Префікс при- вживається в дієсловах, що означають наближення, приєднання, та в похідних від них іменниках (прикрутити, притулок). 5) Префікс прі-вживається тільки в словах прізвище, прізвисько, прірва.

Орфограми в суфіксах:1) Після д, т, з, с, ц, ж, ш, р в іменникових і прикметникових суфіксах іншомовного походження -ир, ист, -изм, -ичн пишеться и (командир, романтизм, кар’єрист). Після інших приголосних пишуться суфікси з і або ї (вампір, піаніст, академічний, модернізм). 2) Буква и пишеться в суфіксі -ив(о), що надає слову значення збірності, результату праці (добриво, печиво алемарево). 3) Суфікс -енн(я) мають віддієслівні іменники з наголосом на корені (напруження, удосконалення). Суфікс -инн(я), -інн(я) мають іменники середнього роду, що позначають збірні поняття, речовину (гарбузиння, каміння). 4) У прикметниках після м’яких та шиплячих приголосних твірної основи вживаються суфікси -ев-, -єв-, а після твердих — -ов-, якщо наголос падає на основу (плюшевий, ланцюговий). Якщо наголос падає на закінчення, вживається суфікс -ов- (грозовий, дощовий). 5) У присвійних прикметниках після приголосних, крім й, пишеться суфікс -ин- (Галин, сестрин, Софіїн).

Орфограма

Орфограма— це правильне (таке, що відповідає правилам або традиціям) написання, яке потрібно вибра­ти з кількох можливих варіантів.

Отже, орфограми — це насампередбукви, для написання яких треба застосувати певне правило(наприклад, букваеу словівесна,бовесни;префікспре-у слові предобрий,бо вказує на збільшену міру ознаки).

Види орфограм

1. Буквені:

А)Ненаголошені [е], [и] в корені слова: весна, життя.

Б) Велика чи мала буква: Земля (планета), земля (ґрунт).

В) Правопис прізвищ, географічних назв.

Г) Написання сумнівного приголосного: легкий (бо легенький), просьба (бо просити).

Д) Подовження та подвоєння приголосних: навчання, возз’єднання, лимонний.

Е) Наявність чи відсутність літери: сторіччя — сторіч, баский — баскський, біль — білль.

Є) Правопис складних слів.

Ж) Правопис префіксів, суфіксів.

З) Вживання м’якого знака і апострофа.

И) Правопис відмінкових закінчень.

І) Правопис особових форм дієслів.

Ї) Правопис числівників і зв’язок їх з іменниками.

Й) Правопис прислівників.

К) Правопис часток.

2. Небуквені:

А)Дефіс: по-київськи, з-поміж, темно-зелений, віч-на-віч, хто-небудь, пів-України.

Б)Апостроф: м’ята, роз’їзд, пів’яблука, сузір’я.

В)Перенос слова: ходжу, триста, місто і місто.

Г)Пропуск між словами (роздільне написання): будь ласка, все одно, поки що, на жаль, ні в кого, рік у рік.

Д)Разом: улітку, попід, деякий, піввікна.