Структура і зміст фітнес-програм.

Різноманітність фітнес-програм не означає довільності їх побудови — використання різних видів рухової ак­тивності повинне відповідати основним принципам фізичного вихован­ня.

Якою б оригінальною не була та чи інша фітнес-програма, в її структурі виділя­ють наступні частини (компоненти):

• розминка;

• аеробна частина;

• кардіореспіраторний компонент (частина програми, орієнтована на розвиток аеробної продуктивності);

• силова частина;

• компонент розвитку гнучкості (стретчинг);

• заключна (відновлювальна) частина

Наведена узагальнена структура фітнес-програми може зазнавати змін залежно від цільової спрямованості занять, рівня фізичного стану тих, хто займається, та інших факторів. Наприклад, у фітнес-програмах, заснованих на оздоровчих видах гімнастики, розрізняють 8 цільових компонентів або блоків:

• підвідний(підготовка організму того, хто займається, до заняття);

• аеробний(розвиток серцево-судинної і дихальної систем організму);

• танцювально-хореографічний(реалізація естетичних мотивів й установ­лень, розвиток

координаційних здатностей);

• коректуючий(корекція фігури тіла та вправи силового характеру);

• профілактичний(профілактика різних захворювань);

• додатковий(розвиток спритності, гнучкості, вестибулярної стійкості);

• довільний(розвиток музично-ритмічних здатностей);

• релаксаційний(відновлення після занять, зняття напруження й роз­слаблення).

Важливим компонентом сучасних фітнес-програм є стретчинг— систе­ма положень певних частин тіла, що спеціально фіксуються з метою покра­щання еластичності м'язів та розвитку рухливості у суглобах. Організовані після основної розминки, після закінчення аеробної або силової частини тренування, а також у вигляді самостійного заняття, вправи стретчингом знижують надмірне нервово-психічне напруження, ліквідують синдром відстроченого болю у м'язах після навантажень, є профілактикою трав­матизму.

Фізіологічна основа стретчингу — міотонічний рефлекс, який викликає активне скорочення волокон у примусово розтягнутому м'язі й підсилення в ньому процесів обміну. В результаті систематичних занять значно збіль­шується еластичність м'язової тканини, зв'язок, зростає амплітуда рухів у суглобовому комплексі.

= 3

Раціональний варіант стретчингу передбачає використання двох типів тренувальних комплексів.

--Перший тип (вибіркової спрямованості) характе­ризується застосуванням ряду вправ (як правило, 5—7) за участю одних і тих самих м'язових груп, який викликає локальний, проте значний за дією ефект.

--Другий тип комплексу формується із вправ, кожна з яких спрямова­на на певну м'язову групу. Доцільно займатися стретчингом по 15—30 хв щоденно, чергуючи різні за спрямованістю варіанти.

Основні процедури тонічного стретчингу виконуються у положенні стоячи, з випадами і нахилами тіла, сидячи і лежачи. Тривалість утриму­вання позицій (від 5 до 30 с) залежить від рівня підготовленості тих, хто займається.

Невід'ємний компонент фітнес-програм — оцінка фізичного стану тих, хто займається. Оцінюються основні складові: антропометричні показники, функціональний стан серцево-судинної системи, сила і витривалість м'язів, гнучкість.