Види фінансового контролю

Залежно від природи суб'єктів, що займаються контрольною діяльністю, фінансовий контроль може бути державний і не­державний.

Державний фінансовий контроль, в свою чергу, поділяєть­ся на загальнодержавний, що проводиться органами державної влади загальної компетенції та спеціально створеними для цього органами, та відомчий, який у свою чергу може бути внутрішньовідомчий та внутрішньгосподарський.

Недержавний фінансовий контроль включає: аудиторський та внутрішній контроль комерційних підприємств та організа­цій

Державний контроль здійснюється органами державної за­конодавчої та виконавчої влади загальної компетенції (Верхов­ною Радою України, Кабінетом Міністрів України) та спеціаль­но створеними органами виконавчої влади.

Верховна Рада України законами регулює основні питан­ня, пов'язані з проведенням фінансового контролю.

Конституція України ввела в систему суб'єктів дер­жавного фінансового контрою Рахункову палату — постійно діючий орган державного фінансового контролю.

Основними завданнями Рахункової палати України є:

—визначення доцільності витрат державного бюджету і вико­ристання державної власності;

—оцінка обґрунтованості витрат проекту державного бюдже­ту та позабюджетних централізованих цільових фондів;

—проведення експертизи проектів законів та інших нормативно-правових актів, що передбачають витрачання бюджетних коштів.

Кабінет Міністрів України— вищий орган у системі органів виконавчої влади, на який покладено повноваження у зв'язку зі складанням проек­ту бюджету і підготовкою проекту закону про Державний бюджет, контролю за його виконанням.

Суб'єктом державного фінансового контролю є Міністер­ство фінансів України.

Міністерство фінансів України:

—проводить комплексні ревізії і тематичні перевірки надхо­джень і витрачання коштів державного бюджету та цільове витрачання коштів державних позабюджетних фондів;

—здійснює документальні ревізії і перевірки фінансово-госпо­дарської діяльності;

—організує ревізії і фінансові перевірки в організаціях за звер­ненням органів державної влади і місцевого самовряду­вання.

—Міністерство фінансів, здійснюючи дозволені йому законо­давством функції, має право: обмежувати, призупиняти і зупиняти операції з бюджетни­ми коштами (ст. 118 Бюджетного Кодексу та чинне законо­давство);

—стягувати в установленому порядку з організацій кошти дер­жавного бюджету, витрачені поза бюджетних призначень.

Особливим підрозділом Міністерства фінансів є Державне казначейство,яке було утворено Указом Президента України від 27 квітня 1995 р. і входить у систему органів державної виконавчої влади, організовує виконання Державного бюджету України та здійснює контроль за його виконанням, веде облік виконання і складає звіт про виконання Державного та Зве­деного бюджетів. Воно контролює надходження і витрачання коштів державних цільових позабюджетних фондів.

Державна контрольно-ревізійна служба України здійснює дер­жавний контроль за використанням коштів і матеріальних цін­ностей, їх зберіганням, станом, достовірністю обліку і звітнос­ті вміністерствах, відомствах, державних фондах, бюджетних установах, в усіх установах, підприємствах і організаціях, які одержують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валют­них фондів, а також розробляють пропозиції щодо усунення виявлених недоліків і порушень

Одним із головних фінансових контрольних органів є орга­ни державної податкової служби, які здійснюють державний контроль за дотриманням законодавства про податки та збори, правильністю їх обчислення, повнотою і своєчасністю їх сплати; виробляють податкову політику з метою забезпечення своє­часного надходження до бюджетів усіх рівнів та позабюджет­них цільових фондів установлених законодавством обов'язко­вих платежів.

Класифікація фінансового контролю залежить від часу про­ведення. Залежно від часу проведення контроль поділяється на: попередній, поточний і наступний .

Попередній фінансовий контроль проводиться до виконання фінансових заходів (як правило, перевірка законності докумен­тів для одержання коштів). Попередній контроль скеровано на перевірку фінансових документів у зв'язку з мобілізацією, роз­поділом і використанням коштів. Це стосується проектів бю­джетів, кошторисів, фінансових планів. Попередній контроль здійснюється розпорядником бюджетних коштів, головним бух­галтером при підписанні відомості на заробітну плату, коштів під звіт та інших грошових документів.

Поточний фінансовий контроль провадиться в процесі одер­жання і видачі коштів за чеками або при зарахуванні на раху­нки перерахованих чи переказаних сум, наприклад, за плате­жами у бюджет.

Наступний фінансовий контроль провадиться після здій­снення грошових операцій. Він втілюється шляхом ревізій і перевірок при розгляді й затвердженні звітів про виконання бюджету, перевірок правильності та ефективності використан­ня коштів, списанні матеріальних цінностей. За допомогою на­ступного контролю виявляються порушення законності й фінан­сової дисципліни, викриваються недоліки та застосовуються заходи для їх усунення.