Методи фінансового контролю

Методи фінансового контролю — це прийоми і засоби його здійснення, їх нараховується багато залежно від об'єкта контролю, мети контролюючого органу. До методів фінансо­вого контролю слід віднести різноманітні перевірки (стан об­ліку і звітності, списання недостач, зберігання фінансових до­кументів тощо); аналіз фінансово-господарської діяльності; звіти про фінансову діяльність на сесіях представницьких органів усіх рівнів, засіданнях органів виконавчої влади, ре­візії тощо. Перевірка— як спосіб контролю за дотриманням суб'єктами фінансового законодавства і дотриманням фінансової дисцип­ліни проводиться багатьма органами держави.

До органів, які мають право здійснювати перевірки та об­стеження фінансової діяльності, належать:

1. Антимонопольний комітет України, на який покладено функ­цію проведення контрою за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції.

2. Державний комітет стандартизації, метрології та сертифіка­ції України, який проводить державний контроль з питань використання у заявлених цілях імпортованих в Україну товарів, що підлягають державному експортному контролю.

3. Державна служба експортного контролю провадить контроль з питань використання імпортованих в Україну товарів, які підлягають державному експортному контролю.

4. Державна інспекція з контролю за цінами здійснює контроль з питань державної дисципліни цін при встановленні і за­стосуванні державних фіксованих цін і тарифів.

5. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку України провадить контроль за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних на території України, дотримання за­конодавства у цій сфері, дотримання емітентами порядку реєстрації випуску цінних паперів та інформації про випуск
цінних паперів, умов продажу цінних паперів, передбаче­них такою інформацією.

6. Міністерство екології та природних ресурсів України здій­снює державний контроль за дотриманням норм і правил використання і охорони природних ресурсів.

7. Міністерство внутрішніх справ провадить контроль за суб'єк­тами господарювання в межах компетенції, встановленої для нього законодавством тощо.

Планові перевірки дотримання фінансового законодавства провадяться за місцем знаходження органу управління цього суб'єкта або за місцем знаходження його відокремленого струк­турного підрозділу, згідно з передбаченим планом-графіком перевірок, що щороку складає ДПАУ за узгодженням зусіма органами контролю.

Планову виїзну перевіркупровадять не частіше одного разу на календарний рік у виробничій сфері, а у невиробни­чій — не рідше як двічі на рік.

Позапланові виїзні перевірки можна проводити:

—якщо за наслідками зустрічних перевірок виявлено факти порушення норм законодавства;

—якщо підприємцем не подано в установлений строк докумен­ти обов'язкової звітності;

—при виявленні недостовірності даних, заявлених у звітних документах;

—якщо суб'єкт господарювання подав скаргу про порушення законодавства посадовими особами контролюючого органу під час перевірки;

—у разі потреби перевірити відомості, отримані від ділового партнера, який мав правовідносини з суб'єктом господарю­вання, якщо останній не надасть відповідні документальні пояснення на обов'язковий письмовий запит контролюючо­го органу впродовж трьох робочих днів від дня отримання запиту;

— у разі ліквідації або реорганізації підприємства.

—Право на проведення документальної перевірки надається на підставі посвідчення, що оформляється на спеціальному бланку суворої звітності податкового органу,

Посвідчення на перевірку видається окремо на кожного працівника, який бере участь у перевірці. Це посвідчення дає право на перевірку тільки одного підприємства.

Перевірка як правило не триває більше ЗО робочих днів, і на цей термін видається контролеру посвідчення. Винятком з цього правила є перевірка підприємств із річним сукупним ва­ловим доходом понад 20 млн. гривень.

Основним методом фінансового контролю є ревізія. Ревізія —метод документального контролю за фінансово-господарсь­кою діяльністю підприємства, установи, організації, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності, спосіб документального викриття недо­стач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань".

Законодавство закріплює обов'язковий і регулярний характер ревізії. Вона повинна провадитися, як правило, на місці і засно­вується на перевірці первинних документів, бухгалтерської, ста­тистичної звітності, фактичної наявності готівки.

Ревізори перевіряють на об'єктах первинні документи, бух­галтерську звітність, плани, кошториси, наявність готівки, цін­них паперів, товарно-матеріальних цінностей, основних фон­дів. Вони мають право проводити часткові й суцільні інвента­ризації, опечатувати склади, каси; залучати фахівців та експер­тів для проведення ревізії; одержувати письмові пояснення до питань, які виникають під час перевірок тощо.

За змістом ревізії поділяються на документальні та фак­тичні. Документальні ревізії включають в себе перевірку різ­них фінансових документів, аналіз яких дає можливість встановити законність, доцільність та ефективність витрачання коштів або матеріалів.

При проведенні фактичної ревізії перевіряється наявність готівки, цінних паперів, матеріальних цінностей.

За часом здійснення ревізії поділяються на планові й поза­планові.

Перевірки на подання правоохоронних органів провадяться незалежно від кількості раніше проведених перевірок у цього господарюючого суб'єкта.

Відомчий фінансовий контрольпроводиться в системі мі­ністерств й інших центральних органів виконавчої влади за фінансово-господарською діяльністю підприємств, установ і організацій, що віднесені до сфери їх управління.

Внутрішньогосподарський контрольявляє собою перевірку виробничої і господарської діяльності підприємств, їх структур­них підрозділів, яка здійснюється бухгалтерією, фінансовим відділом господарюючого суб'єкта.

ЛЕКЦІЯ 5