Поняття фінансового контролю, принципи його здійснення

На всіх стадіях фінансової діяльності, а саме під час форму­вання, розподілу й використання публічних фондів коштів здійснюється фінансовий контроль. Ускладнення фінансової діяльності в період переходу до ринкових відносин тягне за собою значне розширення фінансового контролю. Фінансово­му контролю підлягають усі підприємства, організації, устано­ви будь-якої форми власності і будь-яких організаційно-право­вих форм діяльності.

Сутність фінансового контролю полягає в тому, що суб'єкт управління фінансами здійснює перевірку того, як об'єкт, що управляється (державний орган, місцевий, бюджетна організа­ція, підприємство будь-якої організаційно-правової діяльності і форми власності), дотримується законодавства.

Фінансовий контроль покликаний забезпечувати законність і фінансову дисципліну.

Усі контролюючі органи держави і аудитори перевіряють дотримання фінансової дисципліни, під якою розуміють сукупність вимог, установлених законодавством щодо функ­ціонування фінансового механізму держави і обов'язок дотри­муватися їх всіма учасниками фінансових правовідносин.

Фінансовий контроль — це регламентована правовими нормами діяльність державних і муніципальних та інших пуб­лічних органів з перевірки своєчасності й точності плануван­ня, обґрунтованості й повноти надходження коштів у відпо­відні фонди, правильності та ефективності їх використання.

За допомогою фінансового контролю забезпечується закон­ність у фінансовій і господарській діяльності. Він є одним із засобів попередження безгосподарності, виявлення фактів зло­вживань, марнотратства.

Принципи фінансового контролю:

Принцип законності в діяльності органів державного фінан­сового контролю полягає в тому, що перевіряється дотримання фінансового законодавства

Принцип публічності при проведенні фінансового контро­лю означає, що дані, одержані контролерами, якщо вони не пов'язані з комерційною таємницею, повинні через засоби ма­сової інформації бути доведені до відома громадян.

Принцип плановості у здійсненні фінансового контролю, по-перше, базується на тому, що вся фінансова діяльність здійснюється на підставі фінансово-планових актів,

Об'єктивність — це принцип, який повинні "сповідувати" усі контролюючі органи, бо об'єктивність пов'язана із закон­ністю. Об'єктивно податковий інспектор бачить, що платник податку був хворий, тому і не сплатив податок, але пеню він мусить нарахувати, бо закон йому не дозволяє поступитися нормою.

Компетентність — це принцип, який проходить через усі нормативно-правові акти, якими встановлюється правовий ста­тус фінансового і контролюючого органу. До службовців і по­садових осіб висуваються вимоги про певну освіту, наявність стажу професійної роботи, рангів службових осіб, все це ске­ровано на досягнення компетентності як органу фінансового контролю, так і його посадових осіб і контролерів.

Щодо принципу дотримання професійної етики, то можна сказати, що він витримується не завжди і не всіма — завдання майбутнього. Наприклад, у Законі України "Про державну по­даткову службу" в ст. 25 записано, що посадова або службова особа при порушенні прав і законних інтересів громадянина зобов'язана застосувати заходи з відновлення цих прав і за вимогою громадянина публічно вибачитися. Проте виникає пи­тання, чому тільки після вимоги громадянина?

Принцип гласності в діяльності фінансово-контрольних ор­ганів держави виконується через прийняття Верховною Радою України основних законів, норми яких регулюють фінансові відносини.